Об институте Аналитика Мониторинги Блоги
   
04.12.2008, 13:28


Вадим Карасьов: “Які потрібні зміни у зовнішній політиці України?”


Відомий політолог, політтехнолог і аналітик, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов 27 листопада прийняв участь у прес-конференції  в «УНІАН» на тему: “Які потрібні зміни у зовнішній політиці України?” . Пропонуємо читачам сайту IGLS повний текст виступу експерта.

Шановні колеги, є такий супермодний фільм з “бондініани”, який називається “Квант милосердя”. Розмірковуючи про зовнішньою політику України, приходить на думку, що потрібно шукати новий квант, очевидно, і зовнішньої політики України, квант прагматичності, враховуючи серйозні структурні зміни, які сьогодні проходять у світі в зв’язку з світовою економічною кризою або по меншій мірі корекція кванту нашої зовнішньої політики.

Очевидно, рік-півтора і наша країна, і інші країни будуть жити під егідою чи в контексті досить серйозних потужних корекцій і змін у світовій фінансовій архітектурі, у міжнародних відносинах,  у міжнародних організаціях. І було б абсолютно неправильно, якщо до цих актуальних та контекстуальних корекцій в тій чи іншій мірі не була б адаптована наша зовнішня політика. Тому можна зробити висновок, що українська зовнішня політика вступає в новий етап – це перше. По-друге, які особливості цього етапу. Як я вже сказав, ми будемо жити в умовах світової економічної кризи і в умовах можливої економічної рецесії, як в середині країни, так і в світовій економіці взагалі. Правила нові будуть формуватися по ходу кризи, тому що криза це завжди корекція, це завжди формування нових правил гри. І потрібно брати участь у формуванні цих правил гри, потрібно адаптуватися до нових змін. Це не означає, що потрібно шукати якісь серйозні нарротиви, чи робити ставку на якусь широку картину змін. Ні, я думаю, що сьогодні говорити про якусь однозначну лінійну навігацію у зовнішній політиці було б передчасно. Мова може йти про зовнішню політику в термінах судноводіння. Це така ситуативна, прагматична лоція, де дипломатія і зовнішня політика мають бути гнучкими, прагматичними і абсолютно чітко оперативно реагувати на зміни в світових інституціях, на світових ринках, у світових фінансових економічних правилах гри. Тому що, якщо ми не будемо реагувати на це, правила сформують за нас, без нас інші.

Тому новий етап нашої зовнішньої політики - це етап  певної, не повної, я б сказав, певної деідеологізації. Друге, це етап “економізації” нашої зовнішньої політики. Колись був такий модний термін, потім його трішки загубили при надмірній ідеологізації нашої зовнішньої політики. Сьогодні потрібно повертатися до нього. Далі, це прагматизація зовнішньої політики, гнучкість нашої дипломатії. У цьому сенсі, думаю, основний акцент, основний пріоритет потрібно робити на такі складові нашої дипломатії, як фінансова дипломатія, енергетична дипломатія, економічна дипломатія взагалі. Зрозуміло, що інші завдання залишаються, але на перший план в актуальній прикладній політичній повістці або політичному порядку денному у зовнішній політиці стають саме ці напрямки. Ще раз хочу сказати, це не зміна доктрини зовнішньої політики, а зміна пріоритетів.

І якщо говорити про корекцію формули зовнішньої політики, то я б сказав так, що ця формула має бути наступною: цивілізаційна однозначність, тому що Україна орієнтується на інтеграцію в економічні, політичні, безпекові майданчики Європи або в економічний, політичний , безпековий простір Європи,  в економічну, політичну, безпекову географію Європи. Але при цьому має бути прагматична багатосторонність. Цивілізаційна однозначність і прагматична багатосторонність . Більше гнучкості, більше прагматизму. Менше геополітики, більше економіки.

Певною мірою це може бути сприйнято як повернення до ідеї нейтралітету. Говорять про активний, пасивний нейтралітет і таке інше. Але це не так. Нейтралітет  в інтерпретації і Партії регіонів, інших топових і нетопових політиків і експертів звучить як неприєднання. Мова ж йде сьогодні не про неприєднання, а навпаки, про багатоприєднання , про мультиафільованість української зовнішньої політики, багатоприєднаність , мультиперспективізм . Працювати за всіма азимутами, брати участь у всіх союзах, які приносять користь національним інтересам, які дають змогу вийти з економічної кризи, створити нові правила гри, як в Україні на ринках, у виробництві, так і у світі та в регіональному вимірі. Тому, ще раз підкреслюю, цивілізаційна однозначність, прагматична багатовекторність, багатосторонність, мультиафільованість, мультиперспективізм і багатоприєднаність. Ось такий формульний набір можливої корекції нашої зовнішньої політики.

