Об институте Аналитика Мониторинги Блоги
   
08.12.2008, 13:41


„Соціально-економічна ситуація в умовах фінансової кризи: ризики та тенденції”. Результати експертного дослідження


Експертне опитування „Соціально-економічна ситуація в умовах фінансової кризи: ризики та тенденції” було проведене Інститутом глобальних стратегій – ІГЛС 24 листопада – 1 грудня 2008 року.

Цілі дослідження :

·        дослідити прояви фінансово-економічної кризи у соціально-економічному розрізі;

·        надати прогнозні оцінки щодо можливого розвитку соціально-економічної ситуації на тлі фінансової кризи. 

Метод дослідження:

Опитування експертів. До групи експертів увійшли політологи, економісти, соціологи, представники регіональних мозкових центрів. В опитуванні прийняли участь 22 експерти з різних регіонів України.

Інструментарій дослідження включав в себе формалізовану анкету, в якій респонденту пропонувалося надати експертну оцінку впливу, ефективності, відповідальності, компетентності, лідерству ключових політичних  інститутів та політиків. 

Ключові поняття дослідження - «фінансова криз», «масові звільнення», «соціальне відчуття», «протестний потенціал», «суб’єкт протестного руху».

 

Соціально-економічна адженда в умовах фінансової кризи

Прояви та основні показники фінансово-економічної кризи вимірювалися за двома критеріями. Перша група ознак складається з тих характеристик та проблем, які потребують першочергового політико-економічного та правового оформлення, а друга група – це характеристики індивідуального, персонального бачення фінансово-економічної кризи та першочерговості їх вирішення. В цьому контексті перелік проблем, що увійшов до другої групи кризових ознак, були зкореговані відповідно до вимог індивідуальної соціальної та фінансово-економічної безпеки.

Крім того, перелік проблем, що увійшли до обох груп ознаків кризи, були поділені на дві категорії:  соціальні та загальноекономічні проблеми. Згідно до попередньої гіпотези дослідження, першочерговими проблемами, які потребують негайного „державного вирішення, є фінансово-економічні проблеми, тоді як індивідуальні оцінки, а тому і оцінки на масовому, громадському рівні оцінюються більше за критеріями соціального порядку.

Відповідно, згідно з отриманими даними, експерти вважають за необхідне вирішення наступних загальноукраїнських проблем:

Таблиця 1

Проблеми, що потребують першочергового вирішення

NN

Проблеми

%

NN

Проблеми

%

1

Корумпованість органів державного соціального захисту, побутова корупція

27,3

9

Девальвація гривні

63,6

2

Зростання темпів інфляції

68,2

10

Скорочення робочого тижня, відпустки за власний рахунок

18,2

3

Низький рівень заробітної плати

4,5

11

Існуючий рівень безробіття

4,5

4

Падіння промислового виробництва в окремих галузях економіки

50,0

12

Професійна та соціальна незахищеність звільнених працівників

31,8

5

Зниження темпів економічного зростання

18,2

13

Відсутність економічних стимулів у роботодавців для підвищення рівня соціального забезпечення своїх працівників

31,8

6

Неефективна система соціального захисту малозабезпечених верств населення

9,1

14

Зростання цін на комунальні послуги

18,2

7

Незадовільний рівень освіти та медицини

9,1

15

Відсутність громадянського впливу на прийняття політичних, соціальних та економічних рішень

