Об институте Аналитика Мониторинг Блоги
   
10.04.2008, 16:03


Маленька мрія великого міста


Вадим КАРАСЬОВ: Києву треба повернути Київ...

Виборча битва за столицю щодня набирає обертів: реєструються нові кандидати на посаду мера, спалахують політичні скандали, столицю заполонили біг-борди із зображенням політиків, які претендують на ключі від кабінету міського градоначальника. А місто, тим часом, живе своїм звичним життям, спокійно, якщо не сказати байдуже, реагуючи на виборчу метушню політиків.

«Місто живе, але в ньому немає життя, в місті є гроші, але вони не працюють на благо городян, у місті є робота, але немає надії», — озвучує парадокси по-київськи відомий політолог Вадим Карасьов. Експерт констатує: Київ сьогодні — це всеукраїнський курінь, куди їдуть по успіх, гроші й славу. Треба зробити місто для киян, — певен політолог. Чи є в списку кандидатів на мерську посаду люди, здатні повернути місто городянам, — запитав «День» у Вадима КАРАСЬОВА.

— Вадиме Юрійовичу, на нинішніх виборах мера Києва спостерігачі фіксують рекордну кількість кандидатів. Ваша оцінка співвідношення за лінією «кількість — якість»?

— Чим більша кількість — тим нижча якість, оскільки тут якраз спрацьовує не закон діалектики, а навпаки — перехід політики в антиякість. Звісно, є в цій кількості топ- гравці, є гравці другого ешелону, а є просто технічні кандидати. У чому «фішка» кожного цього ярусу? Безумовними топ-кандидатами або фаворитами є Черновецький і Кличко. Кандидати другого ешелону — це ті, хто або висувається партією, або розраховує на певну кількість місць у Київраді. Є надія на другий тур. Тоді можна між першим і другим туром віддати свої голоси й отримати натомість райдержадміністрацію, адміністративні посади в Київраді й так далі. Технічні кандидати другого ешелону, які все-таки конкуруватимуть один з одним, і водночас відбиратимуть голоси фаворитів. Це пов’язано з тим, що на цих виборах партії в Києві провалені, оскільки ні Черновецький, ні Кличко не є представниками великих партій, яким, тим часом, своїх кандидатів висувати треба. І ось тут вони в певній пастці, бо партія, з одного боку, не може не конкурувати за столичний майданчик, а з другого — однозначних фаворитів у таких партій немає. У БЮТ є Турчинов, однак його кандидатура викликає, скажімо так, багато питань. У Партії регіонів узагалі немає кандидата, причому спостерігаються вельми цікаві рухи: то нібито висувається Горбаль, потім Табачник, потім Табачник знімає свою кандидатуру. Це означає, що партія не має стратегії на київських виборах. У «Нашої України», в якій завжди були наявні полілідерські настрої теж проблеми з кандидатом. Тому провал партій, відсутність у партій фаворитів призводить до того, що партії заповнюються другим ешелоном кандидатів або, скажімо, тих партійців, які в столиці мають рейтинг (наприклад, Катеринчук), але не мають такого рейтингу в партії, й тим паче — в масштабах України.

Ну а, завдання технічних кандидатів — відібрати голоси в одного з фаворитів. Принцип який? У кого є стабільний електорат, як у Черновецького, він може не боятися, оскільки в нього можна трохи «відкусити», але трохи. А от чим більше конкуренції на електоральному полі не Черновецького, це працюватиме в мінус Кличку.

— Віктор Балога оприлюднив заяву, в якій закликав БЮТ підтримати кандидатуру Віталія Кличка як єдиного кандидата від коаліції. Однак депутат від БЮТ Віктор Швець заявив, що угодою про створення коаліції демократичних сил не передбачено, що на посаду мера обов’язково має бути висунута єдина узгоджена кандидатура. Пан Швець нагадав, що БЮТ чітко визначився зі своєю позицією, пропонуватиме свого кандидата на посаду мера «й до розколу коаліції це не призведе, оскільки вона сьогодні міцна, як ніколи». То є загроза для коаліції чи ні, й чому БЮТ, на ваш погляд, навідріз відмовляється підтримати спільного коаліційного кандидата?

— Із заяви Балоги можна зробити два висновки. Перше. Ця заява — тактична й пов’язана з чітким розумінням того, що Тимошенко висуватиме свого кандидата. Це означає тест на готовність і вміння Тимошенко грати в коаліційну гру. Питання стоїть приблизно так: якщо ви «за» коаліцію в парламенті, то чому ви «проти» коаліції на київських виборах? Якщо буде ввічлива відмова, до речі, «Ввічлива відмова» — була така рок-група (усміхається. — Ред. ), це, скажімо так, не зіграє на користь аргументів Тимошенко про збереження коаліції у Верховній Раді.

