Об институте Аналитика Мониторинги Блоги
   
28.01.2009, 11:53


„Виграші та програші України у „газовій війні” в січні 2009 року”, звіт за результатами соціологічного дослідження


Соціологічне дослідження „Виграші та програші України у „газовій війні” в січні 2009 року” було проведено Інститутом глобальних стратегій 16-21 січня 2008 року.

Задачі дослідження:

-         виявити економічні та політичні причини, фактори та складові „газової війни” між Україною та РФ;

-         надати експертну оцінку угоди про моніторинг транзиту газу територією України;

-         визначити енергетичні, геоекономічні та геополітичні „виграші” та „програші” України у „газовій війні”.

-         надати експертну оцінку дій Президента В.Ющенка, прем’єр-міністра Ю.Тимошенко, КМУ та НАК „Нафтогаз України” при проведенні перемовин між Україною та РФ;

-         визначити можливі економічні та політичні інструменти, які має застосувати Україна при захисті своїх інтересів.

Метод дослідження:

Експертне опитування. До групи експертів увійшли політологи, економісти, соціологи, представники регіональних мозкових центрів. В опитуванні прийняли участь 24 експерта з різних регіонів України.

Ключові поняття дослідження : „енергетична криза”, „газова війна”, „енергетична безпека”, „інформаційна війна”. 

 

Причини, фактори та виміри „газової війни”

між Україною та РФ

Готовність України до „газової війни” з РФ вимірювалася за наступними напрямками: дипломатичний, економічний, енергетичний, інформаційний та безпековий. Експертам було запропоновано назвати інший вимір, який, на їх думку, мав місце під час конфлікту. Згідно з отриманими даними, найбільш підготовленою Україна була на інформаційному фронті війни:

Таблиця 1

Готовність України до „газової війни”

Напрямки

Повністю

готова

Скоріше

готова

Скоріше не готова

Повністю

не готова

Важко сказати

Дипломатичний

0

29,2

45,8

25,0

0

Економічний

0

29,2

33,3

37,5

0

Енергетичний

0

33,3

45,8

16,7

4,2

Інформаційний

4,2

41,7

54,2

0

0

Безпековий

4,2

16,7

45,8

25,0

4,2

Інший

0

0

0

8,3

0

Разом із тим експерти неоднозначно оцінюють інформаційну кампанію України, оскільки обережні оцінки по відношенню до цього показника розділилися практично навпіл: Україна „скоріше, готова” – 41,7%, „скоріше не готова” – 54,2%. Таким чином, не зважаючи на те, що інформаційний супровід газової війни з боку України отримав максимально високі оцінки, він же отримав і максимально негативні бали. Аналогічним чином експертами оцінюється і енергетичний напрямок війни: „скоріше, готова” – 33,3%, „скоріше, не готова” – 45,8%. Можна припустити, що такі оцінки пов’язані з неоднозначними, на думку експертів, результатами, які отримала Україна „на виході” з тимчасової енергетичної кризи.

Крім того, негативною розцінювалася готовність України до „газової війни” за дипломатичним, економічним та безпековим напрямками. Тобто, не зважаючи на більш-менш ретельно побудовану та згладжену інформаційну кампанію, на інституційному рівні (МЗС, економічний та енергетичний блоки Уряду, РНБО) Україна виглядала недостатньо ефективно.

Серед „інших” напрямків експерти вказували на відсутність консолідованої внутрішньополітичної позиції. 

Що стосується вимірів „газової війни”, то вони були розділені на 2 групи: геоекономічні фактори з урахуванням інтересів як РФ, так і України, і геополітичні, що торкалися відповідних наслідків газового протистояння. Як продемонструвало дослідження, у виникненні „газової війни” була більш зацікавлена РФ, ніж Україна:

  Таблиця 2

Геоекономічні виміри „газової війни” між Україною та РФ

Виміри

Доля

Гра РФ на мінімізацію ролі України як країни-транзитера російських енергоносіїв

66,7

Гра РФ за розробку нових альтернативних транзитних маршрутів

41,7

Гра РФ проти створення європейського енергоринку, диверсіфікованого від  російських газових постачань

29,2

Гра РФ на мінімізацію ролі України як потенційного гравця на європейському енергоринку

33,3

Гра України на включення в зону економічного впливу ЄС

12,5

Гра України на збереження статусу транзитної держави

29,2

Гра України на диверсифікацію поставок газу для власного споживання

4,2

Ваш варіант

25,0

Якщо домінуючими факторами енергетичної війни виявилися „гра РФ на мінімізацію ролі України як країни-транзитера” (66,7%) та „гра РФ за розробку нових альтернативних транзитних маршрутів” (41,7%), то геоекономічні інтереси України концентрувалися виключно на захисті своєї ролі на європейському енергетичному ринку –збереженні статусу транзитної держави (29,2%). Крім того, експерти підкресли, що РФ не зацікавлена у зростанні ролі України на цьому ринку, особливо в разі реалізації проектів, спрямованих на мінімізацію залежності європейських країн від російських газових постачань.

Серед „інших” вимірів” експерти вказали на такі: „гра Росії на усунення українських конкурентів на металургійному та газохімічному ринку”, „дії Росії, що спрямовані на встановлення газової монополії РФ, в тому числі на транзит енергоносіїв”, „гра РФ на те, щоб схилити Україну до приватизації чи довгострокової оренди ГТС України”, „ліквідація незалежності України”, „гра України на мінімізацію ціни на російський газ”.

Крім того, експерти не підтримали тези, згідно до яких Україна за „допомогою” газового протистояння намагалася підвищити свій рівень економічних відносин з країнами ЄС, а також спрямовувала свої дії на диверсифікацію газових постачань, тобто провина за початок газової війни непрямим чином покладається на російську сторону.

