Парламент ухвалив конституційну реформу - 402 голоси „за”

Відповідно до змін до Конституції, кандидатуру для призначення прем'єр-міністром президент вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, яка становить більшість у парламенті.

Міністр оборони України, міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням прем`єр-міністра України. Верховна Рада України працюватиме на рік більше - 5 років. Вибори до парламенту будуть проходити на пропорційній основі. За результатами виборів. Коаліція у парламенті формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання парламенту.

Президент має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом одного місяця не буде сформовано коаліцію депутатських фракцій; протягом 60 днів після відставки уряду не буде сформовано персональний складу Кабміну; протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатись.

Депутати залишили за Президентом право призначати голів обласних державних адміністрацій.

Зміни до Конституції депутати ухвалили у пакеті законопроектів. За таке рішення проголосували 402 народних депутати. До пакету увійшли, Законопроекти № 4180 та № 3207-1 (Проекти Закону про внесення змін до Конституції України) законопроект № 6372 (Проект Закону про особливості застосування Закону України "Про вибори Президента України" при повторному голосуванні у грудні 2004 року), Президент України Леонід Кучма підписав пакет законопроектів у залі засідань.

Коментарі:

Вадим КАРАСЬОВ, політолог, 08.12.2004, в інтерв'ю МЦК (телефоном)

МЦК: - Як прийняті документи, зокрема політреформа, вплине на розподіл політичних сил у суспільстві і загалом на суспільний устрій у нас на Україні?

В.К.: - Вона більш точно фіксує реальний стан речей у середовищі політичної еліти і баланс між політичною елітою і суспільством. Тому що ця політична реформа і компроміс, який було досягнуто на базі політичної реформи, він не стільки відкриває нові політичні можливості для розподілу влади, скільки фіксує той стан речей в українській політиці і у головному середовищі.

МЦК: - Чи не здається вам, що президентська посада стане менш привабливою?

В.К.: - Я не думаю, що президентська посада стане менш привабливою, тому що Президент в Україні є Президент, незалежно від того, чи парламент буде його надійним партнером, чи Кабінет міністрів. І не залежно від того, де буде формуватися виконавча влада: Президентом чи парламентом. Це по-перше.

По-друге, Президент в Україні це символ єдності нації, і важливо, щоб ця символіка була не тільки політичною символікою, а мала реальний ресурс для того, щоб проводити загальнонаціональну політику. Політику не Президента, не тієї чи іншої групи електорату, а саме загальнонаціональну, загальноукраїнську політику.

По-третє, в Україні президентська посада багато в чому залежить від ресурсу довіри, суспільної і громадянської легітимності, яку отримає Президент. Якщо це буде досить суттєва підтримка, яка буде мати електоральний арифметичний вимір, який буде сягати за 50% і більше, то це буде досить впливова і досить сильна політична посада, яка буде мати сильний суспільний і громадський ресурс для проведення тієї чи іншої президентської політики. Так що я сказав би так. Проблема не стільки у формальних конституційних повноваженнях Президента, а у тому, який суспільний і громадський ресурс підтримки буде мати новообраний Президент.

Зрозуміло, важливо також враховувати і те, хто саме буде Президентом, яка це буде політична фігура, з якою політичною текстурою, і з якою текстурою він буде проводити свою президентську політику. Тому я би не скептично і не песимістично віднісся до сьогоднішнього компромісу в парламенті, а розглядав його як підґрунтя для того, щоб новий Президент мав об'єднати всі регіони України, всі електоральні регіони України і мав досить сильний суспільний вплив для проведення самостійної і загальнонаціональної політики.

МЦК: - Яким чином сьогоднішні рішення вплинуть на голосування 26 грудня?

В.К.: - Я думаю, що суттєво не вплине. Тому, що є інерція вибору, який суспільство зробило ще 31 жовтня та 21 листопада, але для Віктора Ющенка цей компроміс дуже важливий з точки зору унеможливлення м'якої політичної ізоляції у середовищі політичних еліт, особливо з боку центристських еліт, що коливаються, ряду лівих політичних сил, маю на увазі Мороза, а також з точки зору унеможливлення такого елітного супротиву, я би сказав елітного саботажу, який би міг інспіруватися після приходу Ющенка до влади, але без політичної реформи і без цього компромісу. Ось цей компроміс унеможливлює сценарій спекулятивних розколів, елітних саботажів і формування фронту елітного супротиву. Так що в цьому сенсі компроміс має сенс перш за все для Віктора Ющенка.