А другий момент, він серйозніший і пов’язаний з тим, що Секретаріат був проти призначення перевиборів київського мера й Київради, але це не означає, що Секретаріат в нинішніх умовах виступає однозначно за Черновецького. Крім того, це буде накачування нових амбіцій команди Черновецького — команди молодих вовків, добре ресурсно упакованих, з хорошим, я б так сказав, драйвом. Так от постає питання: а чи не розігріється в них апетит вийти за рамки Києва, тим паче що Черновецький брав участь у президентських виборах 2004 року? І хоча ім’я Черновецького серед кандидатів президентської кампанії сьогодні не звучить, він може поламати цю партію як «темна конячка», що вклинилася в марафон. Іншими словами, поки що, не маючи шансів на серйозну гру, Черновецький на президентських виборах може виступити серйозним спойлером, тобто кандидатом, який змішує карти всім іншим гравцям. Тому зараз, напевно, Секретаріат виступає за те, щоб як мінімум Кличко склав дуже серйозну конкуренцію Черновецькому, а як максимум — зміг досягти перемоги. Але головне, як мені здається, для тих політичних гравців, які не виступали прихильниками ініціативи Тимошенко щодо перевиборів, полягає в тому, щоб не дати Тимошенко виграти Київраду. А якщо Тимошенко програє вибори — це стане початком відходу від неї електорального успіху, який супроводив їй протягом останніх років.

— А чи не здається вам, що вибори в Києві перетворюються на «попсове» шоу. Ось, наприклад, регіонал Василь Горбаль, який передумав висувати свою кандидатуру на мерську посаду, вчора заявив, що, цитую: Партії регіонів, аби перемогти на виборах, треба висунути кандидатуру важкоатлета Володимира Вірчиса. Є ще претенденти на мерську посаду від «Камеді клаб». Для повного «комплекту» не вистачає хіба що Вєрки Сердючки.

— А хіба не лише київська, а й українська політика не складає з опереткових фігур? То чому б не довести це до логічного завершення, тобто до цілковитого абсурду? Подивіться уважно на тих, хто визначає київську політику...

— Можна подивитися й на тих, хто визначає харківську політику.

— Знаєте, це насправді й смішно, й не смішно водночас, оскільки за цими пародійними й водевільними персонажами стоять аж ніяк не комічні, а досить драматичні наслідки для міських фінансів, комунального господарства, муніципальної інфраструктури й так далі.

— Юлія Тимошенко — перший номер виборчого списку БЮТ до Київради, Юрій Луценко — перший у списку «Самооборони». Чому, на ваш погляд, у партіях спостерігається дефіцит лідерів?

— А річ у тім, що це невигідно, бо можливе, по-перше, перехоплення лідерства, по-друге, розумними керувати важче. У будь-якому разі легше набрати або боязких бізнесменів, або людей, які абсолютно віддані лідеру. Навіщо головний біль? Навіщо проводити внутрішньопартійні дискусії, інтелектуальні дебати? У нас же партії будуються або в старих ієрархіях (наприклад, як комуністи, маючи організаційне ядро попередньої партії, попередньої епохи), або на керманицькому цементі. В Україні геть відсутня інтелектуально-клубна ланка, або ланка однодумців, і партії фактично грають роль клік. Що таке кліка? Кліка — форма політичної участі, що структурує доступ до влади. Тому ніхто не хоче якісного оновлення партії. Навпаки, чим менше буде якісних людей, тим більш слухняними вони будуть, дисциплінованішими, керованішими, ними можна буде маніпулювати. У результаті бачимо партійний культ особистості. Але це, по суті, культ особистості, який робить партію безликою, оскільки обличчя в партії, ідеологічного, інтелектуального як такого немає. Такі партії — це фактично патронажні служби. Є лідер (патрон), а решта? Решта — секретарі, охоронці, водії, близькі журналісти... Це політичні кочовики, які не мають свого місця й блукають інститутами влади, то там підгодовуючись, то там.

— Днями в інтерв’ю «Радіо «Свобода» Віталій Кличко на запитання колеги Романа Скрипіна про те, що, мовляв, опоненти докоряють йому, що він хороший спортсмен, але поганий господарник, відповів так: «Ми обираємо не директора колгоспу, а мера міста Києва». Так ось, відштовхуючись від цієї фрази й врахувавши нинішні столичні реалії, яким, на ваш погляд, є збірний образ ідеального столичного мера?

— Типаж мера в кепці й чоботях, який місить багнюку на столичних будівництвах, куди закопуються бюджетні, муніципальні та які завгодно гроші, — це сюжет учорашнього дня. Але й Черновецький теж не із сьогоднішнього й тим паче завтрашнього дня. Сьогодні, на жаль, серед усіх кандидатів у мери, немає жодного стратега муніципального розвитку. Немає людини, яка уявила б собі місто мрії. Я вже не кажу про те, що немає людини, яка могла б не просто інвентаризувати проблеми міста (дороги, машини, екологія і т.д.), а яка могла б визначити, яким має бути місто й підібрати під це відповідну команду. Ну чия команда сьогодні представлена фахівцями з муніципального менеджменту, муніципального моделінгу і т.д.?

— А пан Омельченко, який...