Серед геополітичних факторів „газової війни” експерти називають намагання РФ зберегти Україну в зоні свого впливу та мінімізувати євроінтеграційні прагнення Української держави:

Таблиця 3

Геополітичні виміри „газової війни” між Україною та РФ

Виміри

Доля

Гра РФ на збереження України в зоні російського впливу

75,0

Гра РФ на мінімізацію євроінтеграційних намірів України

45,8

Гра РФ проти вступу України до НАТО

12,5

Гра РФ на посилення в ЄС ролі країн „старої Європи” (Німеччина, Франція, Італія тощо)

4,2

Гра України на зближення з ЄС, зокрема, з країнами „старої Європи”

12,5

Гра України на зниження російського впливу та переходу на паритетні відносини

25,0

Гра України на закріплення свого європейського вибору

16,7

В той же час головним інтересом України є „гра на зниження російського впливу та переходу на паритетні відносини” (25%). Таким чином, геополітичні інтереси України та Росії увійшли у глухий клінч. А в умовах газових суперечностей, цей конфлікт інтересів призвів до активного протистояння. Другорядними чинниками експерти вважають намагання України закріпити свій євроінтеграційний вибір, гру РФ проти вступу України в НАТО та гру України на зближення з країнами „старої Європи”. Водночас теза про те, що РФ намагається вибудовувати свої політичні відносини виключно за посередництвом таких країн, як Німеччина, Франція та Італія, не знайшла суттєвої підтримки.

Для того, щоб з’ясувати базові причини та фактори виникнення газової війни між Україною та РФ, експертам було запропоновано 12 тез, які вони мали оцінити за 5-бальною шкалою. Тези були розбиті на 3 групи. До першої входили твердження, що стосувалися політичної оцінки конфліктної ситуації, зокрема, проявів конфлікту на внутрішньополітичному рівні („позиція України на газових перемовинах була чіткою та узгодженою між всіма політичними інститутами влади”, „причини газової війни знаходяться виключно в політичній площині і пов’язані із загальним контекстом російсько-українських відносин за останні 4 роки”, „РФ зацікавлена в дискредитації України на зовнішньополітичній арені”, „РФ зацікавлена в грі на протиріччях між політичними елітами України”, „РФ намагається дискредитувати нинішню українську владу з метою недопущення переобрання В.Ющенка на другий термін”). До другої групи тез входили твердження, що стосувалися проявів енергетичної кризи на рівні економіки та соціальної політики („РФ зацікавлена в підриві промислового потенціалу України”, „РФ зацікавлена в соціальній дестабілізації в Україні”, „газове протистояння обумовлено наявністю непрозорих посередницьких структур”). До третьої, технологічної групи факторів та причин, увійшли такі твердження: „Україна не в повному обсязі здійснювала транзит російського газу, і тому „Газпром” мав підстави для припинення поставок газу”, „якщо Україна й мала заборгованість перед „Газпромом”, то це не означає, що поставки газу до Європи мали бути припинені”, „мета РФ в „газовій війні” з Україною – отримання контролю над українською ГТС”, „робота Міжнародної комісії з контролю постачання і транспортування газу може привести до втрати Україною контролю над ГТС”).

Таблиця 4

Причини та фактори „газової війни”

Твердження

Повністю погод-жуюсь

Скоріше, погод-жуюсь

Скоріше, не погод-жуюсь

Повністю не погод-жуюсь

Важко сказати

Позиція України на газових перемовинах була чіткою та узгодженою між всіма політичними інститутами влади

4,2

20,8

29,2

41,7

4,2

Україна не в повному обсязі здійснювала транзит російському газу, і тому „Газпром” мав підстави для припинення поставок газу

0

4,2

37,5

29,2

29,2

Якщо Україна й мала заборгованість перед „Газпромом”, то це не означає, що поставки газу до Європи мали бути припинені

58,3

33,3

4,2

4,2

0

Мета РФ в „газовій війні” з Україною” – отримання контрою над українською ГТС

62,5

16,7

12,5

4,2

4,2

Причини „газової війни” знаходяться виключно в політичній площині і пов’язані із загальним контекстом російсько-українських відносин за останні 4 роки

58,3

25,0

16,7

0

0

РФ зацікавлена в дискредитації України на зовнішньополітичній арені

70,8

25,0

0

0

4,2

РФ зацікавлена у грі на протиріччях між політичними елітами України

62,5

33,3

4,2

0

0

РФ зацікавлена в підриві промислового потенціалу Україні

41,7

33,3

16,7

0

8,3

РФ зацікавлена в соціальній дестабілізації в Україні

41,7

41,7

8,3

0

8,3

РФ намагається дискредитувати нинішню українську владу з метою недопущення переобрання В.Ющенка на другий термін

58,3

25,0

12,5

4,2

0

Робота Міжнародної комісії з контролю постачання і транспортування газу може призвести до втрати Україною контролю над ГТС

