Об институте Аналитика Мониторинги Блоги
   
03.12.2008, 14:01


„Політичні інститути і політики в умовах економічної кризи: відповідальність, компетентність, лідерство”. Результати експертного дослідження


Соціологічне дослідження „Політичні інститути і політики в умовах економічної кризи: відповідальність, компетентність, лідерство” було проведене Інститутом глобальних стратегій – ІГЛС 30 жовтня – 7 листопада 2008 року.

Цілі дослідження:

  • Надати експертну оцінку інституціональним та персональним факторам впливу на ситуацію в політичній та економічній сферах;
  • Визначити базові контури відповідальності, компетентності та лідерства політичних інститутів та політиків в умовах фінансово-економічної кризи в 2008 році в Україні.

Задачі дослідження:

  • Оцінити вплив та ефективність діяльності ключових політичних та фінансових  інститутів, які формують контент державних рішень;
  • Дати аналітичний зріз політичної кризи, в якій опинилися Україна, за кількома складовими: інституціональні та політичні причини, інституціональна та персональна відповідальність.
  • Дати аналітичний зріз економічної кризи, в якій опинилися Україна, за кількома складовими: зовнішні та внутрішні економічні причини, інституціональні, політичні та персоналістські фактори, інституціональна та персональна відповідальність;
  • Визначити інституціональні можливості та рівень персональної економічної компетенції окремих політиків з метою виокремлення суб’єктів, які здатні розробити конкретний план антикризових дій. Сформулювати відповіді на виклики фінансово-економічної кризи: яким має бути антикризовий менеджмент, на лідерів якого роду формує запит фінансова криза.   
  • Визначити та проранжувати чинники, що впливають на електоральний рейтинг політика в Україні. 

Метод дослідження :

Опитування експертів. До групи експертів увійшли політологи, економісти, соціологи, представники регіональних „мозкових центрів”. В опитуванні взяли участь 25 експертів з різних регіонів України.

Інструментарій дослідження включав в себе формалізовану анкету, в якій респонденту пропонувалося надати експертну оцінку впливу, ефективності, відповідальності, компетентності, лідерству ключових політичних інститутів та політиків. 

Ключові поняття дослідження: «інституціональний вплив та ефективність», «інституціональна та персональна економічна компетентність», «економічне лідерство», «інституціональна консолідація».

 

Оцінка діяльності державних інститутів

Експертам було запропоновано оцінити діяльність ключових державних інститутів, а саме: Президента, Кабінету міністрів, Верховної Ради, Національного банку України, які безпосередньо формують контент державних рішень. Оцінка діяльності надавалася за двома критеріями. Перший – оцінка впливу кожного з інститутів на формування внутрішньополітичної, зовнішньополітичної, економічної та фінансової ситуацій. Другий – оцінка ефективності їхньої діяльності.

Як продемонструвало дослідження, експерти визначили відносно чіткий розподіл «сфер впливу» між чотирма ключовими політичними інститутами у 2008 році (у відсотках):

Таблиця 1

Оцінка впливу державних інститутів у 2008 році

Державний інститут

Внутрішньополітична ситуація

Зовнішньополітична ситуація

Економічна ситуація

Фінансова ситуація

Президент

40

96

0

0

КМУ

40

4

84

4

ВР

20

0

4

24

НБУ

0

0

12

64

З наведеної таблиці можна зробити наступні висновки. По-перше, Президент та КМУ в однаковій мірі (на рівні 40%) мали вплив на внутрішньополітичну ситуацію в країні, що частково пояснює перманентність конфліктних ситуацій між цими двома інститутами. А зовнішньополітична ситуація знаходиться під цілковитим контролем голови держави (95%). По-друге, економічна ситуація повністю інституціоналізується рішеннями Кабінета міністрів, частковий вплив на економічну ситуацію має Національний банк України. Вочевидь, домінуючий рівень впливу КМУ на економіку та аналогічний рівень впливу Президента на зовнішню політику пов’язаний з тим, що ці сфери є зонами їхньої абсолютної відповідальності. В той же час, вплив НБУ на фінансову сферу хоча і є домінуючим, однак має певну залежність від законодавчих рішень ВР. Характерно, що, на думку експертів, Президент не має інституційного впливу на прийняття економічних рішень. По-третє, рівень впливу ВР на прийняття внутрішньополітичних, зовнішньополітичних, економічних та фінансових рішень виявився мінімальним, що можна пояснити практичною нефункціональністю парламенту протягом тривалого часу у 2008 році. Фактично парламент «випав» із українського інституційного дизайну.

