Саме так більшість експертів оцінює ініціативу фракцій БЮТ та Партії регіонів створити парламентську конституційну комісію. Майже два місяці українські політики перетравлювали президентські ініціативи щодо прийняття нової редакції Конституції та створення НКР. Здається, що після періоду усного засудження можливого прийняття Конституції на референдумі та посилення президентської влади депутати переходять до практичних дій. Корені конституційного конфлікту Про те, що Конституція стане каменем спотикання й причиною конфліктів між гілками влади, почали говорити ще 2004 року, коли в революційних умовах приймалися конституційні зміни. Саме тоді заклали головні протиріччя між прем’єр-міністром і Президентом за контроль над виконавчою владою та між Президентом і Верховною Радою за призначення уряду. Як на зло, після набуття чинності конституційних змін у 2006 році в парламенті була сформована антипрезидентська більшість, що відразу оголило всі конфліктні моменти в Конституції між Президентом та Верховною Радою. Суперечки почалися навколо можливості невнесення Президентом кандидатури прем’єра, визначеної коаліцією. Трохи пізніше відкрилося суперечливе питання призначення міністрів оборони та закордонних справ, що визначені як квота Президента. Антикризова коаліція сформувала уряд на чолі з Януковичем, який не вирізнявся любов’ю до Президента. Тож майже весь період його прем’єрства вся країна спостерігала відкриту війну за повноваження між Президентом та прем’єр-міністром за контроль над виконавчою владою. Уже тоді політики та експерти багато в чому саме на конституційну недосконалість почали «звалювати» політичне протистояння. У 2007 році країна отримала новий парламент та нового керівника Кабінету Міністрів. І парламентська коаліція, і прем’єр-міністр нібито опинилися по одну сторону політичних барикад, й протиріч, притаманних періоду попереднього уряду, вже бути не мало. Проте між Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко почалися майже ті ж суперечки, що й за часів прем’єрства Януковича. Хоча публічні конфлікти між Президентом та прем’єром зараз не такі гострі, але причини їх залишилися старими – боротьба за контроль над виконавчою гілкою влади. Адже Конституція в її нинішньому вигляді не визначає, хто керує країною. Залагодити протиріччя у владному трикутнику між Президентом, Верховною Радою та прем’єр-міністром хочуть усі, проте розставити акценти всі хочуть по-різному. Закономірно, що Президент хоче збільшити свої повноваження і, відповідно, хоче врегулювати відносини у владному трикутнику. Не менш закономірно, що інші два учасники трикутника такого прагнення Віктора Андрійовича не поділяють. Конституційний наступ Президента Віктор Ющенко вирішив першим зробити конституційний хід і створив Національну конституційну раду. За словами Президента, це утворення й має розробити конституційні зміни, які зуміють примирити посадовців і, нарешті, припинити війну повноважень. Своїм указом Президент включив до складу НКР 97 осіб – експертів, науковців та політиків. Проте в очі відразу кидалася явна перевага прихильників Віктора Ющенка. Глузування політиків та експертів щодо статусу та повноважень створеної Ющенком ради змінювали побоювання, що за допомогою такої собі квазі-конституційної ради можна зробити велику справу – в обхід парламенту на референдумі прийняти нову Конституцію. Сам гарант Конституції дав привід для таких тверджень, адже саме він на першому засіданні НКР не виключив, що нова редакція Конституції може прийматися носієм суверенітету в державі – народом: «Можливий і всеукраїнський конституційний референдум за народною ініціативою». Не будемо давати однозначну оцінку намірам Президента, проте таку оцінку відразу дали представники парламентської опозиції. І регіонали, і комуністи, і литвинівці одноголосно заявили, що єдина мета створення НКР – проведення «одобрямсу» для вже підготовленої на Банковій Конституції. Тож не дивно, що майже всі представники цих парламентських фракцій заявили про бойкот роботи президентської конституційної