0

16,7

41,7

29,2

12,5

Газове протистояння обумовлено наявністю  непрозорих посередницьких структур

29,2

29,2

25,0

4,2

12,5

З наведеної табл. 4 можна зробити наступні висновки. По-перше, серед політичних факторів та причин експерти виділяють зацікавленість РФ в зовнішньополітичній дискредитації України (95,8%) та грі на протиріччях між українськими політичними елітами (95,8), а також намагання РФ створити політичні та економічні умови недопущення переобрання В.Ющенка на другий термін (83,3%). Експерти, крім того, погоджуються, що січневе газове протистояння є наслідком складних міждержавних відносин, що склалися за останні 4 роки (83,3%). Разом із тим опитані не погоджуються, що Україна на газових перемовинах мала єдину, узгоджену між політичними інститутами, позицію, - так думають 70,9% респондентів. По-друге, серед соціально-економічних причин та факторів виділяються зацікавленість РФ в соціальній дестабілізації в Україні (83,4%) та підриві українського промислового потенціалу (75%). Менш значимою причиною конфлікту вважається наявність непрозорих посередницьких структур (58,4%). По-третє, серед „технологічних” факторів головними виявляються ті, що стосуються формату „інформаційної війни” під час війни газової: так, 79,2% експертів вважають, що мета РФ в газовій війні – отримання контролю над українською ГТС, а 91,6% респондентів погоджуються, що РФ не мала припиняти поставки газу до Європи, навіть якщо Україна й мала заборгованість за куплений для себе газ. Водночас опитані не погоджуються, що європейська місія з моніторингу та контролю може привести до втрати Україною контролю над транзитною системою (70,9%), а тим більше те, що Україна не в повному обсязі здійснювала транзит російського газу (56,7%). Однак необхідно підкреслити, що 29,2% експертів не змогли чітко визначитися з цим положенням, що, скоріше за все, пов’язано з „закритістю” до недавнього часу газової тематики на публічному рівні. Четверте, найбільшу підтримку серед експертів отримали „політичні” тези, за винятком твердження, що РФ намагалася за допомогою газового протистояння отримати контроль над ГТС. Тобто можна зробити висновок про політичний характер газового конфлікту, який мав і свою технологічну складову у вигляді української транзитної системи.

 

Економічні, політичні та безпекові наслідки, які матиме Україна внаслідок затвердження угоди про порядок моніторингу газового транзиту

За оцінками експертів, впровадження міжнародного моніторингу газового транзиту в економічному вимірі для України має більше негативних, ніж позитивних наслідків. Серед негативних економічних наслідків називаються: вразливість української ГТС до різного роду маніпуляцій, можливість створення міжнародного консорціуму з метою встановлення контролю над ГТС України, змова РФ та Європи для запровадження вигідних для них умов та ціни транзиту газу, закриття європейського ринку для України. Серед позитивних економічних наслідків експерти бачать можливість деполітизувати газове питання та детінізувати енергетичні відносини, перейти до ринкових відносин у газовій сфері. Але водночас це може відбутися за умови нейтральності та незаагножованості спостерігачів, у чому окремі експерти сумніваються.

У політичному розрізі оцінка діяльності газового моніторингу не є однозначною. Більшість експертів вважають, що політичні наслідки будуть для України позитивними. Серед позитивів наголошується на зростанні довіри Європи до України як відкритого партнера та можливості зберегти свій позитивний імідж. В стратегічному плані це буде сприяти посиленню євроінтеграційної перспективи України. Крім цього, експерти вважають, що моніторинг дозволить відокремити „елементи інформаційної війни” від „реального стану речей в ГТС”.

Втім, негативні політичні наслідки матимуть місце. Це насамперед, дискредитація іміджу України як транзитної держави і зниження темпів євроінтеграції. Також експерти вказують на можливість загострення протистояння між політичними елітами України з причини розкриття корупційних схем в енергетичній сфері. 

Що стосується безпекового аспекту моніторингу, то експерти в абсолютній більшості наголошують на тому, що моніторинг сприятиме послабленню рівня національної безпеки. Слід відмітити, що, за деякими оцінками, угода про моніторинг була неефективним кроком, оскільки її повністю не виконували ані російська, ані українська сторони. 

 

Економічні та політичні „виграші”та „програші”  України

в „газовій війні” січня 2009 р.

Третина опитаних експертів не бачить жодних економічних виграшів України у „газовій війні”.

Разом із тим економічні виграші для мають кілька вимірів. Перший, - енергетичний вимір, - полягає в тому, що Україна має інтенсифікувати впровадження енергозберігаючих технологій та ефективніше використовувати вугільну та атомну промисловість. Другий –ринковий вимір: „газова війна” прискорить перехід до ринкових цін та комерційних взаємовідносин на газовому ринку. Третій – реформаторський вимір: на думку респондентів, актуалізується питання реструктуризації та модернізації української ГТС, з можливим залученням інвестицій з Європи. Очікується також прискорення реформування енергетичного та житлово-комунального секторів економіки України. Четвертий, безпековий вимір, стосується збереження статусу транзитної держави та ГТС у власності України.

Головним політичним виграшем експерти вважають той факт, що Україна фактично виступила як самостійний суб’єкт міжнародних відносин, продемонструвала як засобами soft power можна протистояти „імперському реваншизму”, активізувала діалог на міжнародній арені не лише з критиками Росії, але з її союзниками у Європі – Німеччиною, Францією, Італією. Крім цього, в україно-російських відносинах експерти вбачають можливість встановлення паритетних відносин, чому має сприятиме перехід до європейських цін на газ та транзит.

У внутрішньополітичній ситуації експерти відмічають відносну консолідацію політичних сил перед енергетичним тиском з боку РФ. Але прикрим вони відмічають той факт, що позиція впливової Партії регіонів, яка до того ж є представником економічних інтересів промислового Сходу, під час „газової війни” була неконструктивною.

В цілому експерти підкреслюють, що „газова війна” дає шанс на відновлення енергетичного суверенітету країни, але на даний час про це ще говорити зарано, оскільки ситуація з газовими домовленостями залишається невизначеною.

Серед домінуючих економічних «програшів» у газовій війні експерти виділяють перехід на європейську ціну на газ , яка є зависокою для промисловості України. Цей програш відмітили 37% опитаних. Експерти вказують на програш промисловості (21%), сюди входить зменшення обсягів виробництва, технічні пошкодження на підприємствах, втрата позицій експортноорієнтованої чорної металургії та хімічної промисловості.

Серед інших наслідків газової війни експерти виділяють репутаційний програш (16%), зменшення ролі України як гравця на європейському енергоринку, зниження довіри ЄС до України, як надійного транзитера, та про відсторонення України від участі у програмах ЄС щодо диверсифікації поставок енергоносіїв.

Економічними програшами у „газовій війні” експерти називають неринкову ставку транзиту газу, збитки бюджету від простою вітчизняної ГТС та загальне погіршення ситуації внаслідок світової економічної кризи. Невелика кількість експертів схильна вважати, що Україна не мала жодних програшів у газовій війні.