Разом з тим експерти оцінили ефективність діяльності державних інститутів (у відсотках):

Таблиця 2

Оцінка ефективності діяльності державних інститутів

Державний інститут

Ефективна діяльність

Скоріше, ефективна діяльність

Скоріше, неефективна діяльність

Неефективна діяльність

Важко відповісти

Президент

8

28

40

24

0

КМУ

0

32

44

24

0

ВР

0

4

20

76

0

НБУ

8

28

40

16

8

Експерти оцінили негативно діяльність усіх державних інститутів. Найбільшу негативну оцінку отримала Верховна Рада: „неефективна діяльність” разом з „скоріше неефективна” дорівнює 96%). Також максимально негативні оцінки отримали Кабінет міністрів – 68%, Президент – 64%, НБУ – 56%. Умовно позитивні оцінки діяльності настільки незначні, що вони скоріш констатують наявність державних інститутів, аніж дають можливість оцінити їх роботу.  Негативні оцінки роботи парламенту, що пов’язані з політичною нерентабельністю останнього, призвели до перетікання позитивних оцінок до інших інститутів.

 

Причини політичної та економічної криз

Серед головних причин політичної кризи в Україні експерти виділяють: перманентну конкуренцію між головними претендентами на президентську посаду, неможливість створення працюючої більшості у ВР в будь-якому форматі та персональний конфлікт між Ю.Тимошенко і В.Ющенко (у відсотках):

Таблиця 3

Причини політичної кризи в Україні восени 2008 р.

Відсутність коаліційної більшості у ВР

20,0

Неможливість створення у ВР працюючої більшості у будь-якому форматі

36,0

Небажання окремих партій йти на дострокові вибори

4,0

Персональний конфлікт між Ю.Тимошенко та В.Ющенко

36,0

Перманентна конкуренція між можливими кандидатами на президентську посаду (Ющенко, Тимошенко, Янукович)

68,0

Інша причина

20,0

Серед інших причин, на які вказали експерти у відкритих відповідях, наступні: дострокові вибори перетворюються на один із працюючих механізмів вирішення конфліктів між владними угрупованнями або використовуються як радикальні методи "лікування" хворобливого політичного організму; високий рівень непрофесіоналізму всіх представників політичної еліти; недотримання політичних угод і процедур з боку БЮТ і „гарячкова квапливість” Ю.Тимошенко у досягненні владних цілей; амбіції Ю.Тимошенко та діяльність В.Балоги; дуалізм виконавчої влади.

Серед інституціональних факторів експерти виділили „відсутність коаліційної більшості у ВР” та „неможливість створення працюючої більшості у ВР в будь-якому форматі”. Подібна оцінка свідчить не лише про політичну кризу – розвал демократичної коаліції як парламентської більшості, а й про загальну інституціональну кризу парламенту.

Серед головних причин економічної кризи експерти не змогли виділити домінуючі:

Таблиця 4

Причини політичної кризи в Україні восени 2008 р.