27,3

8

Масові звільнення робітників з підприємств

50,0

16

Неспроможність населення розплатитися по кредитах

31,8

17

Інше

9,1

З наведеної таблиці видно, що запропонований перелік проблем за своїм значенням був розділений експертами на три групи. До першої групи увійшли такі проблеми, як „зростання темпів інфляції”, „девальвація гривні”, „падіння промислового виробництва в окремих галузях економіки” та „масові звільнення робітників з підприємств”, тобто базові фінансові ознаки кризи та її основні соціальні та економічні прояви. До другої групи проблем експерти віднесли такі ознаки кризи, як „професійна та соціальна незахищеність звільнених працівників”, „відсутність економічних стимулів у роботодавців для підвищення рівня соціального забезпечення своїх працівників” та „неспроможність населення розплатитися по кредитах”, тобто питання соціальної безпеки на виробництві та індивідуальної фінансової безпеки, що була значною мірою нівельована, вважаючи на попередній відносно стабільний період фінансово-економічного розвитку. До третьої групи ознак можна віднести „зниження темпів економічного зростання”, „скорочення робочого тижня, відпустки за власний рахунок”, „зростання цін на комунальні послуги” та окремо – „відсутність громадянського впливу на прийняття політичних, соціальних та економічних рішень”, тобто ті проблеми, які є невід’ємними характеристиками фінансово-економічної кризи. Необхідно також підкреслити, що такі показники, як „неефективна система соціального захисту малозабезпечених верств населення”, „незадовільний рівень освіти та медицини”, а також „низький рівень заробітної плати” та „існуючий рівень безробіття” експертами вважаються малозначимими. Щоправда, респондентами до категорії „інших проблем” були віднесені „некомпетентність української влади, концентрація уваги на питаннях боротьби за владу”; „недовіра жодному центру влади”, що спричиняє паніку серед населення; „цільова робота на збереження кадрового потенціалу силовиків, держслужби та бюджетників”; „захист внутрішнього ринку заради ліквідації дефіциту платіжного балансу” та „незацікавленість влади у вирішенні проблем громадян”. Причиною останнього експерти вважають те, що „всі перелічені проблеми є гострими, та всі вони є наслідком безвідповідальності правлячих еліт, їхньої демотиваціі, відсутності законодавства, орієнтованого на громадян”.

До проблем, які найбільш хвилюють „простого українця”, експертами були віднесені наступні:

Таблиця 2

Проблеми, які найбільш хвилюють українців

Проблеми

Відсоток

Зниження рівня життя

54,5

Зростання темпів інфляції

50,0

Зростання цін на продукти харчування

40,9

Зростання цін на ЖКГ-послуги

45,5

Низька якість ЖКГ-послуг

9,1

Загроза замороження банківських вкладів

27,3

Повна втрата роботи

86,4

Примусові відпустки за власний рахунок

22,7

Скорочення робочого часу

4,5

Обмеження фінансових та соціальних виплат на виробництві

18,2

Зниження соціальних стандартів

13,6

Припинення державного фінансування соціальних програм

4,5

Неспроможність населення розплатитися по кредитах

63,6

Інше

9,1

З табл. 2 видно, що домінуючими проблемами є можливість повної втрати роботи, а також неспроможність розплатитися по кредитах, тобто питання індивідуальної фінансової безпеки. До головних проблем респонденти віднесли „зниження рівня життя”, „зростання темпів інфляції”, „зростання цін на ЖКГ-послуги”, „зростання цін на продукти харчування”, тобто проблеми індивідуального фінансового достатку. До третьої групи були включені питання персональної фінансової та професійної безпеки: „загроза замороження банківських вкладів”, „примусові відпустки за власний рахунок” та „скорочення робочого часу”. Така характеристика як „обмеження фінансових та соціальних виплат на виробництві” вважається базовою ознакою фінансової кризи. В той же час „низька якість ЖКГ-послуг”, „скорочення робочого часу” та „припинення державного фінансування соціальних проблем” не вважаються значимими проблемами фінансової кризи, - скоріше, це її характеристики, з якими слід рахуватися.

Якщо проаналізувати дві вищенаведені таблиці, то можна зробити висновок, що попередня гіпотеза частково підтверджується. Якщо фінансові та загальноекономічні проблеми вказуються як першочергові для вирішення, однак вони пов’язуються з питаннями професійної та фінансової безпеки громадян, то це вказує на чіткий взаємозв’язок між необхідністю одночасного вирішення і фінансово-економічних, і соціальних питань.

 

Ефективність та компетентність дій державних інститутів

Експерти, даючи оцінку ефективності діяльності державних інститутів, уникають однозначних відповідей. Так, на думку опитаних, Президент та КМУ „скоріше, достатньо докладають зусиль для мінімізації наслідків фінансово-економічної кризи:

Таблиця 3

Рівень здатності державних інститутів

мінімізувати прояви фінансово-економічної кризи

Інститути

Достатньо зусиль

Скоріше достатньо зусиль

Скоріше недостатньо зусиль

Недостатньо зусиль

Важко сказати

Президент

4,5

45,5

22,7

22,7

4,5

КМУ

0

50,0

45,5

4,5

0

ВР

0

4,5

91,0

4,5

0

 

З табл. 3 можна зробити наступні висновки. По-перше, ВР, на думку абсолютної більшості експертів, „скоріше, недостатньо” докладає зусиль для мінімізації наслідків фінансово-економічної кризи, що пов’язано з практичною непрацездатністю українського парламенту. По-друге, Президент та КМУ фактично в однаковій мірі впливають на прийняття кінцевих рішень відносно вирішення проблем подолання наслідків фінансової кризи, однак відносна більшість експертів вважають вплив КМУ (45,5%) „скоріш, більше недостатнім”, ніж вплив Президента (22,7%).

