Що Ющенко забув у Іраку?

Валерій ЧАЛИЙ (директор міжнародних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

„Те, що в України є інтереси в цьому регіоні продемонструвало навіть залучення українських миротворців до врегулювання ситуації в Іраку. Звичайно в України був величезний досвід (за часів Радянського Союзу) економічної співпраці й у нас є що запропонувати сьогодні новому уряду Іраку у відбудові цієї країни. Одним з проблемних питань нашої взаємодії протягом останніх років стали проблеми невикористання наших політичних можливостей в Іраку, пов‘язаних з присутністю миротворців, для якихось економічних здобутків, а саме контрактів. Я думаю, що одне з завдань на сьогодні в Президента України - домовитися на найвищому рівні про можливість економічної співпраці. Сподіваюсь, що намагання Президента увінчаються успіхом”.

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Для того, чтобы иметь стратегические интересы, нужно иметь стратегию. Поскольку у Украины нет сильной, просчитанной геополитической стратегии, то не может быть и стратегических интересов. Наши специалисты попробовали работать в Ираке, но ни у кого, насколько я знаю, не получилось ни работа по нефти, ни работа по размещению украинских товаров в Ираке. Поэтому, видимо, отсутствие стратегии пока приводит к тому, что все визиты носят туристический характер, а не государственный”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Стратегічні інтереси України в Іраку називаються «Сполучені Штати Америки». Основним мотивом зовнішньополітичної діяльності України в Іраку (зокрема введення туди миротворчого контингенту) була якраз співпраця з США. В деяких аспектах ця тактика спрацювала, а в деяких сподівання лишилися примарою. Для Вашингтона була дуже вигідна така підтримка з боку України на противагу холодно-нейтральної позиції Росії. З точки зору військової співпраці, кожна з чергових миротворчих місій українських контингентів сприяє поступовому зближенню української військової еліти з натівською. З економічної точки зору, іракський напрямок наразі не дав якихось конкретних результатів. Черга за контрактами по відбудові Іраку, в нафтогазовій чи мілітарній сферах занадто довга й Україна знаходиться в її хвості, а не на початку.

Безперечно, Україні слід мати власну позицію в Іракському питанні, до якого прикута міжнародна увага. У той же час слід розуміти, що саме внаслідок надмірного інтересу більш потужних гравців, Україна ніколи не вийде в Іраку на самодостатні ролі. Якщо Київ хоче бути геополітичним і геоекономічним гравцем, то йому слід вишуковувати такі регіони і країни, де слово України виглядало би вагоміше”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„По-перше, стратегічні інтереси країни мають бути в тих регіональних об‘єднаннях чи країнах, де можна отримати реальну економічну й геополітичну вигоду. Ця вигода має свою калькуляцію та реальний фінансово-економічний вимір.

По-друге, коли Україна вводила свій миротворчий контингент в Ірак, то вже тоді вона мала в цій країні стратегічний інтерес, пов‘язаний як і з внутрішньополітичною, так і з кон‘юнктурною стратегією. Але то був скоріше інтерес геостратегічний без реального економічного наповнення. І після того, як ситуація в Іраку більш-менш стабілізується, коли Україна вивела свій військовий миротворчий контингент, потрібно сьогодні геостратегічні переваги, тобто участь України в постсаддамівській реконструкції, конвертувати в реальні економічні проекти. Вони можуть бути пов‘язані з нафтою, взагалі з енергетичними проблемами й факторами, які сьогодні для України стають одними з основних з точки зору національних інтересів. Тому поїздка Ющенка дуже важлива й має бути не стільки зовнішньополітичною, геостратегічною, скільки реально-економічною. Тобто конвертованою в конкретні проекти, підряди, субпідряди. Візит Ющенка має «прорубати вікно» в південно-східний напрямок української зовнішньої політики”.

Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„Я думаю, что у Украины есть желание получить куш при распределении иракской нефти, но плата за это удовольствие слишком высока. Наша страна, на мой взгляд, не должна участвовать в иракской войне. И, на мой взгляд, было бы полезней для Украины, чтобы наш президент поехал сейчас на переговоры с Путиным – гораздо важнее для нас решить газовую проблему. А в Ираке можно получить что-то, но за это надо платить военными усилиями в неправедной войне”.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„В принципі, я думаю, що в України мають бути свої інтереси в різних країнах. Стосовно Іраку. По-перше, слід враховувати, що Україна брала значну участь в антитерористичній операції в цій державі й хоча наш контингент вже залишив Ірак, я думаю, що ми не можемо залишати його в економічному й соціальному плані. Україна має розповсюджувати зону своїх інтересів і на близький схід, особливо враховуючи нашу потребу в енергоносіях. Я думаю, навіть враховуючи той факт, що нинішня політична й соціальна ситуація в Іраку не дуже стабільна, нам треба працювати з новим іракським керівництвом, і налагоджувати політичні та економічні зв‘язки, для того, щоб вибудовувати стратегічні відносини з цією країною близького сходу”.

"Центр досліджень політичних цінностей", 26 грудня 2005 року.