До основних політичних програшів у ході „газової війни” слід віднести, іміджевий програш країни, - так вважають 33% опитаних. Експерти в більшості своїй вказують, що Україна понесла суттєві іміджеві втрати, які уповільнять процеси євроінтеграції та вступу до НАТО, погіршать ставлення населення країн ЄС до України та її інтеграційних перспектив.

Одним з наслідків „газової війни”, на думку деяких експертів, є внутрішньополітичний програш (12%), який характеризується відсутністю консолідації політичних та бізнес еліт в умовах „газової війни” і деструктивними процесами у владі.

Серед інших програшів називають загострення відносин з Росією, невміння обґрунтувати власну позицію міжнародній спільноті та зростання соціального напруження.

Слід зауважити, що значна частина експертів (20%) не бачить на даний момент явних політичних програшів для України у ході газової війни.

 

Ефективність дій влади та відповідальність під час „газової війни”

Експертам було запропоновано оцінити дії влади у двох вимірах: на рівні інституцій та персоналій. Ефективність  вимірювалася за 5-ти бальною шкалою (у відсотках):

Табл. 5

Ефективність дій влади під час „газовій війні”

Інституції/Політики

Ефективні

Скоріше, ефективні

Скоріше, неефективні

Неефективні

Важко сказати

Президент В.Ющенко

12,5

29,2

29,2

25,0

4,2

Прем’єр-міністр Ю.Тимошенко

8,3

41,7

25,0

20,8

4,2

Міністерство палива та енергетики

8,3

29,2

25,0

25,0

12,5

Міністерство закордонних справ

8,3

25,0

29,2

33,3

4,2

НАК „Нафтогаз України

12,5

25,0

33,3

20,8

8,3

Голова правління НАК „Нафтогаз України” О.Дубина

 

8,3

 

29,2

 

33,3

 

20,8

 

8,3

Верховна Рада України

4,2

33,3

58,3

4,2

0

Спікер ВРУ В.Литвин

4,2

4,2

41,7

41,7

8,3

Голова опозиційного уряду В.Янукович

0

0

29,2

62,5

4,2

Секретар РНБО Р.Богатирьова

0

8,3

25,0

37,5

29,2

З табл. 5 можна зробити наступні висновки. По-перше, дії головних перемовників - Президента та Прем’єр-міністра - експерти оцінюють як „скоріше, ефективні” (41,7% та 50% відповідно). По-друге, оцінка діяльності інститутів виявилася неоднозначною. З одного боку, позитивними вважаються дії Міністерства палива та енергетики (37,5%), МЗС (33,3%), НАК „Нафтогаз України” (37,5%) та Голови правління НАК О.Дубини (37,5%). З іншого, діяльність цих інститутів опитувані визнали неефективними - МЗС (62,5%), НАК „Нафтогазу України” та її керівника О.Дубини (54,1%). По-третє, Найбільш неефективними експерти назвали дії або бездіяльність лідера Партії регіонів В.Януковича (91,7%), а також ВР (72,5%), Голови ВР В.Литвина (83,4%) та Секретаря РНБО Р.Богатирьової (62,5%) . Крім того, третина експертів (29,2%) не змогли чітко оцінити результати діяльності Секретаря РНБО.

На питання „Хто в Україні несе відповідальність за енергетичну кризу у січні 2009 року?” були отримані наступні відповіді: (у відсотках):

Таблиця 6

„Відповідальні” за енергетичну кризу січня 2009 р.

Політичний інститут/політик

Доля

Президент України В. Ющенко

62,5

Прем’єр-міністр Ю.Тимошенко

62,5

Верховна Рада України

41,7

НАК „Нафтогаз України”

41,7

Міністерство палива та енергетики

41,7

Міністерство закордонних справ

37,5

Хто ще

33,3

Експерти покладають провину за виникнення енергетичної кризи на всі владні інститути та основних політичних гравців. Більшість із них вважає, що консолідовану відповідальність за енергетичну кризу мають нести Президент та Прем’єр-міністр (по 62,5%), а також ВР, НАК „Нафтогаз України”, Міністерство палива та енергетики”, (по 41,7%) та МЗС (37,5%).

Серед інших експерти вказують на Антимонопольний комітет, який „допускає можливість структурам "Росукренерго" бути монополістами”, і обленерго, неефективна діяльність яких призвела до виникнення кризи неплатежів на енергоринку. Крім того, респонденти вказали на РФ як зовнішній чинник дестабілізації та „усі фракції Верховної Ради”, тобто нездатність парламенту виробити державницьку позицію під час енергетичної кризи. Експерти також вказують, що „всі політичні актори мали підняти це питання завчасно, а не в останній критичний момент та ефективніше проводити відповідну інформаційну політику”.

 

Інструменти захисту економічних та політичних інтересів,

які має в своєму розпорядженні Україна

До інструментів захисту економічних і політичних інтересів України експерти відносять наявність у власності ГТС (25%), що надає Україні унікальний статус країни-транзитера російського газу до ЄС. Як інструмент експерти виділяють вигідне географічне геополітичне положення України (12%).

Серед інших інструментів захисту українських інтересів експерти виділяють  правові (17%) , а саме право апеляції до міжнародних організацій, судів та окремих країн, таких як США та країни ЄС з метою забезпечення ефективного посередництва при вирішенні подібних конфліктів. Важливим економічним інструментом є членство в міжнародних структурах , а саме в СОТ та приєднання до Енергетичної Хартії.

Підкреслюється також необхідність переходу України на ринкові взаємовідносини з РФ, як у питаннях транзиту газу, так і в питаннях базування ЧФ РФ в Криму. Експерти наголошують на необхідності розробки власних газових родовищ і запровадження енергозберігаючих технологій (12%).