Якщо конкретизувати зусилля кожного з державних інститутів відносно вирішення конкретних проблем, що виникли внаслідок кризи, то можна помітити, що отримані ними середні бали нижчі ніж загальні:

Таблиця 4

Рівень здатності державних інститутів

мінімізувати соціально-економі проблеми,

що виникли внаслідок фінансово-економічної кризи

Проблема

Президент

КМУ

ВР

Зростання темпів інфляції

3

2

1

Падіння промислового виробництва в окремих галузях економіки

2

2

1

Низький рівень заробітної плати

3

2

2

Зниження темпів економічного зростання

3

2

1

Масові звільнення працівників з підприємств

2

2

1

Девальвація гривні

3

2

1

Запобігання масового безробіття

2

2

2

Економічне стимулювання роботодавців для підвищення рівня соціального забезпечення працівників

2

2

1

Модернізація соціальної політики

2

2

2

Реанімація фінансового ринку

3

2

1

Середній бал

2,5

2

1,3

 

Із наведеної табл. 4 можна зробити наступні висновки. По-перше, всі державні інститути отримали низькі оцінки ефективності своєї діяльності, - Президент отримав в середньому 2,5 бала, КМУ – 2 бала, ВР – 1,3 бала. Відносно високий середній бал Президента пов’язаний з більш високими оцінками його діяльності у фінансовій сфері, тоді як КМУ, на думку експертів, відносно рівномірно перерозподіляла напрямки своєї роботи. Вкрай низькі оцінки ВР пов’язані з тим, що діяльність парламенту респонденти пов’язують лише з вирішенням таких проблем і завдань, як „низький рівень заробітної плати”, „запобігання масовому безробіттю” та „модернізація соціальної політики”, тобто з прийняттям соціально-популістських рішень.

На питання „Чи достатньо зусиль докладає ВР для мінімізації проявів фінансової кризи в наступних галузях економіки?” були отримані наступні дані:

Таблиця 5

Рівень здатності ВР  мінімізувати

наслідки фінансово-економічної кризи в окремих галузях

Галузі економіки

Достатньо зусиль

Скоріше, достатньо зусиль

Скоріше, недостатньо зусиль

Недостатньо зусиль

АПК

9,1

63,6

27,3

0

Банківська сфера

9,1

40,9

31,8

13,6

Будівництво

9,1

72,7

13,6

0

Машинобудування

9,1

72,7

9,1

4,5

Чорна металургія

9,1

63,6

13,6

9,1

Хімічна промисловість

18,2

59,1

13,6

4,5

 

Експерти, як видно з табл. 5, уникають однозначних оцінок, але підкреслюють, що по всіх вказаних галузях, за виключенням банківської сфери, ВР, скоріше, доклала достатніх зусиль для мінімізації наслідків фінансової кризи. Така позиція мало  корелює з оцінками щодо вирішення конкретних проблем в економічній та соціальній сферах, що можна пояснити наступним чином: подолання наслідків кризи в конкретних галузях економіки можливе тільки внаслідок прийняття конкретних законів, що вирішують певні проблеми, але самі проблеми або не мають правого фундаменту для подолання, або приймаються з урахуванням вирішення в першу чергу соціально-популістських задач.

Що стосується діяльності КМУ, то на питання „Чи достатньо зусиль докладає КМУ для мінімізації проявів фінансової кризи в наступних галузях економіки?” були отримані такі результати:

Таблиця 6

Рівень здатності КМУ  мінімізувати

наслідки фінансово-економічної кризи в окремих галузях

 

Галузі економіки

Достатньо зусиль

Скоріше, достатньо зусиль

Скоріше, недостатньо зусиль

Недостатньо зусиль

АПК

4,5

50,0

45,5

0

Банківська сфера

0

50,0

45,5

4,5

Будівництво

0

63,6

31,8

4,5

Машинобудування

0

54,5

36,4

9,1

Чорна металургія

0

50,0

31,8

18,2

Хімічна промисловість

0

50,0

36,4

13,6

 

