Об институте Аналитика Мониторинг Блоги
   
07.09.2009, 17:40


Прес-конференція політолога Вадима Карасьова на тему: ”10 змін, які можуть сколихнути Україну”


2 вересня в агентстві «УНІАН» відбулася прес-конференція директора Інституту глобальних стратегій провідного політолога і політтехнолога Вадима Карасьова на тему: ”10 змін, які можуть сколихнути Україну” .

Пропонуємо читачам сайту ознайомитися з повною версією виступу політолога.

Вадим Карасьов:

Я буду говорити про конституційні зміни, про конституційні засади, не про проекти конституції, які сьогодні обговорюють, а з точки зору того, які засади мають бути покладені в Нову Конституцію, новий конституційний документ і новий конституційно-політичний устрій України.

По-перше, потрібно визначити, що в певній мірі є конституційний консенсус серед політичних сил, так як всі  вже розуміють, що має бути нова конституція і новий конституційно-політичний устрій. Кожна політична сила має сьогодні свій конституційний проект, тим більше, що вже були намагання створити конституцію на двох, так званий ПРиБЮТівський конституційний проект. Це свідчить про те, що тема назріла і потрібно про неї говорити.

По-друге, проблема не в тому – міняти чи не міняти конституційний устрій, не в тому приймати чи не приймати конституційний документ, нову Конституцію, вона буде прийнята, а проблема в тому, на яких засадах це робити. Для цього потрібно розуміти, коли виникає потреба в зміні Конституції і, коли виникає потреба в зміні політичної системи. Як правило, такі речі як зміна політичної системи або зміна політичного устрою є відповіддю на ключові фундаментально-монументальні проблеми, з якими стикається країна, її політичний, соціальний і державний розвиток . Нова політична система, новий конституційно-політичний устрій має їх вирішити, для цього пишуться, приймаються, обговорюються нові Конституції. Якщо нова політична система не дає відповідь на старі нові проблеми, тоді немає сенсу говорити про конституційні зміни.

Тому, які проблеми сьогодні основні для України, на які має дати відповідь нова Конституція, нова політична система, новий конституційно-політичний і державний устрій.

Перша проблема   на рівні політичної риторики називається – хаос. Серце хаосу – це Верховна Рада України. Тому потрібно сьогодні міняти стару систему представницької влади, реформувати парламент, змінювати систему представницької влади.

Друга проблема – це новий геополітичний контекст після російсько-грузинської війни 2008 року і після всі останніх геополітичних і геоісторичних подій, які сьогодні навколо України починають формуватися і які несуть серйозні виклики і ризики нашому державному існуванню. Слабка державність, яку сьогодні ми маємо, вона не є адекватного для цього геополітичного контексту, тому слабка державність – це проблема, яку має вирішити новий конституційний устрій і нова політична система. Створити стабільну сильну демократично-правову державу - ось в чому суть нових конституційних змін, які потребує Україна.

Третя проблема – це відсутність справедливості , перш за все правової, судової, справедливості. Проблема справедливості – це проблема дефіциту права і дефіциту незалежної судової системи, яка сьогодні є в Україні.

Ці всі три проблеми пов’язані між собою, тому що парламент, як серце хаосу, генерує слабку державність. Відсутність незалежної судової системи не дає змогу захистити людину і створити державу права. І тоді виникає лозунг сильної руки або ручки. Ці всі фундаментальні проблеми генерують кризу українського розвитку , кризу державності. Вирішити всі ці і інші проблеми має нова Конституція, яка вже була запропонована Президентом В.Ющенком. Сьогодні потрібно обговорювати плюси-мінуси, а також інші конституційні новації, які будуть сьогодні з генеровані українською громадськістю, а не тільки політиками.

Верховна Рада, як серце хаосу . Що ми маємо сьогодні в Верховній Раді і взагалі навколо Верховної Ради? Це криза пострадянського парламентаризму верховнорадівського типу, навіть назва залишилася з радянських часів. Це старорежимний парламент, який пережив всіх Президентів, 18 років ми маємо цю Верховну Раду і фактично таку ж систему представництва.

Кого представляє нинішня Верховна Рада? Нікого, окрім себе. Канали парламентського представництва сьогодні заблоковані . І оці блокади трибуни в Верховній Раді – це така символіка і симптоматика заблокованості парламенту як представницького органу, тому що проста людина не може туди потрапити. Взагалі політичний клас сьогодні блокує будь-які канали доступу до влади. Коли ввели в зміни до Закону про вибори Президента суму застави в мільйон гривень. Ця норма направлена не проти технічних кандидатів, для яких фаворити кампанії знайдуть гроші, і ці технічні кандидати будуть працювати на їхню користь. Інше питання, чи зможе вийти лідер якоїсь громадської організації з такою заставою на передвиборчу кампанію. Блокада доступу людей до участі в політиці звела демократію лише до виборів. А епідемія перевиборів свідчить про те, що демократія дуже вузька, вона тільки виборча і виборна.