 

Додаток 1. Список експертів

 

  1. Блінов Євген – заступник голови Спілки молодих політологів України, м. Київ;
  2. Борисов Олег – доцент, к.е.н Одеського інституту фінансів, м. Одеса;
  3. Газізуллін Ільдар – старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень, м.Київ;
  4. Глєбов Сергій – доцент, к.п.н. Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І. Мечникова, м. Одеса;
  5. Дублікаш Тетяна – доцент кафедри політичної соціології Харківського національного університету ім.. В. Н. Каразіна,  м. Харків;
  6. Жданов Ігор – президент аналітичного центру “Відкрита політика”, м. Київ;
  7. Заїченко Олександр – директор Центру аналізу політики, м. Київ;
  8. Колохіна Ганна – директор Дніпровського центру соціальних досліджень, м. Дніпропетровськ;
  9. Конончук Світлана – керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень, м. Київ;
  10. Котуков Олександр - президент громадської організації “Соціологічна лабораторія «Академічні ініціативи»”, м. Харків;
  11. Лановий Володимир – президент Центру ринкових реформ, м. Київ;
  12. Максак Геннадій – президент Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень, м. Чернігів;
  13. Мироненко Петро – директор Міжнародного інституту гуманітарних технологій, м.Київ;
  14. Пасхавер Олександр – президент Центру економічного розвитку, м. Київ;
  15. Пенько Віктор – директор Інституту аналізу державної і регіональної політики, м. Луцьк;
  16. Погарська Ольга – економіст Міжнародного фонду Блейзера, м. Київ;
  17. Романюк Анатолій – доцент кафедри політології Львівського державного університету, м. Львів;
  18. Смірнов Олег – експерт інформаційно-дослідницького центру "Інтеграція та розвиток", м. Сімферополь;
  19. Тимків Ярополк – к.п.н. Львівського національного університету ім. Івана Франка, м. Львів;
  20. Ткач Юрій – президент Чернігівської міської громадської організації «Євроклуб», м. Чернігів;
  21. Тодоров Ігор - заступник директора науково-інформаційного центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці Донецького національного університету, м.Донецьк; 
  22. Цибулько Володимир – політичний аналітик, м. Київ;
  23. Шандор Федір – директор Карпатського центру полінгових досліджень, м. Ужгород;
  24. Яхно-Белковська Олеся – директор Інституту національної стратегії, м. Київ.

 

Додаток 2. Відповіді на відкриті запитання

 

Економічні, політичні та безпекові наслідки, які матиме Україна внаслідок затвердження угоди про порядок моніторингу газового транзиту

З політичної точки зору, країни-отримувачі газу отримають доступ до інформації про

перетік газу, що зумовить ріст довір’я до України як прихильного до відкритості партнера. Але безпековий бік справи буде страждати

Це можливий перший крок до втрати контролю над власними ГТС. Є можливість змови між Росією та Європою і встановлення ціни на транзит вигідної і Росії і Європі (чим ця ціна менша, тим краще Росії і для Європи це дешевше). Політичні наслідки - не повністю самостійний в прийнятті рішень (Україна) завжди слабий і її менше сприймають як гравця. Безпекові - більш слабкий гравець - менший рівень безпеки.

Створить передумови для відокремлення елементів інформаційної війни та реального стану речей в ГТС

Зміцнення довіри Україні з боку ЄС та наближення угоди про асоціацію

Можна привести як аналогію комплекс наслідків щодо відмови від ядерної зброї – скоріш за все він буде використаний нинішньою українською владою набагато ефективніше ніж прецедент з відмовою від ядерної зброї.

Економічні наслідки: деполітизація (відхід від тіньових політичних форм) та комерціоналізація діяльності ГТС. 

Політичні наслідки: зміна політико-бізнесових структур, а відповідно зміни в методах реалізації внутрішньої та зовнішньої політики

Безпекові наслідки: відхід  від алгоритму енергетичної залежності від РФ, через детінізацію зовнішньоекономічної політики, утвердження правових форм регулювання економічних стосунків. Вироблення алгоритму економічної незалежності від будь-якої  державно-політичної структури. 

Загострить протистояння між політичними елітами України унаслідок відкриття непрозорих схем у сфері енергетики; сприяє входженню України в безпековий простір Європи.

З одного боку, надасть можливість показати, хто реально зупиняє транзит газу до Європи і зберегти певною мірою імідж, з  іншого, показує ті проблеми, які існують саме в ГТС і чим можуть маніпулювати наші сусіди.

Закриття Європейського ринку для України.

Потенційно (!) роботу експертів можуть використати для дискредитації України, як транзитної держави. Якщо експерти будуть заангажовані проти України, то їх можливі негативні висновки можуть бути покладені в основу початку створення міжнародного консорціуму для встановлення контролю над українською ГТС.

Однак, поки що експерти не дали підстав для звинувачення їх в заангажованості. Головне – справно транзитувати газ до Європи та обмежити по часу діяльність моніторингової групи.

Зближення з ЄС, прискорення євроїнтеграції України. Мабуть, позитивні в тому сенсі, що дозволить робити висновки про те, що Україна не краде європейський газ

Ще одна можливість доступу до стратегічного об’єкту України. Загалом наслідки не зовсім позитивні. Проте, якщо це сприятиме євро інтеграційному курсі України, можна деякий час пожертвувати цим «козирем».

Економічних ніяких, безпекових теж, з політичної  точки зору – це гра на погіршення іміджу України у світі.

Ніяких; угода вже довела свою неефективність, оскільки її не було виконано як з боку Росії, так і України, однак ніяких наслідків це не мало.

Можливо буде більше порядку у цьому питанні.

Ніяких наслідків не буде. Моніторинг – формальність. Головне – слово Путіна на користь Ю. Тимошенко.