Якщо порівняти дані табл. 5 та табл. 6, то можна побачити, що оцінки діяльності КМУ більш помірні, ніж ВР, до того ж ці оцінки приблизно однакові по відношенню до аспектів прийнятих рішень по кожній з вказаних галузей економіки. Крім того, ці оцінки в цілому співвідносяться з оцінками по вирішенню конкретних проблем, вказаних в табл. 4. Тобто можна зробити висновок, що, на думку експертів, КМУ „скоріше, достатньо” або скоріше, рівномірно „розподіляє фронт роботи” по подоланню наслідків фінансово-економічної кризи, але цих зусиль недостатньо, щоб визначити їх як „позитивні”.

Говорячи про ефективність дій уряду, то ці дії визначаються в цілому як неефективні:

Таблиця 7

Рівень ефективності  дій КМУ

Дії КМУ

Ефективні

Неефективні

Виплата компенсацій по вкладам Ощадбанку СРСР

27,3

72,7

Заходи з реформування системи надання пільг

18,2

81,8

Заходи з реформування системи бюджетних виплат

22,7

77,3

Заходи з реформування системи адресної соціальної допомоги

18,2

81,8

Заходи з проведення пенсійної реформи

4,5

95,5

Заходи із залучення до соціального захисту профспілок та роботодавців

9,1

90,9

Соціально-економічні домовленості з окремими групами підприємців

31,8

68,2

Державне регулювання цін на соціально значимі товари та послуги

22,7

77,3

 

Таким чином, відносно ефективним рішенням КМУ експерти вважають соціально-економічні домовленості з окремими групами підприємців і в меншій мірі – виплата компенсацій по вкладам Ощадбанку СРСР, заходи з реформування системи бюджетних виплат і державне регулювання цін на соціально значимі товари та послуги, тобто соціально-популістичні рішення.

 

Ризики безробіття під час фінансово-економічної кризи

 

На думку абсолютної більшості експертів, в Україні або існує загроза масових звільнень або скоріше, існує (22,7% та 68,2% відповідно). Тільки 9,1% опитаних вважають, що такої проблеми не існує.

Якщо оцінювати ризики втрати роботи, то найбільш вірогідні звільнення у сфері будівництва, металургії, в банківській сфері та машинобудуванні:

Таблиця 8

Ризики втрати роботи

Сфера діяльності

Максимальний

Високий

Середній

Низький

Мінімальний

Банківська сфера

22,7

31,8

36,4

9,1

0

Житлове будівництво

63,6

27,3

9,1

0

0

Машинобудування

18,2

59,1

22,7

0

0

Освіта, наука, культура

0

0

22,7

59,1

18,2

Сфера торгівлі

4,5

27,3

40,9

27,3

0

Металургія

27,3

59,1

13,6

0

0

ЗМІ

0

13,6

59,1

13,6

9,1

Консалтингова сфера

4,5

40,9

40,9

9,1

4,5

Державна служба

0

9,1

45,5

31,8

13,6

З табл. 8 видно, що на даний час найбільш ризиковими експерти вважають консалтингову, банківську сфери та торгівлю. В той же час такі галузі, як освіта, наука, культура, ЗМІ та державна служба хоча і знаходяться в зоні ризику, але вірогідність масових звільнень оцінюються як „середня”.

 

Експертні оцінки стабілізації фінансово-економічної ситуації.

 

Під „стабілізацією фінансово-економічної ситуації” в даному дослідженні розумілися, по-перше, кроки, які має зробити уряд для виходу з кризи. По-друге, дії КМУ, зорієнтовані на мінімізацію ризиків масового безробіття і, по-третє, виявлення ефективних інструментів недопущення масового безробіття.

Відповідно, за результатами опитування, Уряд має зробити наступні кроки для стабілізації фінансово-економічної ситуації:

Таблиця 9

Можливі кроки Уряду щодо стабілізації

Фінансово-економічної ситуації

Кроки

Відсоток

Рефінансування банківської системи

31,8

Стерилізація надлишків грошової маси

9,1

Створення національної інвестиційної системи

54,5

Модернізація бюджетної системи

45,5

Проведення системної податкової реформи 

63,6

Розвиток національного фондового ринку

13,6

Інше

13,6

 