Світова фінансова криза

44,0

Недієздатність ВР

20,0

Відсутність єдиного плану дій КМУ, Президента, ВР та НБУ

40,0

Неефективна економічна політика уряду Ю.Тимошенко

36,0

Політизація та партизація плавнів антикризових заходів з боку різних політсил

16,0

Різні погляди президента та прем'єра на економічну модель подолання кризи

12,0

Інша причина

8,0

На думку експертів, світова фінансова криза достатньо суттєво вплинула на фінансово-економічну ситуацію в Україні. Водночас вплив внутрішніх політичних факторів („відсутність єдиного плану дій КМУ, Президента, ВР та НБУ” та „неефективна економічна політика уряду Ю.Тимошенко”) є вагомим у розвитку фінансово-економічної кризи в українському варіанті. Іншими менш вагомими факторами експерти назвали: „політизація та партизація планів антикризових заходів з боку різних політичних сил”, „різні погляди президента та прем'єра на економічну модель подолання кризи”, а також „недієздатність ВР” .

Експерти вказують на Президента (56%) та ВР (52%) як головних інституціональних кріейторів політичної кризи, далі йдуть КМУ (20%) та НБУ (8%).

Протилежна і більш однозначна картина складається відносно визначення «кріейторів» економічної кризи: 84% опитаних вказують на КМУ, тоді як негативна частка Президента у виникненні економічної кризи оцінюється на рівні 20%, ВР – 16%, а НБУ – 12%. Таке «розмежування» між державними інститутами чітко співвідноситься в контексті делегованих правових повноважень: якщо на Президента покладається відповідальність за проведення внутрішньої політики, то й основна провина в цій сфері «лежить» на ньому; якщо КМУ „відповідає” за економіку, то й за провали в цій сфері несе відповідальність уряд.

На питання „На Ваш погляд, який з нижченаведених політиків персонально несе найбільшу відповідальність за кризу в політичній та економічній сферах?” були отримані наступні результати (у відсотках):

Таблиця 5

Політики, які  несуть персональну  відповідальність за політичну та економічну кризи

Політики

Політична криза

Економічна криза

Пинзеник В.

4

8

Порошенко П.

4

12

Стельмах В.

4

8

Тимошенко Ю.

44

72

Ющенко В.

60

20

Янукович В.

16

8

Яценюк А.

12

8

На думку експертів, персональну відповідальність за виникнення політичної кризи несуть В.Ющенко (в більшій мірі) і Ю.Тимошенко (в меншій мірі). Провина за економічну кризу цілковито покладається на діючого прем’єр-міністра. Інші політики грають ролі другого плану, що, скоріше за все, пов’язано як з незадовільною роботою парламенту, так і з певною залежністю діяльності НБУ від стратегії, що проводиться іншими державними інститутами.

Експерти також відзначають, що відповідальними за політичну кризу є представники усіх гілок влади і політичних сил та називають наступні причини у відкритих відповідях: „вони не можуть домовитись”, економічні процеси „занадто складні, щоб покладати відповідальність за всю кризу на одну особу”, „у випадку протистояння винуватцями мають бути щонайменш декілька сторін, які не можуть дійти взаємної згоди”. Що стосується проявів економічної кризи, то вона розглядається або в контексті загальносвітових тенденцій, або як наслідок відсутності персональних політичних домовленостей між В.Ющенко та Ю.Тимошенко.

 

Рівень економічної компетентності

 

Оцінка, яку надали експерти рівню економічної компетентності політиків, наступна (у відсотках):

Таблиця 6

Рівень економічної компетентності політиків

Політики

Рівень компетентності

Пинзеник В.

3

Порошенко П.

3

Стельмах В.

5

Тимошенко Ю.

3

Ющенко В.

5

Янукович В.

3

Яценюк А.

4

 

 

 

 

 

 

По-перше, найвищий рівень компетентності отримали ті політики, які мають професійний досвід роботи у фінансовій сфері, тоді як інші політики асоціюються виключно з політичною діяльністю. По-друге, отримання А.Яценюком „середнього балу”, можливо, пов’язано з тим, що він виступає в професійній ролі одночасно і як „фінансист”, і як „політик”.