Дана Угода надасть можливість усім зацікавленим сторонам доступ до безпосередньої інформації щодо транзиту газу, особливо його технічних аспектів, таким чином зменшуючи вплив інформаційного тиску на уряди країн-імпортерів газу. Проте Україна має по можливості забезпечити гласність цієї інформації для зменшення впливу інформаційної війни, організованої Росією, на ставлення до України з боку громадськості країн-імпортерів газу

Основний наслідок: зниження темпів інтеграції України до ЄС

Реабілітація політичного обличчя

 

Економічні „виграші” України в „газовій війні” січня 2009 р.

 

Ніяких, за винятком вияснення, що терміново потрібно розвивати енергозбереження та альтернативні види енергії.

Можливість довгострокового вирішення газового питання.

Є сподівання на інтенсифікацію впровадження енергозберігаючих технологій.

Ринковий механізм оплати транзиту газу, кооперація щодо забезпечення транзиту зі споживачами.

Початок розгортання енергозберігаючого комплексу, ліквідація корупційних схем. 

Початок  (створення перспектив) економічної реструктуризації  української ГТС.

Жодних, якщо йдеться саме про Україну, а не окремих економічних гравців.

Збереження ГТС у власності.

Збереження у власності газотранспортної системи та збереження статусу транзитної держави.

Можливі інвестиції з Європи в ГТС.

«Війну» ще не завершено, тому важко сказати. Втім попередні результати газових переговорів між Україною та Росією свідчать про те, що в Україні більше «програшів». Єдиний «здобуток» - це можливе затвердження в 2010 році європейських цін на транзит газу.

Все залежить від бажання політиків, короткострокові Україна змогла подавати газ українцям самостійно. В перспективі може нарешті почне впроваджувати програму енергозбереження (у всіх сферах життєдіяльності), ефективніше використовуватиме вугільну і атомну промисловість.

Якщо підписані угоди призведуть до підвищення прозорості енергетичного сектору України, Україна матиме економічні вигоди з цієї «газової війни». Крім того, швидший перехід до ринкових цін на енергоносії, може пришвидшити реформування енергетичного та житлово-комунального секторів економіки України.

Навчимося економити. Європа швидше перейде на альтернативні джерела.

Все буде залежати від кінцевих домовленостей щодо ставок на транзит та вартості газу для України, а також наступних документів щодо динаміки переходу України на світові ціни на газ (на даний момент встановлено Меморандумом, укладеними прем’єр-міністрами РФ та України).

Головний „виграш” – підписання газової угоди між Україною та Росією. Ще одним виграшем є відсутність компанії-посередника між НАК Нафтогаз-України та Газпромом.

Визначеність вартості й умов купівлі газу на майбутнє.

 

Політичні „виграші” України в „газовій війні” січня 2009 р

 

Україну помітили в ЄС як відкритого від РФ суб’єкта. ЄС, можливо, розуміє, що не тільки Україна може бути заручником зовнішньополітичного курсу Росії, спрямованого на утримання України в зоні її впливу, але й окремі країни ЄС. ЄС було підштовхнуто до розуміння необхідності виробити узгоджену в рамках ЄС енергетичну політику, а не дивиться крізь пальці на вибудування окремих енергетичних відносин РФ з країнами ЄС

Стосунки як з окремою від Росії державою.

Часткова консолідація правлячого класу в Україні перед обличчям небезпеки.

«Стара» Європа нарешті побачила справжнє обличчя Росії.

Активізація діалогу з потенційними критиками та союзниками Росії – Німеччиною, Францією, Італією. Фактично Україна довела правильність свого шляху на демократизацію і стала центром  об’єднання  антиімперських пострадянських держав.

Ефективний зразок досягнення результату засобами софт паупер у протистоянні з імперським реваншизмом.

Досягнення політичної самодостатності, вихід на рівень суб’єкта міжнародних відносин.

Єдиний виграш – те, що ця війна не призвела до спалаху протестної поведінки у середині країни завдяки тому, що населення було забезпечено газом.

Є можливості для відстоювання своєї позиції у стосунках з РФ

Війна ще не закінчилися. Коли закінчиться, то побачимо.

Зниження російського впливу на Україну та демонстрація необхідності переходу на паритетні російсько-українські відносини

Прискорення євроінтеграції.

«Війну» ще не завершено, тому важко сказати. Втім попередні результати газових переговорів між Україною та Росією свідчать про те, що в Україні більше «програшів». Єдиний «здобуток» - це можливе затвердження в 2010 році європейських цін на транзит газу.

Перехід на прозору схему поставок газу (якщо це буде так, адже поки рано говорити).

Не підділася Україна на тиск і провокації з боку Росії. Показала, що сама може дати собі раду в такому непростому питанні. Заставила ЄС рахуватися з Україною в відносинах: ЄС-Росія-Україна, як з рівним партнером. Можливо, тепер ЄС разом буде з Україною вирішувати питання поставок, а не як колись ЄС з Росією, а там далі як вийде.

Ця проблема показала які політичні групи можуть у випадку тиску на національну безпеку консолідуватися разом (БЮТ і Наша Україна), нажаль Партія Регіонів не змогла перебороти себе і приєднатися до пошуку конструктивного захисту національних інтересів до сьогоднішньої влади.

Перехід на ринкові ціни може знизити економічну, а отже й політичну залежність від Росії.

Умовний виграш Ю.Тимошенко.

Вперше показали «зуби». З Україною так вести себе Росія більше не буде. Перші граблі були в 1991 р., сьогодні – другі, третіх не буде. Росія може стати на шлях саморозвалу.

Політичні сили України довели свою спроможність відстоювати інтереси країни незалежно від власних політичних уподобань. Що стосується держави в цілому, то чітких політичних «виграшів» немає.

Підписана довгострокова газова угода дає можливість зменшити „політичний фактор” у „газових” відносинах України та Росії.  Україна має можливість зберегти свій „імідж” серед країн ЄС, оскільки останні отримують російський газ.

