«Як президентський контроль (інсайдерської групи Єханурова) вплине на ефективність роботи уряду Тимошенко ?» (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)

15 січня під час зустрічі з блоком НУНС Президент вимагав від урядовців – представників блоку НУНС узгодженої роботи із Секретаріатом Президента. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до політичних експертів з питанням: «Як президентський контроль (інсайдерської групи Єханурова) вплине на ефективність роботи уряду Тимошенко ?»

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Ніяк не вплине. Вплив на уряд Тимошенко не являється головною і навіть побіжною причиною зібрання депутатів і міністрів в Секретаріаті Президента і неформальним оформленням інсайдерської групи Єханурова в Кабміні. А ось налагодження ефективного контролю Президента і Секретаріату Президента над фракцією НУНС в парламенті і над інсайдерською субфракцією НУНСу в уряді, яку уособлює Єхануров та інші міністри, може бути досягнуто. Так що мова тут йде не про ефективність чи неефективність, підтримку чи спойлерство з боку Президента щодо уряду і прем`єр-міністра, а про ефективність контролю, прирученість фракції до Секретаріату.

Висловлюючись простіше, мова йде про те, щоб фракція і міністри гуляли не самі по собі і тим більше не розчинялися в магнітно-гравітаційному полі Юлії Тимошенко, а завжди були під рукою і бажано на короткому ланцюжку”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Президент має серйозні політичні проблеми у стосунках з фракцією НУНС. В першу чергу тому що ті фігури, які є креативним і політичним ядром цієї сили більшою мірою орієнтовані на аль`янс з БЮТ, на підтримку уряду Тимошенко в самому широкому сенсі цього визначення – від поточної взаємодії роботи коаліції та уряду до посилення політичних позицій і можливо навіть до спроби стати головною правлячою силою, незалежно від амбіцій Президента. Це в першу чергу пов’язано з тим, що нунсівці невдоволені спробами Президента постійно розігрувати кадрові питання, використовувати кадровий ресурс «Нашої України» лише для зміцнення особистої команди. І більшість випадків пов`язнаних з конфліктами за останні місяці це саме випадки з кадровими призначеннями, оскільки дуже часто пропозиції і ініціативи Президента не співпадали з тими політичними домовленостями, які досягалися в НУНС, які досягалися в ході консультацій НУНС та БЮТ. До речі, остання ситуація з кандидатурами на нові посади, маю на увазі АМК і інші, виявились спірними не скільки з точки зору особистостей, скільки з точки зору самої процедури по висуванню. З одного боку є внутрішні домовленості коаліціянтів і керівників уряду стосовно перерозподілу влади, а з іншого боку є бажання Президента розставити максимум своїх людей з нового оточення для того, щоб сформувати систему стримування і противаг.

Якщо раніше ці непорозуміння виглядали як суто суб`активні, то на сьогодні це перетворється в політичну проблему. Хочу нагадати, що Президент формально залишається почесною головою партії «Наша Україна». Він активно просував ідею формування нової єдиної партії, яка мала б позиціонуватись як президентська. Але по факту ми бачимо поступове посилення крила НУНС, яке можливо стане повністю розпорядником фракції як ресурсу. НУНС, як на мене, все більше стає проурядовою силою ніж пропрезидентською. Не виключаю, що це буде одним з головних політичних мейнстрімів 2008 року. А Юрій Єхануров і інші орієнтовані на Президента політики надто слабкі задля забезпечення серйозної політичної противаги. Президент втрачає системний вплив. І це засвідчили останні заяви політиків від НУНС у зв’язку з кадровими призначеннями”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Я це розглядаю як підготовку до війни з Тимошенко. До цього кроку слід додати закон про Кабмін, де повноваження уряду рішучим чином обмежуються. Президент бере на себе величезну частку можливостей прийняття рішень замість уряду і фактично створює подвійну виконавчу владу. Я маю на увазі не лише вплив через РНБО, а також і абсолютний вплив на вертикаль влади через губернаторів.

Я думаю, що зустріч з нунсівцями також ознака того, що Президент будує опору для реалізації саме своїх планів у виконавчій політиці через НУНС, не будучи при цьому фактично членом того блоку і не маючи конституційної відповідальності за наслідки роботи уряду. Фактично ми можемо повернутись до ситуації, що існувала до політичної реформи, коли Кучма все вирішував, а відповідальності за це не ніс”.