ради. Пізніше «Главред» зі своїх джерел отримав та опублікував проект Конституції, яку й пророчать на роль президентського проекту. Цей документ був розроблений робочою групою на чолі з Володимиром Шаповалом. Аналіз «проекту Шаповала» підтвердив побоювання опозиції, що його можуть ухвалити на референдумі, а повноваження Президента за цим документом могли б тільки снитися екс-Президенту Леоніду Кучмі. За таких умов фракції парламентської коаліції опинилися в пікантній ситуації. Представники НУНС, що ще вісім років тому ледь не на смерть боролися з конституційним референдумом Кучми та всіляко протистояли посиленню президентської влади, не могли відкрито критикувати Віктора Ющенка. Вони або намагалися відмовчатися, або ж схвально відгукувалися про конституційні ініціативи Президента. Представники БЮТ в силу своїх коаліційних зобов’язань не можуть ігнорувати роботу Націо- нальної конституційної ради, проте у своїх коментарях досить чітко позначили позицію. Сама Юля Володимирівна висловила занепокоєння можливим прийняттям Конституції на референдумі в обхід парламенту та неоднозначно вказала на те, що в керівництві виконавчою владою має залишитися тільки один, і це має бути явно не Президент. «Або посаду прем’єра, або посаду Президента із нової Конституції треба точно прибрати», – сказала вона «Дзеркалу тижня». Дедалі публічніше протистояння між Банковою та урядом робили позицію БЮТ у конституційному питанні ще і ще радикальнішою. Представники БЮТ та Партії регіонів у приватних розмовах зізнавалися, що позиції цих політичних сил в конституційному питанні стають дедалі більше схожими. Цим партіям зараз найменш вигідне посилення ролі Президента в державі. Тож не дивно, що саме БЮТ та Партія регіонів почали готувати парламентську відповідь Президенту на конституційному полі. Парламент перехоплює ініціативу Більшість фахівців з конституційного права відразу після створення Національної конституційної ради зауважили, що правильно було би створити саме парламентську конституційну комісію. По-перше, саме така комісія розробляла Конституцію 1996 року, по-друге, саме парламент уповноважений вносити зміни до Конституції, по-третє, у Верховної Ради є конституційні повноваження створювати конституційну комісію в статусі тимчасової спеціальної комісії. БЮТ прекрасно розумів, що створення парламентської конституційної комісії аж ніяк не сподобається Віктору Ющенку, адже це буде прямим ударом по НКР. Тож не дивно, що тривалий час про конституційну комісію в парламенті говорили в умовному способі, а між БЮТ та Партією регіонів з цього приводу велися доволі обережні переговори. Але інстинкт самозбереження й бажання не дозволити Президенту вільно грати на конституційному полі підштовхнули БЮТ та Партію регіонів знайти спільну мову щодо Конституції. Наразі важко говорити чи є у цих фракцій спільне бачення конституційних змін, проте можна з впевненістю казати, що в них є спільне бачення, як ці зміни необхідно приймати. Тож 8 квітня БЮТ, Партія регіонів та комуністи в особах Івана Кириленка, Віктора Януковича та Адама Мартинюка зареєстрували спільний проект постанови про створення конституційної комісії. Зрозуміло, що Президент та президентська фракція негативно оцінили парламентську конституційну ініціативу. Зі сторони Секретаріату Президента пролунали заяви, що своїми спільними з Партією регіонів діями БЮТ нібито розвалює парламентську коаліцію. Сам Віктор Андрійович, зібравши лідерів усіх парламентських фракцій, наголосив, що: «Поки не завершила роботу Національна конституційна рада, інший процес у парламенті – це працювати на дестабілізацію політичної ситуації в Україні». Спікер Арсеній Петрович зібрав погоджувальну нараду з цього приводу й запропонував парламентаріям відкликати свою постанову задля знаходження консенсусу між усіма депутатами та консультацій з Президентом. Попри те, що в БЮТівців та регіоналів було достатньо голосів для створення комісії вже минулого тижня, вони погодилися відкликати свою постанову, аби вийти на узгоджений документ. Натомість Арсеній Яценюк дав