Це парламент мільярдерів і мільйонерів, який представляє зубожіле населення, якому підкидують зарплати, пенсії. Краще царювати і управляти бідними людьми, тому що бідна людина вона не така активна. Вона чекає якусь „добавку” перед виборами і більше її нічого не цікавить.

Наступний момент пов’язаний з нинішньою Верховною Радою і це стосується парламенту, як серця хаосу. Це невдалий коаліційно-партійний експеримент на якому будувалася держава останні п’ять років. Фактично держава звелася до партійно-парламентської держави, в якій нестабільні партій, які формуються на закритих списках без внутрішньопартійної демократії в усіх цих рухах коаліція-опозиція, формують державу, призначають всіх, вони визначають політику, бюджет, точніше не визначають. На цих партіях вибудовується держава. Чи може ця держава бути сильною, чи може вона відповідати на виклики? Уже військово-політичні виклики, а не тільки політичні і геополітичні.  Просідає і завалюється політична архітектура, тому що в парламенті немає коаліції, чи є коаліція, але більшості немає. Це не парадокс, це абсурд.

Держава – це не інститути,  це „вона” і „вони” .  Колись сказав Людовік XIV: „Держава – це я”. В нашому випадку держава Україна  - це „вони”, це вона, це Янукович, це Ющенко, це Литвин, які виясняють між собою відносини. Вихід – це зміна електорально-партійного режиму, зміна виборчої системи і виборчого законодавства.

Перший крок, який запропонований в конституційному документі Президента – відкриті списки . Потрібно обговорювати це питання, тому що можна повернутися до змішаної  пропорційно-мажоритарної системи, але не в тому варіанті в якому вона була, а в тому варіанті, в якому вона працює в Німеччині, в Угорщині. Безумовно одне, система закритих партійних списків морально себе вичерпала і починає створювати деградаційні інструменти для всієї політичної системи.

Реформа партій в рамках зміни електорально-партійного режиму. Чому у нас говорять про демократію між партіями, а не говорять про демократію всередині партій? Чому внутрішньопартійна демократія є предметом судочинства в Німеччині? В Україні цього немає. Відсутність внутрішньопартійної демократії формує „вождистські” лідерські партії, партії однієї або трьох людей.

Реформа парламенту в цілому – двопалатність. Одна палата - це палата партій . Зрозуміло, що партії не здадуть свою спадщину. В такому випадку закриємо їх в одній „палаті”. І буде верхня палата – регіональне представництво. Не обов’язково в тому варіанті, який запропонував Президент, тому що там є невеликий ухил до федералізації. Можливо потрібно, щоб це була палата незапартизованих регіональних представників. Це такий обхідний маневр проти партій. Нехай нижня палата формує Уряд, хай партія, яка отримала більшість формує більшість, якщо у неї є.

Можливо потрібно відійти від принципу абсолютного мажоритаризму, коли необхідно лише 226 голосів при голосуванні. Більшість може бути від кількості присутніх на засіданні Верховної Ради, якщо є кворум, для того, щоб працювала палата.

І є друга палата – це палата стабільності , так як партії генерують хаос, боротьбу, популізм в тому числю бюджетний, фінансовий, економічний. Верхня палата пов’язана вже не стільки з політико-партійними фракція, скільки з державно-адміністративним устроєм, з державними інституціями, які мають опікуватися безпекою, зовнішньою політикою, судочинством, правоохоронними органами, де обирають Генпрокурора, керівника Служби безпеки, очільників судової системі. Зрозуміло, що є палата партій і є палата держави .  Потрібно вивести державу з оцієї партійної прив’язки, тому що партії постійно будуть генерувати популізм і хаос, а це буде поглинати собою державу як критичного актора в нинішньому міжнародному житті та у внутрішній політиці теж.

Проблема справедливості , на яку має дати відповідь нова Конституція і новий політичний устрій. Це проблема не популістична, не патерналістична, а правова, це проблема порядку, про що сьогодні теж всі говорять. Що це має бути за порядок? Це сильна рука чи кулак, чи все ж таки мову потрібно вести про конституційно-правовий порядок, про державу права, про правовий захист людей. Проблема ця стосується не громадян підданих, а громадянства як правової персони та інституту захисту прав. Невже справа Лозинського не показала, що люди безправні, особливо в „глубинці”, в регіонах. Їх може захистити або сильна рука – це крок назад, або справедливий доступний суд.