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ (Директор піар-групи «Політтех»)

„Враховуючи непрості відносини Тимошенко з Єхануровим і давньою історією їх відносин, яка почалась коли Єхануров змінив Тимошенко на посаді прем’єр-міністра, не важко уявити, що цей крок Президент призведе до подальшої ескалації відносин і ускладнить роботу уряду в цілому.

Незрозумілим залишається питання, якщо Президент працює з усією коаліцією, яка складається з двох політичних сил, то чому він вирішив координувати діяльність з групою міністрів, які представляють блок НУНС, а не збирається працювати з усім урядом. І звичайно, що Тимошенко як і будь-який керівник, з підлеглими якого збираються вирішувати відносини через її голову, безперечно сприйме це як прямий виклик, враховуючи ще й її особисті риси характеру.

Крім того не зрозуміло чому людина, яка посідає посаду міністра оборони стала таким зв’язковим. Я думаю, що це викликано тією боротьбою за повноваження, яка зараз точиться між Секретаріатом Президента і Кабінетом міністрів і звичайно це стосується тих змін, які планують внести до закону про Кабмін, що мають перерозподілити повноваження на користь Президента. Ухвалення цих змін залишається під знаком питання”.

Олексій ГАРАНЬ (професор політології, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА):

„З одного боку Президент являється почесною головою «Нашої України» і в цьому сенсі звичайно він цілком має право спілкуватись з представниками «Нашої України» в уряді, а з іншого боку і представники «Нашої України» таким чином можуть впливати і коригувати позицію Президента. Втім може скластись враження, що уряд не діє як єдина команда. Мені здається, що все буде залежати від того яку в цілому модель поведінки щодо уряду обере Президент. Це може бути модель ефективної взаємодії, або ж Президент буде дивитись на Юлію Тимошенко як на потенційного конкурента і всіляко обмежувати її повноваження. Останній випадок зашкодить всій помаранчевій коаліції і не буде використана нинішня ситуація, коли Президент має підтримку більшості в парламенті”.

Коментар експертів Центру досліджень політичних цінностей

Поки що залишаються конституційно неврегульовані гілки влади – президентська і прем'єрська, поки не буде дана чітка публічна відповідь Тимошенко щодо її президентських амбіцій – такий контроль означатиме логіку превентивного блокування використання прем'єрського майданчика для підготовки стартових позицій майбутньої президентської кампанії. Сама ідея подібного контролю означає те, що прем'єрський майданчик стає все більш актуальним для формування навколо нього постющенківської політики, яку Тимошенко готова презентувати електорату в 2010-му році. Ющенко розуміє, що прем'єрський майданчик – це спокуса для Тимошенко запускати свій президентський проект. Тимошенко розуміє, що найбільш ефективним президентський проект може бути запущений з трампліну прем'єрства. Обидва роблять пробні і провокаційні спроби, йде гра на нервах, йде боротьба за взяття політичної і електоральної ініціативи.

У будь-якому випадку урядова ефективність залежить від балансу президентської і прем'єрської гілок влади. Поки конституційна реформа не дає формулу балансу влади – її необхідно відшукати шляхом політичних переговорів між діючим Президентом і новим прем'єром. Тимошенко розуміє, що прем'єрство – це шанс на шляху до президенства. Ющенко розуміє, що президенство – це важіль контролю над прем'єрськими ініціативами. Обидва розуміють, що ця політична гра як зближує їх, так і робить політичними суперниками. У кожного повинно вистачити витримки в цій грі, щоб зберегти баланс влади. Якщо ж баланс буде порушений, ми можемо стати свідками найрізноманітніших комбінацій політичних сил, що б'ються за владу під час нової президентської кампанії. Україні не потрібний конфлікт двох майданних лідерів. Це означатиме не тільки чергову дискредитацію Майдану, це означатиме те, що цінність влади знов превалює над національними цінностями. Чи вистачить витримки у майданної пари, щоб відстояти національні пріоритети – питання найближчого часу.

 

"Інтернет-репортер", 17.01.2008