Експерти наполягають на першочерговості системних економічних реформ – податкової, бюджетної та інвестиційної. Важливим кроком також вказується рефінансування банківської системи Відсутність чітких правил фінансово-економічної гри, відсутність стабільної фінансової системи та чіткого механізму бюджетного адміністрування, таким чином, можна вважати головними ризиками сучасної економічної ситуації. Разом із тим експерти не вважають за важливим на даний час розвивати національний фондовий ринок та стерилізувати надлишки грошової маси, наполягаючи на законодавчому забезпеченні розвитку вільного ринку та підприємництва (прийняття законів про захист приватної власності, іноземних інвестицій, закону про відміну мораторію на продаж землі), скороченні адміністративного апарату органів державної влади та місцевого самоврядування, їх видатків; згортанні та ліквідації соціальних програм, які є популістськими, спрощенні дозвільної системи, розширенні частки наукоємного виробництва та на зміні пріоритетів розвитку та реструктуризації економіки .

Опираючись на ці висновки, експерти підкреслюють, що влада має „рятувати” в першу чергу стратегічні для української економіки підприємства (59,1% опитаних), малий та середній бізнес (54,5%), банки та окремі галузі економіки, що визначаються державою як пріоритетні (по 40,9%). Експерти повністю не підтримали ідею „рятування” фінансових компаній бірж та великих корпорацій, що може говорити про необхідність переорієнтації економіки на розвиток малого та середнього бізнесу. Один із експертів відзначив, що влада не повинна нікого „рятувати”. На його думку, „платники податків не повинні розраховуватися з власної кишені за помилки учасників ринку, а по-друге, ринок в змозі самостійно стабілізувати ситуацію (без втручання ззовні), залишивши найбільш ефективні та конкурентноздатні галузі економіки”.

На питання „Який з інструментів недопущення масового безробіття може бути найбільш ефективним в умовах фінансово-економічної кризи?” були отримані наступні відповіді:

Таблиця 10

Соціально-економічні інструменти

недопущення масового безробіття

Інструменти недопущення масового безробіття

Відсотки

Дотації роботодавцям

13,6

Професійна підготовка, перепідготовка

50,0

Оплачувані громадські роботи

45,5

Підвищення кваліфікації та профорієнтація

13,6

Стимулювання безробітних до підприємницької діяльності

36,4

Посилення відповідальності роботодавців за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших соціальних виплат

4,5

Ваш варіант

22,7

 

Експерти, таким чином, відзначають необхідність введення механізмів професійної підготовки, перепідготовки, оплачуваних громадських робіт для звільнених та стимулювання безробітних до підприємницької діяльності. Такі інструменти, як дотації роботодавцям, підвищення кваліфікації та профорієнтація, посилення відповідальності роботодавців за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших соціальних виплат експертами вважаються малозначимими. Крім того, респонденти наполягають на необхідності збільшення державних замовлень, а також зниженні податків, а „в деяких випадках їх повна ліквідація, які є основною причиною стримування підприємницької активності”.

Що стосується дій, які першу чергу має здійснити Уряд для уникнення масових звільнень з підприємствах, то, на думку експертів, в першу чергу мова йде про стимулювання внутрішнього попиту:

Таблиця 11

Можливі дії Уряду щодо уникнення

масових звільнень з підприємств

Дії уряду

Відсотки

Посилення державного впливу на діяльність великих корпорацій, підприємств

18,2

Впровадження «податкових канікул» для постраждалих від кризи підприємств

31,8

Залучення коштів зі стабілізаційних фондів на заробітну плату для працівників підприємств, які призупинили виробництво

9,1

Стимулювання внутрішнього попиту

72,7

Фінансування з державного бюджету окремих галузей, які визначаються пріоритетними для подальшого економічного зростання

40,9

Введення жорсткого аудиторського контролю за звільненнями, перевірка легальності звільнень

13,6

Введення мораторію на масові звільнення працівників

9,1

Ваш варіант

13,6

 

З табл. 11 видно, що дієвими механізмами запобігання масових звільнень з підприємств експерти вбачають економічні механізми: стимулювання внутрішнього попиту; фінансування з державного бюджету окремих галузей, які визначаються пріоритетними для подальшого економічного зростання, впровадження „податкових канікул” для постраждалих від кризи підприємств і в меншій мірі – посилення державного пливу на діяльність великих корпорацій. Такі інструменти, як введення жорсткого аудиторського контролю за звільненими, перевірка легальності звільнень, залучення коштів зі стабілізаційних фондів на заробітну плату для працівників підприємств, що призупинили свою діяльність та введення мораторію на масові звільнення експертами відзначаються як малоефективні. Експерти також додають важливість реалізації національних проектів. Експерти, крім того, вказують, що „неефективні галузі повинні існувати за рахунок інших конкурентноздатних галузей або за рахунок платників податків, а по-друге, втручання ззовні призведе не до часткового скорочення працівників на тих чи інших підприємствах або галузях, а до повної ліквідації цих підприємств, а то і галузей в цілому”.