Якщо брати до уваги виключно політичний аспект проблеми виходу з фінансово-економічної кризи, то в персональному виграші опиняються В.Ющенко та А.Яценюк: 36% експертів віддають перевагу діючому Президенту як політику, здатному репрезентувати ефективний план антикризових заходів, а 28% - відповідно, А.Яценюку. В той же час Ю.Тимошенко отримала 12% довіри експертів, а В.Литвин 8% і В.Янукович – 4% довіри. Таким чином, можна стверджувати про відносну довіру до діючого Президента як фінансового спеціаліста, тоді як прем’єр-міністр значно поступається йому в цьому показнику. Крім того, 40% опитаних підкреслили або відсутність в анкеті політиків, здатних розробити план антикризових дій, або практично не змогли назвати будь-яку альтернативу. Серед інших політиків експерти називали А.Гриценка та В.Балогу.

Експертами також була відзначена необхідність „в умовах фінансово-економічної кризи керуватися перш за все економічними міркуваннями, а не політичними. Не віддавати рішення в руки політиків. Також треба дійти згоди відносно того, яка допустима економічна модель для України, хто буде нести головні витрати, пов'язані з виходом із кризи. А це вже політичне питання. Вочевидь, замкнене коло з негативною синергетикою. Тому можна констатувати, що в країнах, що потерпають від турбулентних політичних криз, вихід з економічних ускладнюється, бо одночасно є спроба загострити політичні питання та вирішити дві кризи замість одної”. Крім цього, на думку опитаних, справа не в намаганні чи професійній спроможності презентувати план ефективних заходів, а в соціальних та економічних цілях, які ставляться при його розробці, - тому його виконавець і в персональному, і в інституціональному значенні суттєво неважливий.

На думку абсолютної більшості експертів, розробка ефективного плану антикризових заходів має відбуватися на базі консолідованої позиції всіх державних інститутів – Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради та Національного банку України, за що виступають 52% опитаних або Президента, КМУ та НБУ – такий варіант радять 16% респондентів. Водночас 12% вбачають головним автором плану Президента – це найбільш високий показник серед всіх інститутів, якщо розглядати їх окремо. Така позиція пояснюється тим, що на думку опитаних, „жоден з інститутів (ані окремо, ані разом) не є спроможним розробити та реалізувати ефективний план антикризових дій до тих пір, доки не буде вирішена політична криза”. З цієї тези робиться висновок про стихійний, хаотичний, „ривками”, „за допомогою заходів (або в умовах їхньої відсутності) вихід із поточної кризи. Причина – „гостре протистояння між різними інституціями та спроба різними антикризовими проектами врятувати різні групи інтересів в Україні”.

 

Проблеми, що найбільш хвилюють українців

Дослідження продемонструвало, що, за оцінками експертів, українців найбільше хвилюють наступні проблеми:

Таблиця 7

Проблеми, що хвилюють українців

Неузгодженні дії Президента, КМУ, ВР

16,0

Недієздатність ВР

4,0

Неоперативні дії уряду

4,0

Дострокові вибори

12,0

Загроза зниження існуючих соціальних стандартів

72,0

Недоступність банківських послуг

64,0

Нестабільна валютна-курсова політика

68,0

Інша проблема

12,0

Таким чином, можна виділити 3 базові проблеми: загроза зниження існуючих соціальних стандартів, нестабільна валютно-курсова політика та недоступність банківських послуг. Значимість інших проблем, пов’язаних з анатомією політичної кризи, можна вважати несуттєвими, - на думку експертів, громадян в першу чергу цікавить вирішення їх соціально-економічних, а не політичних проблем.

Якщо брати до уваги системний аспект, то вирішення існуючих проблем можливе завдяки спільним діям Президента, КМУ, ВР та НБУ, - за такий сценарій виступають 56% експертів, надання гарантій з боку Президента – відмітили 16% опитаних. А на необхідність спільного рішення Президента, КМУ та НБУ вказали 12% респондентів. Зважаючи на те, що ці дані практично співпадають з позицією експертів відносно можливого авторства гіпотетичного плану антикризових заходів, можна вважати, що виконання цього плану має бути політично та економічно гарантоване з боку всіх політичних інститутів України.

