Чому Президент призначив Богатирьову секретарем РНБО? (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)

24 грудня Президент Віктор Ющенко призначив одного з лідерів фракції Партії регіонів Раїсу Богатирьову секретарем Ради національної безпеки й оборони. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до політичних експертів з питанням: «Чому Президент призначив Богатирьову секретарем РНБО?»

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Існують різні мотиви цього призначення. Зокрема це і реалізація давньої ідеї Президента – включення Партії регіонів в ту конфігурацію влади, в якій є місце і демократичній коаліції і в той же час опозиції. Він хоче, щоб поступово долався конфлікт між двома таборами – помаранчевими і синьо-білими, між сходом і заходом. Просто в жовтні пропонувалась позиція віце-прем`єра, або спікера Верховної
Ради, а зараз ця ідея реалізована через посаду секретаря РНБО.

З іншого боку є суто прагматичний мотив – створення нової системи стримувань і противаг уряду Тимошенко. В принципі і раніше РНБО використовувався в цій функції щодо уряду Януковича. Зараз це робиться і по відношення до уряду Тимошенко.

Слід мати на увазі ще одну дуже важливу обставину. Найближчим часом у Верховній Раді має розглядатись законопроект про нову редакцію закону про
Кабмін. Цей законопроект передбачає суттєве розширення повноважень Президента зокрема через РНБО. І можливо Ющенко намагається гарантувати проходження цього законопроекту завдяки голосам Партії регіонів. Адже коаліція має дуже хитку перевагу в парламенті і крім того не всі в цій коаліції можуть підтримати таку законодавчу ініціативу.

Мотиви Президента можна зрозуміти, але здається, що не всі його прихильники приймуть позитивно ось таке кадрове рішення. І у фракції НУНС і у багатьох виборців є критичне ставлення до союзу з Партією регіонів. Можлива нова хвиля відтоку його прихильників в бік табору Юлії Тимошенко”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Призначення Богатирьової на посаду Секретаря РНБО має як мінімум три складових. По-перше, Ющенко залишає за собою можливість змінити на наступних президентських виборах електоральне поле і стати кандидатом від Партії регіонів (під вивіскою «Коаліції національної єдності»). По-друге, Ющенко створює противагу постійно зростаючому впливу Юлії Тимошенко, як своєму найбільшому конкуренту на наступних президентських виборах. По-третє, вносить роздрай і сум’яття в середовище Партії регіонів, і, тим самим, ослаблює позиції Віктора Януковича, знов таки як одного з ймовірних своїх конкурентів на наступних президентських виборах.

Отже, такий нетривіальний і насправді потужний хід зорієнтований на наступні президентські вибори. Це лише вкотре підтверджує, що наступне президентство - це найбільший інтерес Віктора Ющенка і його команди, і всі основні політичні дії пов’язані з цим. Але оточенню Президента варто було б глибше проаналізувати наслідки такого кроку, саме з цим інтересом, адже він може призвести до ще більшого перетікання електорату Ющенка на бік Тимошенко. Може вийти, що в намаганні ослабити свого основного конкурента, команда Ющенка насправді робить все, щоби перемога Тимошенка стала більш реалістичною”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Тому що це представник найкращої половини людства. Але якщо без жартів, то це, по перше, компенсація за не створення широкої коаліції за участі Партії регіонів і певні гарантії неповторення дій Луценка в 2005 році щодо Колєснікова і Ахметова. По-друге, намагання знівелювати конфліктну структуру влади на рівні парламентської і урядової політики у вигляді «коаліція-опозиція», «легітимний уряд-опозиційний уряд».

Якщо не можна створити компромісну структуру влади в сфері парламентської політики, то можна, зробивши обхідний маневр створити таку структуру влади на рівні позапарламентської політики, влади, впливів. Президент намагається інтегрувати партію Регіонів в структуру влади. Це взагалі дещо нетривіально і навіть дивно: конфліктна структура в парламенті, компромісна – поза парламентом. Але очевидно, що така не тривіальність відповідає нетривіальній ситуації в Україні.

Наостанок, хоча можливо це і основне, Президент намагається розширити базу своєї підтримки. Якщо такої підтримки немає в парламенті і уряді, або вона слабка, то тоді слід шукати цю підтримку в кулуарній політиці, поза парламентом, розширюючи підтримку в елітах, в тому числі в опозиційних елітах, і розширюючи собі поле для маневру”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Президент протягом останніх двох місяців неодноразово демонстрував бажання створити широку коаліцію. Ситуація так склалась, що цього реалізувати не вдалось. І тому він йде іншим шляхом, призначаючи людину №2 в основній опозиційній партії на надзвичайно високу посаду у виконавчій владі, таким чином імітуючи широку коаліцію. Для чого це потрібно Президенту? Це потрібно для того, щоб закріпити свою позицію, поставити себе над основними гравцями, використовуючи їх ресурси, їх інтереси для укріплення своїх позицій.