Немає – це програш для держави.

 

Економічні „програші” України в „газовій війні” січня 2009 р.

 

Технічні - пошкодження на підприємствах

Втрата і так занедбаної важкої промисловості, яка складає основну частину експортоорієнтованої продукції

Подальше зменшення виробництва на тлі світової економічної кризи.

Втрати від зменшення обсягів транзиту газу.

Посилення системної економічної кризи в країні.

Стрімке підвищення ціни на газ, що призводить до занепаду окремих галузей економіки.

Висока ціна на газ для України

Досить висока для української економіки ціна на газ.

Гальмування промислового виробництва.

„Війну” ще не завершено, тому важко сказати. Втім попередні результати газових переговорів між Україною та Росією свідчать про те, що в Україні більше «програшів». Єдиний «здобуток» - це можливе затвердження в 2010 році європейських цін на транзит газу.

Українські споживачі газу будуть платати більше за газ

Історія з газом, знову показала існуючу нестабільність держави. Що може відвертати в майбутньому інвесторів. Можливо ціна на газ для України буде завищена.

Погіршення довіри до України з боку Європейського союзу, підвищення ціни на газ для українських підприємств.

Короткострокові програші будуть у зв’язку з необхідним періодом для адаптації економіки до підвищенням цін на газ, у масштабах більших, ніж це прогнозувалося. Також певні програші можуть бути пов’язані з більш затяжним періодом переговорів щодо зони вільної торгівлі з ЄС.

Ціна на газ вийшла на європейський рівень, а ціна на транзит залишилась старою.

Україна стратила репутацію надійного транзитера природного газу і напевне буде відсторонена від участі у програмах ЄС щодо диверсифікації поставок енергоносіїв. Зокрема, участь України у транзитуванні газу з Ірану в майбутньому майже виключається.

Підрив вітчизняної промисловості, особливо хімічної, під час „газової війни”.  Збитки в бюджеті країни під час простою вітчизняної  ГТС. Зменшення ролі України як гравця на європейському енергоринку. Ріст безробіття у зв’язку з зупинкою підприємств. Погіршення наслідків економічної кризи в країні

Зависока ціна на газ яка неповинна бути середньоєвропейською з урахуванням того, що Україна транзитер, а не ординарний європейський споживач, тому навіть образливе слово Путіна «скідка», до того ж лише на другу половину року, виглядає знущанням.

Вкрай низька, неринкова та не середньоєвропейська ставка транзиту на 10 років яка не відповідає ціні на газ для України.

 

  Політичні „програші” України в „газовій війні” січня 2009 р.

 

Україна сильно постраждала іміджево від розгорнутої професійної масової дорогої медійної атаки з боку РФ. Представники ЄК і окремих країн-членів ЄС відверто вказують, що Україні відтепер буде ще складніше будувати стосунки з ЄС, не кажучи вже про інтеграцію. Аналогічно щодо НАТО.

Україна ненадійний транзитер, тому що самі не можемо домовитися з Росією. Ми своєю не зовсім вчасною оплатою за газ Росії дали привід надавити на нас і Європу.

Втрата довіри з боку частини міжнародних акторів як надійного партнера.

Подальше загострення відносин з Росією, зменшення шансів на їхнє покращення  в осяжному майбутньому.

Про програші можна буде говорити тільки тоді коли остаточно окреслиться коло претендентів на посаду президента України. Явних зовнішньополітичних помилок поки що не допущено. Очевидно що помилки можуть стосуватися розгортання внутріполітичного процесу.

Політичних програшів, по суті немає, через політичну безпорадність ще напередодні матеріалізованої газової війни.

Загострення відношень з країнами ЄС.

Погіршення іміджу України в Європі.

Втрата європейського бізнес-партнера.

Іміджеві втрати через невміння донести до міжнародної спільноти та обґрунтувати позицію України.

Внутрішньополітичне протистояння, яке загостриться найближчим часом.

«Газова війна» готувалася не перший рік. До неї можна було приготуватися набагато раніше і набагато ефективніше, щоб випередити маніпуляційні спроби Росії. Це ще один прецедент, котрий поглиблює прірву у відносинах України та Росії

Погіршення довіри до України з боку Європейського союзу.

Обидві країни (Росія та Україна) нанесли шкоду своєму політичному іміджу, що знизить довіру до України як надійного партнера як з боку потенційних інвесторів, так і міжнародних структур чи інших країн.

Ю.Тимошенко = поверненню до політики втручання РФ у внутрішні питання; невідомо про параметри домовленостей Ю.Тимошенко і В.Путіна; не зрозуміло для чого не підписувались угоди щодо газу наприкінці минулого року, мабуть щоб прийняти нову ціну за газ.

Конфлікт та втрата репутації Україною ще більше вплинуть на негативне сприйняття України населенням та урядами країн-членів ЄС. Це безумовно вплине на темпи європейської та євроатлантичної інтеграції України.

Підрив іміджу України як країни -  транзитера газу до ЄС. Зменшення темпів інтеграції України до ЄС. Погіршення стосунків с РФ. Відсутність консолідації політичних та бізнес еліт в умовах „газової війни”  Зменшення довіри населення до влади. Зростання соціальної напруженості.

Повна деструкція української влади, програш, втрата довіри до всіх політичних структур, погіршення економічної ситуації

Тимчасова втрата дружніх відносин окремими країнами

 

Інструменти захисту економічних та політичних інтересів,

які має в своєму розпорядженні Україна

 

Відкритість інформації, прагнення до формульної ціни на газ, його транзит, завчасне укладання договорів на поставку і транзит газу, деполітизація та декриміналізація цього процесу. Він має стати дійсно справою державою.