МЦК: - Чи є сьогоднішнє голосування розв'язанням кризи?

В.К.: - Я думаю, що це не останній крок, і він не розв'язує ці проблеми. Кінцевий підсумок в цій кризі підведе голосування 26 грудня. І формування нової влади з новим Президентом. Але це і не перший крок, бо перші кроки були зроблені майданною демократією, потім рішенням ВР від 27 листопада, і безперечно історичним рішенням Верховного Суду України. Ось оці основні політико-правові кроки створили нове вікно нових політичних можливостей, якими зараз в цей день скористалися основні політичні гравці і ВР. Тому це, я би сказав так, закінчення середини великої політичної і електоральної гри і перехід політичного процесу до підсумкового результату, який в кінцевому рахунку підведе голосування 26 грудня.

Кость БОНДАРЕНКО, політолог, 08.12.2004, в інтерв'ю МЦК

КОР.: - Як прийняті документи, зокрема політреформа, вплине на розподіл політичних сил у суспільстві і загалом на суспільний устрій в Україні?

К.Б.: - Справа в тому, якщо будемо відштовхуватися від сучасної моделі, яка склалася станом на 8 грудня 2004 року, то видно, що неузгодженість у позиціях різних представників опозиції може призвести до відцентрових настроїв, і до того, що опозиція може де-факто припинити своє існування. Справа в тому, що проти конституційної реформи, проти негайного прийняття конституційної реформи виступала, чи пакетного прийняття конституційної реформи, виступала Юлія Тимошенко та її прихильники. Так само ми бачимо, що не всі депутати з „Нашої України” підтримали конституційну реформу. Приблизно чверть депутатів не підтримали конституційної реформи, не голосували. Відповідно, можна також собі уявити і настрій людей, які перебували на майдані, чимала кількість яких вирішили, що їх просто проігнорували, і Віктор Ющенко почав займатися політиканством замість того, щоб використовувати їх, бути лідером майдану, біти лідером народу, він пішов на переговори, в яких він просто програв. І багато чого втратив.

Тепер чимала кількість людей задається питанням, а чи потрібна Ющенкові перемога, чи так вона йому потрібна, ця перемога у виборах, чи так потрібно було добиватися справедливості в виборах, щоб потім цю перемогу втратити в кулуарних політичних іграх. Тому мені здається, що зараз у Віктора Ющенка і його прихильників акції почнуть поступово падати. Це не означає, що почне рости впливовість Віктора Януковича. Віктор Янукович на разі залишається з тим, з чим залишається. Він не став героєм сьогоднішнього дня. Це була не його гра. І взагалі він, і падіння акцій Ющенка йому нічого не додасть, і нічого не відніме. Можливо, Ющенко навіть стане президентом 26 числа. Можу погодитися з тим, що в Януковича теж шанси впали, суттєво впали. Реально ситуація зараз складається так, що справжнім переможцем і справжнім господарем ситуації у 2005 році стане Володимир Литвин. Оскільки тепер після конституційної реформи, після того, як вона було проголосована, складається ситуація, коли довкола Володимира Литвина почнуть збиратися люди, в першу чергу депутати, які раніше були поставлені у ситуацію: обирати за Януковича, або вибирати за Ющенка. І вже були готові перейти у табір Ющенка. Довкола Литвина зберуться ті, хто бояться акул з оточення Ющенка, або ті, які невдоволені непослідовністю Ющенка, його м'якістю, його так сказати „барством”. І тому, я думаю, що саме під Литвина буде формуватися наступна парламентська більшість у парламенті, і саме він буде визначати багато моментів, він може стати головним переможцем і самої революції, і парламентських політичних баталій. І не забуваймо, що в результаті саме Литвин, якщо він зможе зберегти ситуацію, він зможе переграти Ющенка у закулісних політичних баталіях, саме він буде з другої половини наступного року контролювати уряд і контролювати ситуацію в Україні реально.

КОР.: - Чи стане посада президента менш привабливою?