Я не виключаю, що за бажанням Президента всім керувати стоять добрі наміри, можливо він вважає, що знає куди і як вести країну. Заради цього і відбуваються всі ці маніпуляції, які не відповідають сьогоднішньому стану речей в Україні.

Що стосується Партії регіонів, то я не вважаю, що рішення направити Богатирьову являється консолідованим. Це швидше за все корпоративна позиція певної групи в партії. Якщо все так і залишиться, то тоді там дві партії в одній, або ця партія не може вважати себе опозиційною і жодного сенсу в опозиційному уряді не існує. Я думаю, що ми дещо дізнаємося протягом одного-двох днів, насамперед реакцію самого Януковича, і тоді можна буде говорити про долю самої Партії Регіонів. А поки що це виглядає як казна що.

Олексій ГАРАНЬ (професор політології):

„З боку Секретаріату Президента можемо почути, що це мовляв спроба Президента об`єднати суспільство, надіслати позитивний меседж для прагматичної частини Партії регіонів. І ми вже бачимо, що з боку Партії регіонів вже надійшли позитивні оцінки цього кроку, зокрема коментарі Ганни Герман.

Але мені ближче думка, яку висловив Тарас Стецьків, що принаймні це виглядає доволі дивно. Призначення Богатирьової – це символічний крок задля створення коаліції «не мытьем так катаньем». Партія регіонів весь час заявляла про те, що вона не буде брати окремих посад, а насправді вона ці посади зараз бере. Таким чином Ющенко відновлює ситуацію, яка була в 2005 році. Тоді це був формат «Тимошенко-Порошенко», а зараз «Тимошенко-Богатирьова». З урахуванням того, що до закону про Кабмін хочуть внести зміни, які змусять Кабмін виконувати рішення РНБО, то це виглядає як додатковий елемент тиску і обмеження для маневру уряду Тимошенко. Я вважаю, що для того, щоб послати позитивний меседж прагматикам з Партії регіонів достатньо було того, що вже зроблено в парламенті – комітети і посада першого віце-спікера, на яку пропонувалась саме Богатирьова”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Для того, щоб робити остаточні оцінки доцільно вислухати не лише пояснення, але і політичні аргументи глави держави і новопризначеного секретаря.

А поки що ми можемо говорити мовою гіпотез. Я виходжу з того, що Президент зараз творить нову систему стримувань і противаг задля забезпечення балансу сил не лише в системі влади, але і в політичній системі в цілому – не парламентом і урядом єдиним живе держава. Залучаючи представника опозиційної сили до власної команди, він тим самим формує нові правила гри у стосунках між урядом, парламентом, президентською владою і опозицією.

Але унікальність цього призначення полягає в тому, що, по-перше, стосовно бюрократичної посади було прийнято політичне рішення. По-друге, призначення відбулось в день, коли лідер Партії регіонів проводить прес-конференцію і пояснює майбутнє опозиційної партії Отже це рішення інтриги.

В що інтригує Президент? Тут увагу слід звернути на те, що більшість політичних сил мають великі сумніви щодо тривалої роботи Верховної Ради в такому складі, великі сумніви стосовно довготривалості і стабільності коаліції, а головне, вся увага політичних конкурентів сконцентрована на президентській посаді. Розігруючи такі комбінації, Президент намагається убезпечити себе від конкуренції як з боку коаліції, так і з боку опозиції. Президенту необхідне зменшення напруги у стосунках з Партією регіонів і він має намір сформувати нові можливості для підготовки для наступних парламентських виборів, відштовхуючись від монополії на економічні і політичні ініціативи і можливо розраховуючи на те, що якщо не сьогодні, то через рік ідея нової широкої коаліції буде сприйнята. Але все це лише гіпотеза, яка містить багато ризиків. Ця модель може не спрацювати – вона така ж хитка, як і коаліція в парламенті.

Головний виклик з яким стикнеться Президент – політичне непорозуміння у власному середовищі, можливі нові лінії напруги у стосунках з урядом. І можливо, що Президенту так і не вдасться сформувати протягом 2008 року оновлену політичну команду, нову об’єднану партію на основі
»Нашої України». Вже сьогодні чимало політиків, які розглядались як учасники такого проекту, фактично вже перейшли на бік конкурента Віктора Ющенка – пані Тимошенко, і розглядають її як нового лідера помаранчевого табору”.

"Інтернет-репортер", 25.12.2007