 

Оцінка рівня протестного потенціалу

 

Експерти так оцінюють рівень протестного потенціалу українців:

Таблиця 12.

Сучасний рівень  протестного потенціалу

 «простого українця»)

В Україні можуть початися масові акції протесту

18,2

Акції протесту можуть охопити найбільш «проблемні» галузі економіки

13,6

Акції протесту можливі тільки на окремих підприємствах

22,7

Акції протесту можливі тільки внаслідок критичної ситуації для робітників

31,8

На даний момент часу важко сказати

13,6

 

Як видно з табл. 12, на думку експертів, загроза масових протестів на сучасний момент є незначною. Однак ризик протестів все ж існує в окремих критичних випадках. До подібного роду випадків експерти відносять акції протесту внаслідок критичної ситуації, що може мати місце для конкретних робітників та акції протесту на окремих підприємствах. Ризик того, що акції протесту можуть охопити цілі проблемні галузі економіки поки що є низьким (13,6%). Крім цього, частині експертів (13,6%) важко було визначити рівень протестного потенціалу, що свідчить що ситуація поки що залишається багато в чому невизначеною і важко прогнозованою. 

Серед запропонованих експертам точок ризику, що можуть виступити детонаторами протестної поведінки,  найбільш ризикованим є погіршення економічного становища людей. Це погіршення насамперед пов’язано з ризиком повної або часткової втрати роботи (63,6%) та зростанням цін на продукти харчування (63,6%). Ще однієї критичною позицією виступає неспроможність виплачувати кредити (54,5%). Друга група проблем, яку очікують українці, напряму пов’язана з питаннями інфляції та росту цін: зниження рівня життя (40,9%), зростання темпів інфляції (36,4%), зростання цін на ЖКГ-послуги (36,4%). Водночас можливість замороження банківських вкладів (27,3%) та примусові відпустки за власний рахунок (27,3%) не є ще достатніми факторами для поширення протестних настроїв. Були експертами відмічені й психологічні фактори – „песимістичні очікування, спровоковані ЗМІ”. Вочевидь, найбільш чутливий удар кризи відчують на собі насамперед небагаті люди. І саме тому рівень протестних настроїв залишається  невеликим. Якщо криза вже торкнеться більш менш заможний середній клас, то рівень протестних настроїв та акцій може суттєво підвищитися. 

Оцінюючи рівень протестних настроїв важливим є питання суб’єкту або можливого організатору можливих акцій протесту. Серед таких суб’єктів логічним є дослідження ролі та активності профспілок, як організацій, що покликані захищати професійні та економічні права працівників. Більшість експертів відмовила профспілкам в здатності виступити організаторами акцій протесту (54,6%). Ця позиція пов’язана з тим, що роль профспілок в суспільстві оцінена експертами як негативна: 31,8% експертів вважає, що в Україні взагалі відсутній профспілковий рух, 27,3% вказують на номінальний статус існування цих організацій, а ще 27,3% розглядають їх як лобістів партійних інтересів. Лише 4,5% експертів вважають профспілки реальними організаціями робітничого руху, що займаються соціальним захистом. Слід відмітити, що серед функцій профспілок була також відмічена така функція як лобіювання інтересів власників підприємств. Таким чином, зведення роли профспілок до лобіювання інтересів  підприємців чи політичних партій суттєво деформує роль профспілкового руху у суспільних відносинах. А в умовах фінансово-економічної кризи робить простого працівника ще більш вразливим та незахищеним.

Експертами було відмічено неоднорідність профспілкового руху в Україні. На сучасний момент залишаються профспілки „радянського взірця” – ті хто входить до Федерації профспілок України та виникають нові – „незалежні профспілки”. Саме профспілки, що складають ФПУ більш схильні до колабораціоністської чи лобістської лінії поведінки. Водночас роль незалежних профспілок не є однозначно негативною, але й  їхній вплив на сьогодні є ще недостатнім.