 

Чинники, що впливають на електоральний рейтинг

політика в Україні

З метою виявлення найбільш значимих чинників, що впливають на рейтинг політика в Україні, експертам було запропоновано проранжувати їх за рівнем впливу від 1 до 7, де 1 – найбільш впливовий чинник, 7 – найменш впливовий. В результаті були отримані наступні дані:

Таблиця 5

Чинники, що впливають на рейтинг політика

Чинники впливу

Ранг

Особиста харизма політика

1

Сприятливий образ політика в ЗМІ

2

Довіра до політика

3

Популістська риторика

4

Образ переможця

5

Вплив політика в колах еліт

6

Реальні дії політика

7

Таким чином, найбільш значимими є чинники, що характеризують персональні якості політика, які, до того ж, та позитивно репрезентовані в ЗМІ. Фактично мова йде про медіа-образ, що нав’язується суспільству, тоді як діяльність політика може залишатися поза суспільної уваги. Крім того, експерти вказали на таку рису, як „здатність стратегічно мислити та системно підходити до вирішення проблем України”. Слід зазначити, що, на думку респондентів, рейтинг політика, скоріше, не відповідає ефективності його роботи, - так вважають 60% експертів, протилежної думки – 24% опитаних.

 

Головні висновки дослідження:

  1. Вплив та ефективність державних інститутів . Діяльність державних інститутів в Україні на сучасному етапі опинилась багато в чому залежною від партійного та лідерського капіталу, які певною мірою стали наповнювати зміст їхньої діяльності. З іншого боку, постійна політична боротьба між ключовими гравцями, яка вже перекинулася на конкуренцію між інститутами за сфери та межи повноважень, обумовлює різний рівень впливу державних інститутів на політичну та економічну ситуацію в країні. В цих умовах  рівень впливу головних  державних інститутів на ситуацію в Україні в 2008 році був нерівномірним. Так, вплив інституту президента на політичну ситуацію в країні у внутрішньополітичній та зовнішньополітичній сферах був достатньо високим. На внутрішньополітичну ситуацію інститут президента і Кабінет міністрів впливали в однаковій мірі (на рівні 40% кожний), а вплив Президента у зовнішньополітичній сфері був максимальним – на рівні 96%. На економічну ситуацію максимальний вплив мав Кабінет міністрів – 84%, на фінансову – НБУ (на рівні 64%). Подібний, достатньо високий вплив на політику та економіку з боку Президента та Кабінету міністрів став наслідком різкого падіння впливу іншого ключового державного інституту – Верховної Ради. Вплив ВР на політичну та економічну ситуацію експерти оцінили як незначний. А оцінка роботи ВР у 2008 році, яку надали експерти, є абсолютно негативною – як неефективну роботу парламенту оцінили 76% експертів. Подібна оцінка свідчить не лише про політичну кризу – розвал демократичної коаліції як парламентської більшості, а й про загальну інституціональну кризу парламенту.
  2. Анатомія політичної кризи . Серед причин політичної кризи експерти виділяють персоналістські фактори, насамперед, перманентну конкуренцію між потенційними президентськими кандидатами (Ющенко, Янукович, Тимошенко). Водночас, фактор інституціонального дефекту, коли у ВР створення працюючої більшості неможливо у будь-якому форматі, залишається певним середовищем, що лише підживлює постійну політичну конфліктогенність. Відповідальність за політичну кризу експерти покладають відповідно на Президента (56%), ВР (52%), КМУ (25%). Персональна відповідальність за політичну кризу лягла на трьох ключових гравців – В.Ющенка (60%), Ю.Тимошенко (44%) та В.Януковича (16%).
  3. Анатомія економічної кризи . Фактори, що обумовили економічну кризу в Україні, мають як зовнішнє, так й внутрішнє походження. Зовнішній вплив світової фінансової кризи експерти оцінили на рівні 44%. Водночас вплив внутрішніх факторів, таких як відсутність єдиного плану дій КМУ, Президента, ВР та НБУ (40%) та неефективна політика уряду Ю.Тимошенко (36%), за оцінками експертів,  у своїй сумі є більш значущими для погіршення економічної та фінансової ситуації в країні. Відповідальність за економічну кризу на інституціональному рівні несе КМУ (84%), а на рівні персональному – прем’єр-міністр Ю.Тимошенко (72%).
  4. Інституціональна та персональна економічна компетентність . Для вирішення завдання подолання фінансово-економічної кризи жодний з інститутів окремо не здатен розробити план ефективних дій. Експерти вказують на високий рівень запиту на консолідований план антикризових дій всіх інститутів (Президент, КМУ, ВР, НБУ - 52%). Водночас серед політичних персоналій, які здатні сформувати такий план, експерти не можуть виокремити лідера. Серед окремих політиків називається В.Ющенко (36%), А.Яценюк (28%). Прем’єр-міністра Ю.Тимошенко назвали лише 12 % експертів. Умови економічної кризи, таким чином, окреслили запит на тих політиків, які себе зарекомендували як професіонали у фінансово-банківській сфері.
  5. Економічне лідерство та інституціональна консолідація . Запит на високу економічну персональну компетентність та інституціональну консолідацію є відповіддю на питання, яким має бути антикризовий менеджмент або модель управління в умовах фінансово-економічної кризи. Низький рівень компетентності політиків, а звідси й невпевнена та запізніла реакція на кризові явища з боку ключових інститутів свідчить про запит на економічне лідерство у широкому сенсі. Іншими словами, є запит на персональне економічне лідерство, оскільки це конкретизує відповідальність, та більш системне та консолідоване інституціональне лідерство для формування дорожньої карти та плану дій в умовах фінансово-економічної кризи. 
  6. Зв’язок між іміджем політиків та їх електоральним рейтингом. Політичний імідж переважно розуміється як інституціоналізована форма індивідуального медіа-образу, що нав’язується суспільству через ЗМІ. Однак, таке нав’язування знаходиться в прямій залежності від персональних якостей самого політика. Іншими словами, електоральний рейтинг – це перш за все результат політичного маркетингу та вдалого конструювання медіа-образу, який пропонується самими політиками і який є незалежним як від суспільного, так і від елітного запитів.