Що стосується проблем НАТО, ПДЧ. Вони нікуди не зникають, міняються можливо пріоритети. Є принципове рішення Бухарестського саміту НАТО, що Україна буде в Північноатлантичному альянсі. Інша справа, якою “дорожньою картою”, яким шляхом. Пам’ятаєте фільм, коли один вождь майбутній сказав: “Мы пойдем другим путем.”. Ось і ми підемо іншим шляхом, іншими форматами, бонусними форматами, доповнюючими форматами, але ми будемо там. При цьому прагматизм і багатосторонність, багатоприєднаність вимагає від нас бути більш, я би сказав, реалістичними у нашій зовнішній політиці, в тому числі і стосовно членства в НАТО. Я думаю основна формула інтеграції до НАТО на найближчі роки буде для України полягати у наступному: не стільки інтеграція, кооптація, тобто членство, скільки адаптація до критеріїв НАТО, інтеграція через адаптацію . Працювати над домашнім завданням, адаптуватися до критеріїв політичних, військових, безпекових, оборонних… Ще раз підкреслюю, не стільки інтеграція, скільки адаптація, але це теж робота у тому ж напрямку.

Тепер щодо відносин між Україною і Росією. Я думаю,  ненормально, що ці відносини знаходяться в ненормальному стані. Потрібно їх екстрено нормалізувати, перевести відносини між Україною і Росією в період нормалізації і реального стратегічного партнерства, не формального, не номінального, не риторичного, а саме реального, змістовного стратегічного партнерства. Що для цього потрібно зробити? Не виписувати сьогодні реєстр проблем, які є у відносинах, а все ж таки зробити акцент на реєстрі завдань, які стоять сьогодні перед Україною і перед Росією, перед нашими двосторонніми відносинами. Погано, що ці відносини багато в чому знаходяться у кризовому стані. Так ось, від відносин кризового типу, особливо в останній час, до антикризової стратегії партнерства. Тому що криза світова і внутрішня економічна і фінансова, вона є і в Україні і в Росії. Хоча і у різних формах, витоках, факторах, тим не менш і Україна і Росія страждають від світової економічної фінансової кризи. Далі, у цих відносинах повинно бути, а може взагалі не повинно бути на даному етапі, геополітики, а має бути більше економіки. Не геополітика, а економіка . Не гра в баланс сил , як хтось це говорить з радикальних таборів, як в  Росії, так в і Україні, а баланс зусиль для виходу на нормалізацію відносин між Україною і Росією, так і баланс зусиль для подолання економічної кризи. Заморозити потрібно те, що дратує обидві сторони, що створює додаткові проблеми, причому, іноді, на рівному місці. І актуалізувати те, що об’єднує, наповнює реальним змістом стратегію партнерства.

Потрібно відштовхнутися і росіянам і нам від розуміння, що проблеми в Україні, економічні проблеми, ті що й у Росії. У нас що, які проблеми? Перше, бюджетні проблеми, як формувати бюджет на 2009 рік? Коли в Росії ціна на нафту вже менше 50 доларів, а бюджет під світову ціну на нафту формується, є бюджетні проблеми і у нас, про це вже говорить і Міністр фінансів, і глава Уряду. Далі, падіння національної валюти, є і в Україні і в Росії. Це теж досить серйозні виклики для населення, для економіки, для експортно-імпортних операцій в економіці. Тому економічна криза сьогодні повинна об’єднати наші країни, наповнити реальним змістом формулу партнерства. Двері відкриті сьогодні. До речі, багато багатосторонніх проблем в двосторонніх відносинах, пробачте за деякий каламбур, можна вже вирішувати на рівні міждержавної комісії, яку очолюють два президенти. Двері відкриті, і м’яч на російській стороні, тому що сьогодні черга приїхати росіянам до Києва в рамках цієї комісії. І починати, і нам, українській зовнішній політиці, українському керівництву, як дипломатичному, так і вищому, так і російському починати розв’язувати ці всі вузли проблем в наших двосторонніх відносинах. Я думаю, тим не менш, можна вже сьогодні говорити, що є шанси на те, що ці відносини можна перевести в нормальні, стратегічно-партнерські, полишити позаду кризовий період в наших відносинах і перейти до періоду нормалізації відносин між Україною і Росією.

igls.com.ua, 04.12.2008

 

 




Предыдущие материалы из раздела
Вадим Карасев: в реакции Тимошенко – вся она
02.02.2009, 11:21
Быстро, оперативно, хлестко, политтехнологично, пиарно, но абсолютно бессодержательно. Как раз по форме и стилю ответ Тимошенко был паническим и ...
Смену министров может сорвать НУНС из-за выборов
02.02.2009, 10:17
Переформатирование Кабмина, заанонсированное Юлией Тимошенко, может не состояться из-за НУНС. В эти выходные она заявила, что не будет менять ...
„Виграші та програші України у „газовій війні” в січні 2009 року”, звіт за результатами соціологічного дослідження
28.01.2009, 11:53
Соціологічне дослідження „Виграші та програші України у „газовій війні” в січні 2009 року” було проведено Інститутом глобальних стратегій 16-21 січня ...
У Ющенко объяснили, почему именно 17 января
26.01.2009, 18:52
Секретариат президента озвучил, когда, по мнению Банковой, должны состояться президентские выборы. По словам замглавы канцелярии Игоря Пукшина, ...
Ющенко. Взлеты и падения.
26.01.2009, 17:41
Прошло четыре года с момента инагурации Ющенко. Видимо, этого времени Виктору Андреевичу оказалось недостаточно для выполнения большинства своих ...
”Тимошенко давала якісь обіцянки Путіну”
26.01.2009, 17:41
Після підписання газових угод із Росією із Секретаріату президента розкритикували прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Мовляв, контракт має невигідні для ...
Аналитика
 Архив