Протестні настрої є важливим елементом політичної мобілізації. Тому експертам було запропоновано визначити ті політичні сили, які сьогодні можуть скористатися цими настроями у власних інтересах. Більшість експертів відмітили, що зростання рівня соціального протесту вигідно насамперед Комуністичній партії (63,6%). Також серед парламентських партій експерти відмічають Партію регіонів (36,4%) та Блок В.Литвина (27,3%), тобто опозиційні політичні сили.  Позиції парламентських партій достатньо чітко описав один з опитаних експертів: Партії регіонів зростання соціального протесту невигідне, бо представлені в ній власники підприємств реально не зацікавлені у протесті, адже це відіб’ється на їхніх статках і відповідно рейтингах  сили, що представляє інтереси всього Південного Сходу. Народному Союзу «Наша Україна» зростання соціального протесту невигідне, бо поняття «влада» найбільшою мірою асоціюється з поняттям «президент». БЮТ же у такій ситуації  зможе відпозиціонуватися від претензій в силу акторського таланту Юлії Тимошенко, якій «заважають працювати». КПУ і БЛ – ті сили, які програмно зпозиціоновані як ліві і у своїй риториці прагнуть, щоб їх ототожнювали з «простими людьми».

Але головний акцент експерти роблять на позапарламентських радикальних партіях лівого та правого спрямування. Експерти називають наступні політичні партії: ВО „Свобода” О. Тягнибока, Прогресивно-соціалістичну партію Н. Вітренко, Соціалістичну партію О.Мороза, Союз лівих сил В.Волги. Те, що ситуацією можуть скористатися радикальні партії, експерти пояснюють тим, що такі партії апелюють насамперед до людських емоцій або панічних настроїв, які власне й домінують в кризових умовах. Ось як про це говорить один з експертів: „Перш за все, радикальним партіям, тому що жодна з центристських партій не має дієвого рецепту від кризи, і тому не зможе продемонструвати «незадоволеному електоратові» трюк швидкого подолання кризи... А радикальні партії можуть «підживлюватися» енергією незадоволення, пропонуючи радикальні варіанти, які навряд чи будуть реалізовані, але викликатимуть емоційну підтримку з боку «скинутих з потопаючої економіки» громадян”.

Деякі експерти відмічають наявність не лише радикальність настроїв, а й взагалі революційних, коли можливим є повна зміна старих партійних еліт на нові. „З одного боку – усім [вигідно зростання рівня протесту], крім БЮТ. Але скоріш за усе це буде протест проти усіх більш-менш відомих політичних сил. Все більш поширюється думка, що потрібна радикальна зміна влади на всіх рівнях. В якій не буде місця відомим політикам. В країні криза довіри до влади на завершальній стадії. Державі потрібні нові герої, які будуть втілювати нові очікування, які зможуть відстоювати інтереси пересічних громадян. Якщо рівень життя суттєво зменшиться – нова революція стане реальністю”.

 

Висновки

 