igls.com.ua, 3.12.2008




Предыдущие материалы из раздела
Встанет задача сделать политику СП более идеологической - политолог В.Карасев
29.05.2009, 12:51
Кадровая революция на Банковой в разгаре. Вслед за экс-главой Секретариата президента Виктором Балогой свои кабинеты покинули уже два его зама — ...
Политолог Вадим Карасев: «В Украине готовится сговор олигархов»
29.05.2009, 12:05
Комментарии известного политолога и политтехнолога директора Института глобальных стратегий Вадима Карасева для "Комсомольской правды". - ...
Политолог В.Карасев: Все может измениться, если ближе к выборам ситуация будет драматизироваться
28.05.2009, 15:50
У Виктора Ющенко положение незавидное: вступать в избирательную кампанию-2010 ему придется с низкого старта. За 8 месяцев президенту необходимо ...
Прем’єр-міністр концентрує всю владу в своїх руках - політолог Вадим Карасьов
28.05.2009, 14:15
Звільнення міністрів від "Нашої України" і президентської квоти можливо має на меті звільнити потенційні посади для широкої коаліції Партії регіонів ...
Вадим Карасев: Качественная журналистика в Украине умерла
27.05.2009, 15:20
Ставлення журналістської спільноти до ситуації на каналі «Інтер» та навколо його власності як лакмус стану сучасної української журналістики. ...
Доктрина - типичный бюрократический документ - политолог Вадим Карасев
27.05.2009, 15:09
Совет национальной безопасности и обороны Украины предложил рецепты защиты от происков внутренних и внешних врагов. Этот документ Совбез ...
Аналитика
 Архив