Об институте Аналитика Мониторинги Блоги
   
03.08.2006, 13:07


Вадим Карасьов: Зрозуміло, хотілося, щоб більше було згоди, компромісу, щоб було підписано універсал


Гість ефіру - Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій. «Вчасно про головне» 2.08.06.

Що підказує ваш досвід? Чого сьогодні дочекаємось?

Розпуск, заяви ВР. І потім ВР завтра попрацює, і потім піде на вибори. Тому що сенсу сидіти у ВР і протестувати нема ніякого.

Тобто, шансу до примирення нема ніякого?

Якщо немає компромісу, тоді нехай виборець розсудить, хто правий, хто винуватий. І хто має отримати ще один раз право на формування уряду, формування парламентської коаліції, буде проводити політику. Якщо не виходить так, тоді, позачергові вибори. І це в Конституції передбачається. І так буває в багатьох європейських країнах.

Вам, як аналітику, коли стало зрозумілим, що розпуску не мінувати?

В п’ятницю ввечері. Стало більш десь 50 на 50, що будуть дострокові вибори. А в понеділок вже стало зрозумілим, що все йде до цього.

Якщо зважити всі плюси, та мінуси цього рішення для України, що переважить?

Зрозуміло, хотілося, щоб більше було згоди, компромісу, щоб було підписано універсал. Тому що вибори це все ж таки виснажлива справа і для політиків, і для виборців. Це знову потрібно окунатися в перевиборну стихію, знову розкручувати теми. І взагалі може бути так, що ці вибори будуть знову геополітичними, тобто, за НАТО, чи за Росію. І скоріш за все це будуть не просто позачергові вибори до парламенту, а це буде кульмінація президентських виборів 2004 року.

Якщо Ющенко не буде примати участь, так, але оця біполярність, фокусованість на окремих фігурах, і форми політичної конкуренції будуть нагадувати 2004 рік.

Віктор Ющенко все це знав, зрозумів і боявся такого варіанту. Що могло дотиснути на президента, що він таки пішов на таке?

Президент того не хотів. Він не хотів залишатися поза грою. Тому що якби він автоматично зареєстрував кандидата Віктора Януковича і подав його кандидатуру до ВР, при чому на базі коаліції, до якої б навіть долучилася Наша Україна, то щоб він отримав? Зовнішні принципи виробляє ВР, тобто, парламентська більшість, парламентська більшість фактично могли проводити внутрішню і зовнішню політику. Хоча по повноваженням Президент має право на зовнішню політику. Але коли в країні внутрішня економічна політика зав’язана на зовнішні політичні вектори, брати енергетику, то зрозуміло, що Президент був би символічною фігурою, або навіть британською королевою. Бути поза політичною грою, на це Ющенко не погодився. Він тоді запропонував: цей універсал єднання і круглий стіл, щоб запропонувати свій порядок денний, тобто свої політичні принципи, на яких можна було б будувати і політику уряду, і політику президента. Фактично зробити умови, щоб уряд ніс відповідальність не тільки перед парламентською більшістю, як це є по Конституції, але і перед президентом. Тому що це важливо, коли уряд несе і політичну відповідальність перед президентом. А ситуація зовнішньої політики, з національної ідентичністю, мовне питання, регіональні протиріччя досить випуклі, тому вкрай було необхідно сформувати такий порядок денний на базі Президентських пропозицій, щоб тут був знайдений компроміс, і президента, і уряду, і лідерів політичних фракцій, і парламентської коаліції. Чого не було зроблено. Тому для Президента вибір який? Або погодитися на кандидатуру на коаліцію соціалістів, комуністів і партії Регіонів без Нашої України. Або розпускати парламент і мати надію на те, що все ж таки виборець зробить остаточний вибір. І тоді буде ясно, хто буде реально більшість, хто може запропонувати політичний курс. Я думаю, що ризики великі, але шанси в Президента не втрачені.

Проведення круглого столу, це був тактичний хід Президента. По-перше, показати всю повноту реально своєї влади, по-друге, підготувати плацдарм для можливого розпуску парламенту. І, по-третє, може це позачергово, це пошук все ж таки компромісу?

Думаю, що це були тактичні питання і це були стратегічні питання. Все ж таки знайти єдину національну платформу, етичні принципи, які б можна було положити с основу зовнішньої і внутрішньої політики, як коаліції, уряду, так і Президента. Так? Тому що це теж дещо незрозуміло – з одного боку президента обирають всенародно, в нього є всенародний мандат, а засади внутрішньої і зовнішньої політики виробляє парламент і в даному випадку не просто депутати, а політичні сили, які мають більшість. І для Президента ще було принципове питання, як будувати коаліцію? Як долучити туди Нашу Україну? Тому що якщо б туди Наша Україна просто приєдналася до трійки, то це нічого б не вирішувало. Тому що завжди було б 226 голосів, щоб проводити свої рішення. Потрібно було достойне входження.

