З якою метою МЗС Росії критикує мовну політику України? (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)

Російська Інформаційна агенція "РИА "НОВОСТИ" - з посиланням на МЗС Росії - оприлюднила коментар, в якому стверджується, що "факти дискримінації російської мови в Україні більше не можна ігнорувати і представляти як малозначуще явище".

З якою метою МЗС Росії критикує мовну політику України, розмірковують політологи.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„По-перше, для того щоб нав’язати думку, що в Україні дійсно існує дискримінація з мовних питань.

По-друге, для того щоб нав’язати мовний політичний порядок денний в Україні, щоб українські політики і українські виборці, особливо на сході України, не забували, що існує мовне питання в Україні, і воно має і повинно мати серйозні політичні та електоральні проекції та наслідки.

По-третє, це спроба зробити так, щоб українська влада виправдовувалася перед своїми виборцями і можливо перед міжнародною спільнотою, а можливо і в двосторонніх відносинах щодо мовної ситуації в Україні.

А можливо тут ніякої мети немає, а просто є укорінений у російській політичній думці мовний міф щодо дискримінації російської мови в Україні”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„РИА Новости” послалися на якесь анонімне джерело в російському МЗС. Це може бути міністр, може бути заступник міністра, але може бути або секретарка, або прибиральниця. Анонімний коментар не є офіційним документом, і таким чином, позбавляє можливості зробити закид щодо втручання державних структур Росії у внутрішні українські питання. З іншого боку, чудово зрозуміло, що в Росії провідні інформагенції проводять узгоджену політику з Кремлем, а значить, заява подібного типу мусить бути певним сигналом.

Швидше за все цей сигнал спрямований до «проросійського крила» Партії Регіонів. Справа в тому, що відверто проросійське крило в Партії Регіонів не таке сильне, як про це заведено писати. Основні еліти, яки стоять за Регіонами достатньо індиферентно ставляться і до питання російської мови в Україні, і до питання НАТО. Ці питання були використані під час передвиборчої кампанії з двома цілями: з метою мобілізації власного електорату, і з метою потрафити своїм впливовим московським союзникам. Після входження партії Регіонів у владу виявилося, що керівництво регіоналів готово йти на достатні поступки в гуманітарній політиці націонал-демократам. Щось подібне відбувалося в 1994 році з Леонідом Кучмою, який переміг під гаслом введення російської мови як другої державної, але швидко сховав цю ідею.

Кремль боїться знову бути ошуканим прагматичним східноукраїнським бізнесом, тому і нагадує про власні інтереси.

Олександр ДЕРГАЧОВ (провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України):

„Ми маємо новий вимір політизації цього питання, воно політизоване в середині України, і виникає ще й міжнародний аспект. В решті, особливо дивного тут нічого немає, оскільки в Росії завжди дуже хворобливо сприймали питання, що пов’язані з присутністю в інформаційному просторі, гуманітарним впливом і т.і.

Тут настільки важко говорити про якийсь предмет, що я не заздрю російським дипломатам, яким прийдеться це якось обґрунтовувати.

Резонанс в Україні виникає тільки тоді, коли він штучно оплачується і організовується ”.

Володимир МАЛИНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„Я считаю, что сейчас должен меняться характер взаимоотношений России и Украины, в последнее время - очень плохих отношений. Безусловно, сейчас выдвигаются взаимные претензии друг к другу, в том числе и претензии в отношении русского языка. Поскольку в Киев не реагирует на обращение русскоязычных граждан, многие из них обращаются за поддержкой в Москву, и игнорировать это Москва не может”.

Максим СТРІХА (керівник наукових програм Інституту відкритої політики):

„Я вважаю, що це просто нагнітання напруженості, політичної нестабільності в Україні, намагання перешкодити створенню широкої коаліції за участю «Нашої України».

Кінцева мета, на мою думку, це забезпечення дедалі повнішого контролю Росії над політикою та економікою в Україні”.

Володимир ЛУПАЦІЙ (виконавчий директор Центру соціальних досліджень «Софія»):

„По-перше, все це більше схоже на втручання у внутрішні справи. По-друге, це сигнал певним політичним силам в Україні. Це сигнал тим політичним силам, які орієнтуються виключно на Росію і повинні знову почати мусувати це питання в Україні.

З іншого боку, це можна розцінювати як ніби в такій формі Росія намагається підтримати партію війни в оточенні Віктора Януковича.

Фактично, такі заяви спрямовані на те, щоб підірвати той крихкий компроміс, який склався між Президентом та Прем’єр – міністром на базі підписаного Універсалу”.

 "Центр цінностей", 27.09.2006