Чесність, відкритість, доступність інформації, хороших юристів, саме головне, щоб при владі були люди, що хоч трохи думають наперед і за Україну. Відсутність української еліти

Єдиними інструментом захисту є повний перехід на ринкові основи відносин з Росією, що в майбутньому унеможливить спекуляції з російської сторони чи української, запровадження енергозберігаючих технологій, чітке орієнтування на національні інтереси при проведенні перемовин.

Які з цих інструментів вона може ефективно використати при проведенні перемовин з РФ та ЄС? Звернення в міжнародні судові інституції, залучення всебічної підтримки з боку США згідно Хартії про стратегічне партнерство, чітке і однозначне виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань.

1. Членство в Енергетичній Хартії та СОТ. 2. Стокгольмський  суд.  3.Активна співпраця з ЄК  та ПАРЄ. 4. Можливість допуску до акціонування ГТС американськими та європейським партнерами. 5. Встановлення  ринкової вартості оренди баз ЧФ.

Має й може використовувати: 1) членство в СОТ; 2) налагоджені політичні стосунки з Польщею, Литвою; 3) налагоджені стосунки з США; 4) ГУАМ, 5) наявність в ЄС посткомуністичних країн, їх економіко-політичне протистояння з країнами-засновницями ЄС,  6) право власності на українську ГТС, 7) наявність власних родовищ газу та нафти, 8) географічне, геополітичне становище, 9) потужніші  євразійські транспорті системи порівняно з іншими країнами Європи; 10) економічна криза в РФ, ЄС

Право апеляції до міжнародних організацій та окремих країн з метою забезпечення ефективного посередництва при вирішенні подібних конфліктів. Серед потенційно широкого списку інструментів захисту своїх інтересів саме у перемовинах по вирішенню саме газової проблеми Україна може більш менш ефективно використати своє геополітичне положення,  наявність самої великої ГТС у своєї власності. Немаловажним є єдність позицій та взаєморозуміння президента і прем’єра.

Ефективних інструментів, окрім поступового переходу на світові ціни на газ, усунення посередників, деполітизації питання, на сьогодні немає.

Взаємозалежність України та Росії.

ГТС

Мені важко відповісти на це питання. Вбачаю, що реальних інструментів, окрім ГТС, якою поки що володіє держава, Україна не має. В політичній сфері Україна зосталася з Росією сам на сам, бо ЄС зайняв позицію невтручання в цей конфлікт.

Нажаль в країні нема єдиного визначення економічних та політичних інтересів та єдиного центру захисту цих інтересів.

Загалом найважливіший інструмент це сильна-стабільна держава. А також потужна база професіоналів-експертів та аналітиків, думки і поради яких треба враховувати при вироблені політики. Це основне, але нажаль влада України не використовує цих інструментів.

Поки що монопольне положення транзитної держави щодо поставок енергоносіїв, просто вигідне географічне положення, родючі землі, великий науковий та промисловий потенціал.

Сьогодні, при данній політичній еліті, в нас немає жодних інструментів.

1) Негайно створити Центр прийняття політичного рішення. 2) Органи і установи, які утворені для забезпечення діяльності Президента України, мають буди професійно підготовленими кадрами і працювати єдиною командою на Україну, а не на особу. 3) Негайно приступити до розробки і видобування нафти та газу на шельфі Чорного моря. Скоротити закупку газу в Росії.

Україна до завершення будівництва альтернативних газопроводів з РФ залишається майже безальтернативним транзитером. В зв’язку з цим України має намагатись якомога швидше закріпити достатньо високий розмір ставки за транзит газу на якомога довший період (забезпечуючи стабільність обсягів транзитування протягом такого періоду). Таке підняття транзитних ставок може бути зроблене з пропорційним збільшенням ціни імпорту газу. В протилежному разі через кілька років перспектива домовитись про високі ставки транзиту є дуже низькою. Україна має запропонувати ЄС можливість інтеграції власної ГТС з системою європейських газопроводів з метою забезпечити контроль транзиту газу з боку держав ЄС і залучити інвестиції для модернізації системи. Така інтеграція збільшує шанси України на часткову участь у спільній енергетичній політиці ЄС.

Основні інструменти: національна ГТС та статус країни-транзитера російського газу.  На сьогоднішній день РФ має можливість транспортувати газ до країн Європи у потрібних обсягах тільки територією України.

Дотримання саме національних, суспільних інтересів, а не партикулярних, егоїстичних економічних інтересів, усіма гілками української влади 

Вони виникнуть після укладання угод на транзит газу з покупцями російського газу

 

 igls.com.ua, 28.01.2009

 

 




Предыдущие материалы из раздела
Вадим Карасев: в реакции Тимошенко – вся она
Вчера, 11:21
Быстро, оперативно, хлестко, политтехнологично, пиарно, но абсолютно бессодержательно. Как раз по форме и стилю ответ Тимошенко был паническим и ...
Смену министров может сорвать НУНС из-за выборов
Вчера, 10:17
Переформатирование Кабмина, заанонсированное Юлией Тимошенко, может не состояться из-за НУНС. В эти выходные она заявила, что не будет менять ...
У Ющенко объяснили, почему именно 17 января
26.01.2009, 18:52
Секретариат президента озвучил, когда, по мнению Банковой, должны состояться президентские выборы. По словам замглавы канцелярии Игоря Пукшина, ...
Ющенко. Взлеты и падения.
26.01.2009, 17:41
Прошло четыре года с момента инагурации Ющенко. Видимо, этого времени Виктору Андреевичу оказалось недостаточно для выполнения большинства своих ...
”Тимошенко давала якісь обіцянки Путіну”
26.01.2009, 17:41
Після підписання газових угод із Росією із Секретаріату президента розкритикували прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Мовляв, контракт має невигідні для ...
Депутати розглянуть можливість відставки керівництва Нацбанку
26.01.2009, 14:00
У понеділок відбудеться позачергове пленарне засідання Верховної Ради, на якому, як очікується, розглянуть ситуацію на міжбанківському валютному ...
Аналитика
 Архив