Далі, малий і дрібний бізнес. Він стогне під пресом фіскального тиску, тому що він не захищений в правовому сенсі. Може він піти до парламенту? Не може, парламент заблокований, там знаходиться великий бізнес, якому не потрібна справедлива судова система, тому що він всі свої питання вирішує напряму через парламент, через Кабмін, через партії.

Нинішній парламент – це політичний проект великого бізнесу. А хто захистить просту людину, середнього громадянина? Це можна зробити лише з допомогою незалежної реформованої судової системи. Бізнесове середовище фактично є предметом об’єктом фіскального тиску. Що робити вкладникам, депозитникам, які не можуть в судовому порядку оскаржити протиправні дії банків? Що робити малому бізнесу, який не може піти в парламенті і в суд? Значить він іде до чиновника, а це вже „відкати”, корупція. Це все в сумі формує слабкість фінансових і економічних інститутів. Не може бути міцною економіка і держава, якщо в неї слабкі фінансові інститути. Фінансові інститути слабкі, тому що судові інститути слабкі, ви не можете оскаржити дії Національного банку, Уряду або Міністерства фінансів, в суді ви це не зробите, це досить довго і дорого. Тому, що потрібно сьогодні? Сьогодні потрібен новий конституційний суспільний договір як основа нової Конституції. Це не патерналістсько-популістський договір, який означає порядок в обмін на лояльність , порядок в обмін на те, що в вас буде стабільна пенсія і зарплата. Новий конституційний договір має базуватися на принципі порядок в обмін на податки , ми платимо податки, а ви будь-ласка управляйте кваліфіковано, справедливо, на користь країни, а не на користь своїх партій, близького оточення і на свою користь. Це вже нова організаційна архітектура держави, це нова економіка, нове економічне адміністрування. Конституція  - це не перерозподіл повноважень. Яка різниця для бізнесмена, хто буде чинити податковий тиск, Прем’єр, Парламент чи Президент. Це риторичне запитання. Проблема в іншому, проблема в тому, що потрібно вивести конституційну проблему із сфери внутрішньоелітної гри, щоб це не був договір еліт і перенаправити конституцію на людей на укріплення державності.

Новий конституційний договір, який має бути засадничим для нової Конституції, це не стільки договір про владу і владні повноваження, скільки договір про власність свободи, бізнесу, договір між владою і суспільством. Не Конституція економічних і партійних олігархів, а Конституція громадян у сенсі правової персони, не Конституція капіталістів, авантюристів і збіднілих, купують голоси бідних людей, а Конституція народу. Ось ті основні засади, які можуть дійсно сколихнути Україну і на базі яких можна обговорювати будь-який конституційний документ. Пас сьогодні на стороні парламенту і інших політичних сил. Президентський конституційний проект вже є для обговорення.

igls.com.ua, 07.09.2009




Предыдущие материалы из раздела
Прес-конференція Вадима Карасьова на тему: ”Підсумок тижня: що змінилося, що не змінилося та що зміниться в українській політиці”
09.10.2009, 19:46
9 жовтня в агентстві «УНІАН» відбулася прес-конференція директора Інституту глобальних стратегій провідного політолога і політтехнолога Вадима ...
Ющенко разобрался во внешней политике Украины – Вадим Карасев
09.10.2009, 15:03
Директор Института глобальных стратегий Вадим Карасёв считает, что назначение на должность министра иностранных дел Украины Петра Порошенко ...
Политолог Вадим Карасев: Фавориты выдохлись
09.10.2009, 14:52
Согласитесь, крайне трудно придумать версию, объясняющую, почему Виктор Ющенко собирается баллотироваться на второй срок. Мы долго и безуспешно ...
Поездка и намерение Виктора Ющенка добиться встречи с Медведевым поставит последнего в некомфортное положение
09.10.2009, 14:47
Четыре президента стран Средней Азии на встречу не приедут. Отдельная интрига - контакты Дмитрия Медведева и Виктора Ющенко. Наблюдатели вновь ...
Все лидеры проводят кампании, опираясь не на партии, а на личностный статус и поддержку общества - Вадим Карасев
09.10.2009, 14:38
Фокус проанализировал пять сценариев реанимации рейтинга президента, затеянной его ближайшим окружением «Если говорить просто, я выиграю выборы», – ...
Кому на руку новый авторитаризм
08.10.2009, 13:40
 От сильной руки до  стильной ручки          Президентские выборы 2010  являются ...
Аналитика
 Архив