По-друге, некомфортно з комуністами. Тому що тут ідейні протиріччя Нашої України з комуністами. А головне, що якщо була коаліція: Наша Україна, партія Регіонів, соціалісти, то без Нашої України не може формуватися коаліція. Вона не може працювати, тому що немає 226 голосів. І це б було гарантією того, що коаліція не буде робити політичні помилки, з точки зору Президента. Що вона все-таки буде дотримуватися принципів. А оскільки цього не було зроблено, партія Регіонів і соціалістів не погодилися видавити комуністів, тому теж не було сенсу долучатися Нашій Україні, це б нічого не зробило.

Але все ж таки говорять, що партія Регіонів пішла на значні поступки, деякі політики і політологи приводять навіть такий приклад, що Янукович навіть погодився при розмові з Ющенко на прем’єра Арсенія Яценюка. Чи вам щось про це відомо? Чи є це правдою. І чому тоді такий розвиток подій не задовольнив Президента?

Давайте так. Можливо, це чутки. Я не бачу сенсу, щоб партія Регіонів запропоновувала Яценюка прем’єром. Тому що для них важливо було, щоб Янукович був прем’єр-міністром, як лідер політичної сили. І у цьому виборі між Яценюк – прем’єр-міністр, чи дострокові вибори, де партія Регіонів має досить хороші шанси на виборчу компанію, на результат. То скоріш всього, я думаю, вони б вибрали останнє. Я думаю, що це все ж таки чутки. Я не бачу сенсу. Але якщо це й було, то ми побачили вже з круглого столу. Що для Президента важливі не фігури, а не персони, не посади, а для нього все ж таки були важливі політичні принципи. Ддля нього важлива була позиція по зовнішньополітичним питанням, зокрема щодо НАТО, до СОТ, по мовному питанню, по федералізму. І Яценюк – не Яценюк, це питання не вирішувало.

Для того, щоб Президент пішов на таке рішення, його потрібно було ще чимось звабити в питанні долі Нашої України в майбутньому виборному процесі. Що могла взяти Тимошенко, що пообіцяти?

Невідомо, що Тимошенко обіцяла, так?

Але Президент напевне думав про ті дані, які публікують соціологи, про ті 7%?

Тільки могла запропонувати єдиний список. Щоб Наша Україна йшла. А іншого сенсу немає. В помаранчевих, чи в коаліції демократичних сил, що була, є шанс виграти, тільки в разі, коли вони підуть об’єднаним списком. При чому до БЮТу долучаться не тільки Наша Україна, але й Пора-ПРП, Народна партія, інші такі дрібні важливо партії. І тоді це такий блок Тимошенко-Ющенко буде, я б сказав. Не просто Тимошенко, а Тимошенко-Ющенко. І тоді Ющенко не бере участь в виборах, але він присутній в цих виборах. Я навіть ризикнув би сказати, яка могла би бути перша трійка списку цього об’єднаного: Тимошенко, перший номер, Кличко – другий, Луценко – третій. Ось і так. Тому якщо президент прийняв рішення, щодо розпуску, то тут безумовно Наша Україна повинна йти до об’єднаного списку орієнтуватися на Тимошенко. Тому що самостійно Наша Україна не витягне цю виборчу компанію на достойному рівні. Тільки президент тут отримає не бонуси, а мінуси, якщо буде так. А якщо буде об’єднаний список, я підкреслюю, такий останній тур президентської компанії, кульмінація, фінал, 2004 року. Тоді тут буде проти Януковича...

Це об’єднання дасть змогу взяти стільки голосів, скільки потрібно, щоб потім створити свою більшість, свій уряд?

Так. Тільки в цьому сенс. Тільки в цьому. Щоб отримати свою більшість в парламенті, свій уряд, і щоб ніхто з дрібних партій, не грав між цими великими, і не творив оці коаліційні кульбіти. Тому якщо підрахувати зараз, то можна сказати, що блок Юлії Тимошенко об’єднаний може десь взяти біля 43% голосів в загальному виборців. Але коли йде конвертація в мандати, то там йде бонус. Можна отримати 50+1% депутатів.

Рішення Президента про розпуск ВР, що воно буде? Президент виграє, чи розіграє нову сокиру війни?

Реакція ВР буде емоційною, демонстративною. Але не думаю, що будуть якісь серйозні наслідки. ВР прийме заяву, вона скаже, що це був неконституційний крок, але розійдеться потім на вибори.

Мороз сказав не припиняти засідання поки не буде звернення Президента, а потім ухвалити якесь рішення. Яку легітимність буде мати це рішення?

Воно вже не буде мати легітимності, тому що розпуск і автоматично парламент втрачає всі свої повноваження, а депутати втрачають весь свій імунітет. Просто стають громадянами. Ну, теоретично можна припустити, що хтось там закриється і продовжить працювати. Який сенс? Вибори!

Інше пропонує Симоненко. Він пропонує парламенту обрати Януковича до звернення Президента. Що це буде?

Це буде порушення Конституції. Теж теоретично можливо, але навіщо? Навіщо порушувати Конституцію, якщо бути в очах громади порушником Конституції, коли вже передвиборча компанія починається? Я ще раз кажу, це буде бліц, експрес-компанія, всього два місяці. Десь 2-5 жовтня будуть вибори. Потрібно не витрачати час , не сидіти на Грушевського, а їхати в регіони, і робити справу. І це зроблять політичні лідери, і народні депутати. Якщо буде розпуск.