обіцянку, що до понеділка узгоджений проект буде зареєстрований в парламенті, й цього тижня його точно внесуть на голосування. Більше того, Арсеній Петрович нібито не заперечив, що він сам може очолити створювану парламентом комісію. Загалом спікер опинився між двома вогнями – з одного боку обіцянка залучити парламент до конституційного процесу, а з іншого – зобов’язання перед Президентом. Судячи з логіки подій, парламентська конституційна комісія таки буде створена цього тижня, навіть попри спротив Президента. Якщо вже БЮТ з регіоналами сказали «А», зареєструвавши відповідну постанову, то навряд чи вони відмовляться сказати «Б», створивши конституційну комісію. Цей орган за своєю легітимністю ні в яке порівняння з НКР не йтиме, тож парламент отримає надзвичайно потужний інструмент спротиву президентським конституційним ініціативам. Чекатимемо наступного ходу Віктора Андрійовича... Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій Зрозуміло, що головною метою створення парламентської конституційної комісії є створення противаги президентській конституційній раді й обмеження ролі Президента у процесі конституційних змін. Парламентарі намагаються убезпечити себе від проведення конституційного референдуму. Крім цього, парламент як інститут влади намагається включити себе в конституційний процес, перетворити конституційний процес на парламентсько-президентський, а не президентсько-парламентський. У разі, якщо референдум з приводу Конституції таки буде проголошено, Верховна Рада за допомогою конституційної комісії зможе запропонувати альтернативу президентському проекту Конституції. Президент може намагатися завадити Верховній Раді створити конституційну комісію, але якщо БЮТ та ПР прийняли рішення її створити, то перешкодити цьому буде майже неможливо. БЮТ про всяк випадок страхується, раптом щось трапиться з прем’єрством Тимошенко. Адже можна буде переорієнтувати свою діяльність на парламентську конституційну комісію й таким чином тиснути на Президента. БЮТівці заговорили про те, що Яценюк може очолити конституційну комісію. Пригадується правило: якщо процес не можна знищити, то його треба очолити. Якщо комісію таки створять й не вдасться розірвати БЮТівсько-регіональний конституційний альянс, то для Президента більш прийнятно, якщо її очолить саме Яценюк. Але до тих пір, поки не стане остаточно відомо про серйозність намірів БЮТ та Партії регіонів, Яценюку не варто освячувати парламентську комісію своїм керівництвом. Проте в БЮТ та Партії регіонів є конституційна більшість у парламенті, й створення конституційної комісії стане «чорною міткою» для Президента на випадок його радикальних рішень по Конституції. Віктор Мусіяка, один з розробників Конституції 1996 року Депутатам вдасться створити парламентську конституційну комісію, вона буде діяти. Президент ставитиме палиці в колеса її створенню, адже вона заважатиме реалізації його власних конституційних планів. Створення конституційної комісії у Верховній Раді є розумним і вдалим ходом. Мене тільки дивує, чому депутати так довго тягнули з цим кроком? У парламентської комісії є дуже багато роботи, є повернені з Конституційного Суду проекти конституційних змін, над якими треба працювати. До того ж, парламентська комісія за своїм статусом буде прирівняна до парламентського комітету, а це дає їй багато повноважень, наприклад, розробка й направлення на голосування свого проекту конституційних змін. Крім цього, парламентська комісія може розглянути й той законопроект, який направить до парламенту Президент. Звичайно, не всі політичні сили в парламенті вітатимуть конституційну комісію. Фракція НУНС на дибки ставатиме й опиратиметься цьому. Але у Верховній Раді достатньо депутатів, які підтримають парламентські ініціативи. Партія регіонів та БЮТ зараз прекрасно розуміють, що коли вони не створять конституційну комісію, то можуть стати заручниками планів Президента. Переслідуючи свої інтереси, ці політичні сили можуть попрацювати на користь суспільству й не дозволити провести Конституцію на референдумі. | 