К.Б.: - Я думаю, що менш привабливою вона не стане. А в той же час більш привабливою буде посада спікера. І тому ж самому Володимиру Литвину наступного року доведеться теж проявити максимум майстерності, максимум віртуозності для того, щоби переграти тих людей в оточенні Ющенка, які би хотіли забезпечити собі пост спікера, скинувши Литвина. В першу чергу, я думаю, що такою людиною може стати Олександр Зінченко.

КОР.: - Сьогоднішні події в парламенті є розв'язанням кризи, чи першим кроком? Як ви їх оцінюєте?

К.Б.: - Я вважаю, що це є перелом в революційній ситуації. Тобто революція відбулася. Якщо ще вчора можна було говорити, що говорить революція, то з сьогоднішнього дня, це слово контрреволюція.

Ростислав ПАВЛЕНКО, політолог, 08.12.2004, в інтерв'ю МЦК (телефоном)

МЦК: - Як рішення, прийняті в парламенті, вплинуть на розподіл політичних сил?

Р.П.: - Можна констатувати, що революційні події в Україні вкотре перейшли в еволюцію, досягнуто всезагального компромісу, в якому начебто враховані практично всі інтереси. Про незгоду заявила лише Юлія Тимошенко, але я думаю, що під час формування уряду після президентських виборів її інтереси так само будуть враховані, особливо зважаючи на її роль в помаранчевій революції. Тому можна сказати, що до позитивів відноситься якраз компромісний характер і загальне порозуміння, що знімає підстави практично у всіх політиків і політичних сил говорити про розкол України або про узурпацію з чийогось боку. І таким чином відкриває шлях, що після виборів не існуватиме підстав ставити під сумнів легітимність нового президента і нового уряду.

Звичайно, лунають ще зауваження щодо того, що було політреформу було підв’язано, і тут можна констатувати певну перемогу президента Кучми. Але натомість за цю перемогу вони віддали досить важливий козир - неможливість розігрувати будь-які карти чи то на легітимності, чи то апеляцію до зовнішніх країн, зокрема до Росії. Чи то будь-які інші теми, які би порушували нормальну роботу уряду, який буде створений наступного року.

Важливою перевагою Віктора Ющенка є можливість мінімум 8 місяців, а максимум 12 місяців наступного року приділити перебудові системи влади в країні, вирішенню соціальних, економічних питань, реалізації програми, зокрема, зміни влади на місцях, і вже на цій основі готуватися до виборів 2006 року. І якщо діяльність його уряду буде успішною, то навіть набуття законом про політреформу чинності, суттєво не змінить розклади.

МЦК: - Чи не стане посада Президента менш привабливою?

Р.П.: - Маємо 8 місяців як мінімум і 12 як максимум повних повноважень президента. По-друге, за цей час при вдалому урядуванні можне буде підготувати міцний грунт для перемоги на парламентських виборах і проведення фактично свого прем’єра. Звісно, вага президентської посади зменшиться об’єктивно до наступних президентських виборів. Але думаю, що якщо президент і прем’єр, який прийде в парламентську більшість з 2006 року, зможуть нормально працювати і належатимуть до однієї політичної сили, думаю, що на виборах 2009 року ми ще цілком можливо, матимемо другий термін того самого президента.

МЦК: - Чи вважаєте ви сьогоднішні події такими, які розв’язали кризу?

Р.П.: - Вони є такими, що заклали наріжний камінь для того, щоб розв’язати кризу. Але залишається виборча кампанія 2,5 тижні. Я думаю, що зараз не буде навіть перебільшенням сказати, що має трапитися якесь диво для того, щоби Ющенко не став президентом. Але далі треба зважати на те, яким чином буде формуватися новий уряд, що ще під час кампанії викине донецька група. Цілком можливо, що і в медіа просторі ми бачитимемо якісь новини і спроби розіграти нові спроби. Можливо, що донецький регіон намагатиметься грати в автономістські схеми. Тому далі все дуже залежатиме від здатності нинішньої опозиції, дуже вірогідно, майбутньої влади проявити міць і волю для того, щоби не випустити ситуацію з-під контролю, і щоби ця політ реформа стала не початком відкату, а основою запровадження нормальної європейської практики, коли приходить до влади одна політична сила і їй протистоїть міцна опозиція, а на наступних виборах вони можуть помінятися місцями.

Медіа-центр "Кандидат"

8.12.2004