Коаліція вже погрожує Віктору Ющенко імпічментом. Це реально, чи ні? Наскільки йому варто цього боятися?

По-перше, це не коаліція. В коаліції не було такого рішення.

Сьогодні зокрема представники партії Регіонів заявляли про те, що деякі постанови щодо імпічменту навіть вже реєструються. І демонстрували в парламенті один одному проекти.

Це така політична символіка, спосіб тиску. Просто така емоційна реакція. До речі, Віктор Янукович, вийшовши з будівлі секретаріату сказав, що він особисто проти, це по-перше. А, по-друге, юридично це зовсім нереально. Бо там така процедура, настільки громіздка і не виписана.

А до чого імпічмент? До того, що Президент не призначив, не подав кандидатуру Януковича до прем’єра? Тобто, тут сумнівна юридична матерія до того, щоб звинувачувати Президента до імпічменту з юридичної точки зору. А політика, заяви, лозунги, висловлювання емоційні, то це політика. І якщо навіть не було б цих заяв про імпічмент, то я б навіть здивувався б. Тому що є радикальні політики, які завжди грають лозунгами. І це дає їм якісь додаткові бонуси, очки. Виборча компанія почалася вже до речі. І будуть в виборчій компанії обговорюватися ці теми, що президент поступив неконституційно, що він порушив Конституцію. Можливо, імпічмент буде лозунгом окремих політичних компаній. Я б цього не виключав. Це непоганий ґрунт для електоральних фішок на цій виборчій компанії.

Зараз всі шукають в політичних подіях України руку Росії, чи руку Америки. Яку руку бачите ви?

Я би тут і рука Москви, і труба Москви. Але ж проблема тут не в тому, що тут рука Америки, чи нога Москви, чи сапог Путіна. Проблема в тому, що Україна – складна країна, де ті чи інші регіони мають свої зовнішньополітичні акценти і орієнтації. В цьому сенсі є вплив. Бо одна частина тяжіє більше геополітично до російського магніту, інша до Брюссельського геополітичного магніту Натівського і євросоюзівського. Отут є вплив. Якщо б Україна була більш монолітна регіонально, то ніякого впливу ми б так не відчували, якщо б хто і хотів. От в цьому сенсі Україна, як нація неоднорідна. І є питання, до національної консолідації, до єдиної національної ідентичності. І до речі, це продемонстрував круглий стіл, і те, що не було підписано Універсал національного єднання. Це свідчить про те, що є проблеми.

Як Росія і як Америка відреагують на рішення Президента про розпуск.

Думаю, що вони прореагують на дипломатичному рівні однаково. Вони скажуть, що за те, щоб в Україні все вирішувалося законним шляхом, без порушень Конституції. І для Росії тут очевидна буде тема стабільності. Щоб в Україні на рівні заяв, на рівні по меншої мірі будуть лунати такі слова, щоб в Україні було стабільно, щоб не було розколу в країні. Тому що нестабільність вона сьогодні на пострадянському просторі, якщо врахувати складну ситуацію, в Грузії і Абхазії, Крим і Кавказ – це не досить теж гарний знак для Росії.

А від Росії не слід чекати нових сюрпризів на кшталт заборони експорту нашої продукції, чи підвищення ціни на газ?

Я думаю, що з ціною на газ вже поки що вирішено. А Росія буде чекати на результати нових виборів. І тоді вона буде визначатися більш чітко.

НТН, 3.08.2006




Предыдущие материалы из раздела
З НОВИМ 2009 РОКОМ!
31.12.2008, 16:59
Колектив Інституту глобальних стратегій – ІГЛС вітає всіх друзів, читачів та відвідувачів нашого сайту з Новим роком та Різдвом Христовим! Бажаємо ...
Штаб-квартира стран-экспортеров газа может разместиться в Петербурге
29.12.2008, 12:12
В Штаб-квартира организации стран-экспортеров газа может разместиться в Санкт-Петербурге. Северную столицу в качестве города-кандидата предложил ...
Не договорившись по газу с Юлией Тимошенко, российская сторона накажет себя - эксперт
25.12.2008, 17:06
Даже в случае, если «Газпром» и украинская сторона не договорятся о поставках российского газа с 1 января, ни Украина, ни Европейский союз серьезно ...
Український середній клас не готовий виходити на майдани?
25.12.2008, 12:10
Експерти вважають, що український середній клас поки не налаштований на протестні акції. Такі результати експертного дослідження сьогодні на ...
Карасьов: Натяки і блефування щодо обхідних газопроводів не слід сприймати серйозно
23.12.2008, 17:33
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що при правильній політиці Україна ще на довго збереже статус основного газового ...
Спрос на валюту в Украине будет расти
23.12.2008, 15:24
НБУ не может самостоятельно удержать курс национальной валюты, потому что многое зависит от экономической политики, которую проводит правительство ...
Аналитика
 Архив