— Омельченко — це будівельник. Закопувати гроші? Це минуло, оскільки грошей немає зараз. Це врешті краще, ніж їх просто красти, але закопувати — це теж погано. Слід думати над тим, як змусити гроші працювати, й узагалі, як змусити місто жити. Життя ж у місті немає! У місті є машини, будинки, але немає людей. Люди пригнічені табунами машин, «пробками» й вихлопними газами.

— І сидять в офісах з ранку до вечора.

— Так, і ось у чому річ: є офіси, надії — немає. Місту потрібні сьогодні не просто політики, й тим паче не нинішні політики, потрібні міські стратеги, які могли б зробити з Києва не всеукраїнський курінь, куди їдуть всі по успіх, гроші, славу, а зробити місто для киян. Києву треба повернути Київ, бо зараз це не Київ, це якийсь українсько- колгоспний Вавилон: змішення діалектів, мов, регіонів, міст, селищ і сіл.

— Деякі аналітики прогнозують такий поствиборчий столичний розклад. Черновецький стає мером, не маючи більшості в Київраді, внаслідок чого коаліціонери намагатимуться організувати нові вибори. Це реально, зважаючи на втому українців від виборів, яку фіксують соціологи?

— Це нереальний сценарій, тому що з перевиборами, вибачте за жаргон, треба зав’язувати. Які вірогідні сценарії? Перше. Якщо Конституційний Суд усе ж таки винесе рішення не підтримувати імперативний мандат, то буде те, що вже було не так давно. Чому? Тому що багато людей йдуть до Київради не для того, щоб працювати на киян і Київ, а йдуть працювати на себе й для себе, використовуючи Київраду як майданчик або для кар’єрного зростання, або для задоволення економічних і життєвих потреб. Варіант другий (якщо не спрацює перший) — буде розведено посаду мера й голови Київської міської адміністрації. Останній буде призначений Указом Президента, і він керуватиме містом на тлі взаємного блокування між мером і Київрадою.

— Ваш колега Володимир Фесенко в інтерв’ю «Дню» порівняв нинішні вибори в Києві з виборами 2004-го в Мукачевому. Можна ставити ці вибори в один ряд за значенням?

— Гадаю, можна ставити в один ряд, хоча вибори Мукачівського мера — відпрацювання сценарію президентських виборів. І якби тоді поступилася «Наша Україна» й Медведчук зміг би реалізувати свій сценарій, то навряд чи б «помаранчеві» сили в листопаді— грудні 2004-го були б упевнені у своїх силах і пішли б на те, що привело їх до перемоги. Сьогоднішня ситуація в Києві дещо інша, хоча теж тестова для Тимошенко, для інших команд, які готуються в перспективі до президентських виборів. Багато хто з кандидатів у київські мери буде кандидатом на виборах президентських. Тож це теж свого роду полігон, модельний сценарій, на якому будуть відпрацьовуватися технологічні, стратегічні, спойлерські й інші матриці, моделі майбутніх президентських виборів.

ДО РЕЧI

На посаду мера Києва вже претендують 110 чоловік, серед яких два Черновецьких

До Київської міської територіальної виборчої комісії вже подали документи для реєстрації кандидатами на пост столичного мера більше 110 чоловік. Про це «Главреду» повідомила глава ТВК Галина Білик. Примітно, що серед охочих виграти виборчі перегони виявилося відразу два Черновецьких. Цю інформацію підтвердила й Галина Білик, запевняючи, що ім’я другого Черновецького з ім’ям діючого мера не збігається.

"День", 10 квітня 2008




Предыдущие материалы из раздела
Иран вне санкций: как изменится глобальная игра
05.04.2015, 17:05
В четверг на мировом энергетическом рынке произошла своего рода революция, последствия которой будут проявляться не один год, и не только в сфере ...
Шантаж Яценюка
07.07.2014, 13:30
Политолог Вадим Карасев раскрывает сложные отношения между правительством и Верховной Радой. — Почему между Кабинетом министров и парламентом ...
На ближайших выборах Порошенко и Ляшко могут поделить избирателей между собой, – Карасев
02.07.2014, 13:08
Основной вопрос сегодняшней политической повестки – это способ разрешения конфликта на востоке. Об этом заявил директор Института глобальных ...
Російська імперія доживає своє – Карасьов
02.07.2014, 13:05
Гості «Вашої Свободи»: Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій; Леся Яхно, директор Інституту національної стратегії ...
В Донецке прошли первые переговоры официальных представителей Украины, России, ОБСЕ и лидеров ополченцев
24.06.2014, 12:39
На переговоры в здание донецкой облгосадминистрации, по сообщению «РИА Новости», прибыли посол России в Киеве Михаил Зурабов, спецпредставитель ...
Экспертный совет: Когда пройдут парламентские выборы?
23.06.2014, 13:16
Директор Института глобальных стратегий Вадим Карасев называет равными шансы того, что перевыборы в ВР пройдут осенью этого года или весной будущего: ...
Аналитика
 Архив