Чи зможуть співпрацювати Тимошенко-прем‘єр та Порошенко-спікер?

У «помаранчевій» коаліції за квотою від БЮТ прем‘єром стає Юлія Тимошенко, а за квотою «Нашої України» на пост голови Верховної Ради пропонується Петро Порошенко. Чи зможуть співпрацювати Тимошенко-прем‘єр та Порошенко-спікер, розмірковують політологи.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Якщо вони не зможуть, то їх «зможуть», а саме: регламент коаліції, пакетне й коаліційне пов‘язування прем‘єра й спікера при голосуванні за них на ці посади та розпад коаліції. Згідно з регламентом, якщо розпадається коаліція, то заяву про відставку одночасно подають і спікер, і прем‘єр-міністр. Розуміння фігурантами коаліції, що шансу зайти втретє в одну й ту ж «ріку влади» вже ніхто не надасть, також змусить їх співпрацювати. Не дадуть їм не змогти співпрацювати, по-перше, виборці, які належать до умовного «помаранчевого табору». По-друге – Президент і політичні сили, що за ним стоять, які теж можуть стримувати персональну некомфортність, або конфліктність. І не треба забувати, що постійне дихання Партії регіонів в потилицю «помаранчевим» силам, а насамперед прем‘єру й спікеру, надає можливість зробити так, щоб вони змогли співпрацювати не день і не місяць, а якнайменше два-три роки, до 2009 року”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Президент недаремно погодився на кандидатуру Порошенка в якості спікера. Президент шукає стримуючі фактори для вибухової енергетики Тимошенко. І таких стримуючих чинників розставлено багато, навіть занадто багато. Це й спікер, і «люди Президента» в уряді (силовики, міністр юстиції), й губернатори. Перед Тимошенко буде надзавдання, якщо всі вони почнуть вставляти палки в колеса.

Окрім того, Порошенко на посаді спікера почне перетворюватися на самодостатню політичну персону. Мандатів «помаранчевої коаліції» для успішного голосування урядових законопроектів може не вистачати. Спікер перший матиме змогу навести містки з опозицією (Партією регіонів). Фактично в руках Порошенка можуть опинитися ключі від результативного голосування в парламенті. Ціна, яку він вимагатиме за проходження урядових законопроектів у Верховній Раді, може бути завеликою для Тимошенко.

Ще один аспект: у разі розпаду «помаранчевої коаліції» планується відставка всього уряду з прем’єром на чолі. Але розпад коаліції ще не означатиме відставку голови Верховної Ради. Тобто позиції Порошенка можуть виглядати більш стабільними.

Якщо Порошенко в протистоянні з Тимошенко перетвориться на потужну політичну фігуру, рівновелику Тимошенко, то тоді проблеми від Порошенка можуть бути вже не тільки в неї, а й у Президента також”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я думаю, что этот вопрос можно было бы задавать при любом премьере. При премьере Юлии Тимошенко была бы проблема у любого главы Верховной Рады, даже если бы он был из БЮТ, потому что Тимошенко – женщина очень требовательная и действительно не считается с интересами других. С другой стороны, она прагматик, так же, как и Порошенко. Я думаю, что в некоторых вопросах они будут сотрудничать, хотя бы в отношении политической воли и интересов оппозиции. Это та проблема, которую должны решать совместно председатель Верховной Рады и премьер-министр. Если они не найдут общий язык, то пострадает и Тимошенко, и Порошенко. Поэтому я не думаю, что все сведется к личным нападкам и взаимным обвинениям. Конечно же, для Тимошенко Порошенко неудобен, но в свою очередь, для Порошенко Тимошенко – очень крепкий орешек”.

Микола МИХАЛЬЧЕНКО (президент Української Академії політичних наук):

„При такому розкладі голова Верховної Ради і прем‘єр-міністр будуть не співпрацювати, а співіснувати, тому що розходження в поглядах на внутрішню та зовнішню політику, а особливо особистісні відносини говорять про те, що налагодити позитивну співпрацю буде дуже важко. Тому гра буде йти суто на формальному рівні й визначатиметься скоріше як співіснування, а не співпраця”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Я не виключаю, що вони налагодять стосунки. По-перше, наскільки я розумію, це ще не остаточний розклад з Порошенком-спікером. Із Тимошенко-прем‘єром зрозуміло, а зі спікером ще можливі варіанти. Навіть, якщо він буде призначений, я думаю, що у них є не тільки свій іміджевий ресурс, який вони використовують один проти одного, а ще й ресурс сьогоднішніх підприємців, менеджерів великого бізнесу, які взагалі схильні будь із ким домовлятися, якщо це на користь їхнім власним інтересам. Тому я не виключаю, що вони знайдуть спільну мову, можливо, навіть легше, ніж Тимошенко з Президентом. Я не виключаю можливості компромісу між Тимошенко й Порошенком, можливо, навіть проти Президента”.

Сергій ЄВТУШЕНКО (виконавчий директор Інституту євроатлантичного співробітництва):

„Все ж таки хочеться сподіватись на те, що принцип відповідальності в політиці, який не лише був передвиборчим гаслом обох сторін, є принципом поведінки як цих суб‘єктів, так і конкретних політиків. Я вважаю, що у них не буде іншого виходу, як намагатись відновити ці містки співпраці, все ж таки, це вже буде співпраця державних органів, державних інституцій, а не співпраця окремих політиків. Принаймні до кінця цього року, хоча всі політологи передбачають загострення в коаліційній співпраці чи можливі рецидиви конфліктів, я думаю, співпраця можлива й буде тому, що є спільні інтереси й велика відповідальність”.

"Центр дослідження політичних цінностей", 23 червня 2006 року