«Яка мета і можливі наслідки критики Президента на адресу уряду ?» (Експерт-опитування)

27 січня Президент в інтерв`ю телеканалу «1+1» застеріг від спроб «кишенькових» домовленостей в питаннях продажу обласних енергогенеруючих компаній. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до політичних експертів з питанням: «Яка мета і можливі наслідки критики Президента на адресу уряду ?»

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„ Это ужасный скандал. Это говорит о том, что начинаются теневые договоренности похуже тех, которые были в 2005 году. Думаю, что у Президента были основания для того, чтобы предостеречь Кабмин от теневого тендера и распродажи своим. А если речь пойдет еще и о помощи коммунистов при голосовании за законопроекты и предложения Кабмина, то это значит, что мы опять столкнулись с политической коррупцией, из-за которой развалилась Верховная Рада. Следовательно, возможные итоги – развал Верховной Рады”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Я вважаю, що тут працює ось така логіка: коли лідер не відчуває супротиву, він кожного дня посилює тиск і аж до тих пір, поки не відчує цей супротив. Так поводять себе сьогоднішні політичні лідери. Що стосується Партії Регіонів, то вони жодним чином не чинять серйозний супротив, а що стосується Тимошенко, то протягом певного часу Ющенко нарощує тиск, аж до непристойного звинувачення своїх партнерів в уряді в політичній корупції. Причому це надзвичайно серйозне звинувачення. Публічно висловлена підозра виглядає як просто засіб спровокувати Тимошенко на різкий крок.

Для того, щоб у Тимошенко закінчилось терпіння було вже достатньо приводів. Але з іншого боку ми бачимо, що вона, попри природну реакцію відповісти, демонструє витримку. Хоча відповісти безумовно є що. Можливо Президент чекає якогось кроку з боку Тимошенко, щоб врешті розвалити цю коаліцію. Ющенко демонструє хто в домі хазяїн і аж до непристойного. Думаю, що це стратегічно непродумані кроки.

До яких пір прем’єр буде терпіти, ніхто, окрім самої, Тимошенко не знає. Вона керується лише їй відомим інтуїтивним уявленням про те, час чи не час для певних кроків. Передбачити їх практично неможливо”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Щодо наслідків, то не думаю, що вони будуть сенсаційними та принциповими, тому що не час таких наслідків. А що стосується мети, то це, перш за все, намір не допустити приватизації в ручному режимі, під конкретну особу, або під конкретний інститут, а тим більше під конкретну політичну і піарну програму певної особи, чи певного політичного інституту. Для Президента важливо, щоб приватизація реалізовувалась відповідно до державної програми, яка була прийнята законом у Верховній Раді, тим самим пов`язавши цією програмою Кабмін і зробивши його залежним в питаннях приватизації. Таким чином уряд прив’язується до Верховної Ради, обмежуються можливості ручної приватизації, обмежуються політичні можливості Кабміну і не тільки у сфері приватизації”.

Володимир КОРНІЛОВ (директор Українського філіалу Інституту країн СНД ):

„Мы сейчас станем свидетелями чуть-ли не гневных заявлений самого Президента, того или иного чиновника из Секретариата Президента и, тем более, из Совета национальной безопасности и обороны. Будут критиковаться действия, заявления, постановления правительства Украины. Мы увидим, что это станет ежедневной повесткой дня. Юлия Владимировна будет обвиняться в некомпетентности, поспешности, нерадивости и т. д. Мы прекрасно понимаем, что запущен сценарий дискредитации Тимошенко в лице ее избирателей с тем, чтобы устранить одного из основных конкурентов Викотра Ющенко в борьбе за оранжевый электорат на будущих президентских выборах. Это не первое заявление, критикующее действия правительства Тимошенко и, смею предположить, далеко не последнее.

Последствия вполне прогнозируемы. В конечном итоге правительство Тимошенко попытаются отправить в отставку. Я прогнозировал и прогнозирую до сих пор, что нынешнее правительство Юлии Тимошенко продержится максимум до мая-июня этого года”.

Олексій ГАРАНЬ (професор політології, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА):

„Дискусія і критика - це нормально для демократичного суспільства, а от звинувачення з екрану ТВ, та ще й напередодні візиту прем’єра до Брюсселю – політично не виправдано. Складається враження, що Президента підштовхують до розвалу коаліції і з цією метою провокують Юлію Тимошенко на розрив. Хоча це не надасть популярності, насамперед, Президенту. Юлія Тимошенко поки що утримується від критики і демонструє витримку. З іміджевої точки зору, такі заяви з екранів телебачення не на користь Президента”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„Я думаю, що це інтерн`ю було першим відкритим проявом вже не фрагментарних, а модельних розбіжностей в розумінні економічної політики, яка має проводитись урядовими структурами, що декларують реформи. Зокрема Президент звернув увагу, що приватизаційний процес і підход до приватизації має ґрунтуватись на розумінні ефективності інвестицій з точки зору розвитку національної економіки. Відповідно мова йде про те, що і порядок підготовки підприємств, і використання ресурсів отриманих при приватизації повинен мати високий інвестиційний ефект для всієї економіки, а не використання державного майна, як джерела грошей на забезпечення поточних соціальних зобов’язань.

Президент використав досить жорстке визначення – розпродаж, маючи на увазі розпродаж держави, якого він не допустить. В цьому сенсі я думаю, що вчора Президент дійсно виступав як економіст, у якого є власна платформа. Критикував же він, в свою чергу, популістські підходи до економічної політики, в рамках яких дуже часто під прикриттям соціальних витрат і швидкого розпродажу, реалізуються лобістські схеми. Саме в цьому сенсі він згадав про обленерго і про те, що є сигнали, що прикриваючись необхідністю грошей для бюджету, такі об’єкти можуть продаватись по заниженій вартості і, по-друге, як політичний розрахунок за підтримку. Думаю, що на майбутнє не лише це, а й інші об’єкти будуть під увагою Президента.

Це свідчить про те, що Президент налаштований активно втручатись в урядову політику. Я не вважаю, що це добре, але я це розглядаю як прояв вже відкритої конкуренції президентської команди і уряду за напрямки і пріоритети економічної політики.

І наостанок про якість вчорашнього виступу. Вчора виступив Президент, який розуміється на проблемах ефективності національного господарства, але я не почув Президента, як людину, що турбується про безпеку. У цьому ж виступі, говорячи про багатомільярдні залучення і необхідність багатомільярдних витрат держави як інвестора, сказав, що через чотири роки буде велика проблема забезпечення обороноздатності. Виникає риторичне запитання а чи є тоді пріоритетом футбол сьогодні. Чи може є проблема формування потужного інвестиційного плану на забезпечення обороноздатності, безпеки”.

"І-Репортер", 28.01.2008