  1. Соціально-економічна адженда в умовах фінансової кризи . За оцінками експертів, першочерговими на порядку денному є вирішення фінансових проблем:  зростання темпів інфляції (68,2%) та девальвація гривні (63,6%). На другому місті стоять економічні проблеми, що зумовлені фінансовою кризою: падіння промислового виробництва в окремих галузях економіки (50%) та масові звільнення робітників з підприємств (50%). На третьому місці знаходяться соціальні прояви погіршення фінансово-економічної ситуації. Серед соціальних ознак кризи експерти вказують на професійну та соціальну незахищеність звільнених працівників, відсутність економічних стимулів у роботодавців для підвищення рівня соціального забезпечення своїх працівників, неспроможність населення розплатитися по кредитах (по 31,8%). Що стосується індивідуальних побоювань українців, то в умовах фінансової кризи їх найбільше хвилює можливість повної втрати роботи (86,4%) та неспроможність розплатитися по кредитах (63,6%). Крім цього, за оцінками експертів люди вже відчувають зниження рівня життя (54,5%), зростання темпів інфляції (50%), зростання цін на ЖКГ-послуги та на продукти харчування (45,5% та 40,9% відповідно).
  2. Ефективність та компетентність дій державних інститутів . Оцінюючи зусилля влади для мінімізації проявів фінансової кризи, експерти уникають однозначних оцінок. За оцінками експертів Президент та КМУ докладають для вирішення соціально-економічних проблем „достатньо зусиль” (по 50% відповідно). Наразі Верховна Рада у зв’язку з непрацездатністю немає впливу на корекцію соціально-економічної ситуації. Конкретизуючи зусилля окремих інститутів у вирішені актуальних проблем всі владні інститути отримали низькі оцінки: Президент – 2,5 бала, КМУ – 2 бала, ВРУ – 1,3 бала. Відносно висока оцінка дій Президента пов’язана з його втручанням у стабілізацію фінансового ринку. Соціальна політика КМУ по всім запропонованим експертам напрямках роботи була оцінена як неефективна.
  3. Найбільший соціальний ризик – масове безробіття .  Практично всі експерти визнають загрозу масових звільнень (90,9%). До найбільш ризикованих сфер експерти відносять: банківську, житлове будівництво, машинобудування та металургія. 
  4. Експертні оцінки стабілізації ситуації . Рецепт експертів щодо подолання фінансово-економічної кризи виглядає наступним чином: проведення системної податкової реформи  (63,6%), створення національної інвестиційної системи (54,5%), модернізація бюджетної системи (45,5%), рефінансування банківської системи (31,8%). У список суб’єктів економічної діяльності, які потребують негайної підтримки влади, експерти відносять: стратегічні для української економіки підприємства (59,1%), малий та середній бізнес (54,5%), окремі галузі економіки, що визначаються державою як пріоритетні (40,9%), банки (40,9%). З метою запобігання масового безробіття експерти пропонують - професійну підготовку, перепідготовку (50%), оплачувані громадські роботи (45,5%). Рецептом для Уряду у подолані кризи експерти пропонують стимулювання внутрішнього ринку.
  5. Соціальне відчуття та рівень протестного потенціалу . Соціальне відчуття українців експерти майже одностайно охарактеризували як „соціальна депресія, стрес” (90,9%). На цьому фоні експерти дають стримані оцінки щодо рівня протестного потенціалу „простого українця”. Найбільш можливі акції протесту внаслідок критичної ситуації для робітників (31,8%), тільки на окремих підприємствах (22,7%). До проблем, що можуть активізувати протестні настрої експерти віднесли: зростання цін на продукти харчування (63,6%), часткова чи повна втрата роботи (63,6%), неспроможність населення розплачуватися по кредитах (54,5%).
  6. Суб’єкти протестного руху.  На думку експертів, профспілки не здатні організувати масові акції протесту (54,5%). Це експерти пов’язують з тим, що в Україні відсутній профспілковий рух (31,8%), профспілки – номінальні структури (27,3%) або лобісти партійних інтересів (27,3%). Соціальний протест може бути використаний окремими політичними партіями радикального політичного спрямування. Серед парламентських партій експерти називають КПУ (63,6%), а серед позапарламентських – „Свобода”, ПСПУ та інші.

 

 igls.com.ua, 8.12.2008

 

 




Предыдущие материалы из раздела
В команде мэра намечаются чистки
11.02.2009, 17:51
На днях Черновецкий устроил публичную «порку» своим заместителям. Камни полетели в огород Виталия Журавского, Анатолия Голубченко, Дениса Басса, ...
В Севастополе снова мутят воду
11.02.2009, 17:43
В Крыму уже неспокойно, пишет издание КП. Причина - в статье, на днях опубликованной официальным изданием Минобороны «Флот Украины». Из текста ...
Чи поміняє Тимошенко президентських міністрів?
11.02.2009, 15:41
Гіпотетично Тимошенко може провести зміни в уряді... Для неї потрібна ширша підтримка у ВР, але це не збігається з інтересами Литвина, який хоче бути ...
«Тимошенко нужно всеми правдами и неправдами дотянуть до осени».
11.02.2009, 08:54
Верховная Рада в очередной раз поднатужилась. И в очередной раз совершенно бесполезно. Правительство Юлии Тимошенко отныне не только дважды ...
После президентских выборов Партию регионов ждут тяжелые времена
11.02.2009, 06:13
До президентских выборов раскола в Партии регионов не будет. Об этом сказал в комментарии агентству УНИАН политолог, директор Института глобальных ...
Янукович застыл, а Яценюк дышит в спину Тимошенко
10.02.2009, 19:22
Хотя до президентских выборов еще почти год (их дата еще не определена, но пройдут они скорее всего или в декабре 2009 года, или в январе 2010-го), ...
Аналитика
 Архив