Політологи про судові позови команди Януковича: від психологічного комплексу до масової мобілізації своїх прихильників

Президентська кампанія в Україні у великій мірі активізувала увагу політиків та громадськості до судової гілки влади. Перші намагаються за її допомогою відстояти свої інтереси, а другі з цікавістю за цим спостерігають. Таким чином в Україні вперше виник прецедент п’ятиденного споглядання усією країною за ходом судового засідання. Послідовно дублюючи дії свого опонента команда Януковича майже не щодня подає скарги до Верховного суду та інших судових інстанцій. Чим зумовлена така активна «скаргочинна» діяльність штабу сторони, що програла президентські вибори, і які перспективи та наслідки можуть мати такі дії для цих політиків та для України в цілому ІМІ з’ясовував у політологів.

Володимир Полохало, політолог, головний редактор журналу «Політична думка»

Я взагалі тут не бачу предмету для якогось політологічного обговорення насамперед тому, що зараз є дуже багато свідчень того, що усі ці позови (судові позови команди Януковича - ІМІ) є лише елементами певного синдрому чи психологічного комплексу, ніж раціонального розрахунку. Оскільки навіть заангажовані спостерігачі з СНД не зафіксували такої кількості судових позовів, щоб вони стали підставою для задоволення цих судових позовів з боку команди Януковича. Звісно порушення були і з боку сим патиків Віктора Ющенка, але вони неспівмірні з тими масовими фальсифікаціями, які були здійснені 21 листопада, неспівмірні у жодному випадку. Тому розрив у вісім відсотків не дозволяє навіть теоретично змінити результати виборів на користь Віктора Януковича.

Взагалі усе це нагадує певний фарс, тому що усі дії команди Януковича після 21 листопада повністю дублюють, повторюють ті дії, які йшли від штабу Віктора Ющенка. Тут може йтись тільки про якийсь психоневрозний комплекс чи якусь психологічну сатисфакцію, чи може про підтримку залишків бойового духу тої невеликої кількості людей , які продовжують співпрацювати з Віктором Януковичем. Але, звісно, це може мати тільки один раціональний вимір – це мобілізація своїх прихильників вже з огляду на парламентські вибори 2006 року. І це, зрештою, є демонстрацію того, що Віктор Янукович залишається політичним гравцем. Тут питання про те, чи буде Віктор Янукович лідером донецьких на парламентських виборах 2006-го, чи ті, хто уповноважував його як єдиного кандидата від влади і донецьких передовсім, будуть робити ставку на когось іншого. Це все партизанські бої, перспектив яких абсолютно немає.

Але водночас, я думаю, це буде вірним ходом, оскільки вони як будь-який кандидат чи політичний гравець мають право звертатися до закону. У всякому разі ці позови є навіть корисними, оскільки після 21 листопада усі загадали, що в Україні ще є і судова влада. Якраз судова влада має бути єдиним арбітром у вирішенні конфлікту конкуруючих сторін. Саме судова українська влада, а не якісь політичні фактори чи політичні гравці.

У той же час ці судові позови жодним чином не вплинуть на нову владу чи формування нового уряду. Тут вже є зовсім інша площина політичної конкуренції. І саме зараз політична конкуренція між Януковичем і Ющенком перемістилася у площину оточення Віктора Ющенка. І всі ці позови з боку штабу Януковича – це ніби такий трагікомічний і фарсовий контекст чи фон. І на цьому контексті і фоні виглядають дуже чудернацькими і дивними дії з боку окремих представників зі штабу Віктора Ющенка, спрямовані на реабілітації тих осіб, які відіграли певну негативну роль у фальсифікації президентської кампанії. Я насамперед маю на увазі присутність сцені на Майдані Незалежності Миколи Азарова. Саме ці дії виглядають не менш комічно чи трагікомічно з точки зору масштабності, історичності Помаранчевої революції, не менш комічно, ніж спроби команди Віктора Януковича переграти зараз ситуацію на свою користь.

Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій

Ці дії (судові позови штабу Віктора Януковича - ІМІ) не можуть серйозно змінити ситуацію в Україні, тому що переможець президентських виборів вже відомий і публічне та юридичне оскарження результатів виборів не має якихось значних юридичних та легальних підстав, щоб скасувати результати «третього» туру виборів чи результатів президентської кампанії в цілому.

Але за цими діями стоїть і розрахунок, який пов'язаний з тим щоб максимально знизити ефект від перемоги Віктор Ющенка і створити фон для постійної, м’якої делегітимації результатів виборів, і не стільки самих результатів, скільки вже дій нового президента. В цьому як раз і полягають останні дії команди Януковича, яка програла. Це робиться для того, щоб поставити нову владу у незручне, некомфортне становище і сподіватися на те, що помилки, незрозумілі дій нової влади, нового уряду, посилення напруги у політичних елітах, які підтримали Віктора Ющенка, виявлення протиріч між різними політичними групами у новій коаліції влади призведуть до розчарувань серед прихильників Ющенка. Увесь цей фон у з взаємодії посиленням політичної напруги серед переможців може створити досить серйозні перешкоди для дій Віктора Ющенка та нової політичної команди і привести до того, що надії, які покладались на нового президента і нову владу, можуть бути нереалізовані і на зміну надіям щодо дій Віктора Ющенка може прийти розчарування. І саме на цей розчарувальний ефект розраховує Віктор Янукович.

Така м’яка делегітимація результатів виборів з боку команди Януковича, постійні дії, направлені на те, щоб постійно оскаржувати у публічній і масовій формі мають на меті створити умови для формування нової масової, регіональної та парламентської політичної опозиції щодо дій Віктора Ющенка та дій нової влади, а також - що головніше - створити постійний мобілізаційний формат східного електорату та тих політичних сил, які підтримали Віктора Януковича, які не згодні з приходом до влади Віктора Ющенка, які по суті програли як вибори, так і Помаранчеву революцію і є певною мірою її жертвами.

Така багатоаспектна стратегія апелювання до судових органів, у тому числі європейських, постійна публічна делегітимація результатів виборів, постійна незгода з рішенням Верховного Суду від третього грудня (рішення про скасування сфальсифікованих результатів другого туру виборів - ІМІ), постійна незгода з діями нового ЦВК. Все це створює умови для переводу прихильників Віктора Януковича у мобілізаційну форму, тим самим створюючи фон, публічний та реальний, для протидії новій владі на рівні регіонів, а також і на рівні всієї держави.

Отже, команда Віктора Януковича буде зараз чекати розчарувань серед прихильників Віктора Ющенка його діями, а також масовізації цієї мобілізаційної готовності прихильників Віктора Януковича і, таким чином, нового наступу і реваншу на парламентських виборах 2006 року.

Розчарування серед прихильників Віктора Ющенка можуть статися через недостатню прозорість і рішучість економічних і соціальних змін, економічної політики, і політики держави взагалі, по-друге, через боротьбу під килимом за кадрові призначення, що ми вже можемо частково спостерігати на прикладі формування нового уряду, по-третє розчарування у разі відсутності ефективної, діючої коаліції на рівні Верховної ради та уряду, і, зрештою, розчарування, якщо 2005 не стане роком рішучих змін та морального, кадрового і концептуального оновлення інститутів української влади і держави взагалі.

Володимир Цибулько, політолог

Всіма своїми діями команда Віктора Януковича утверджує у суспільстві думку про те, що це команда політичних невігласів. Вони далі сьогоднішнього дня не бачать. Нормальний цивілізований політик на місті Віктора Януковича вранці принаймні привітав би переможця і постарався би з ним якомога скоріше зустрітися, щоб якось спланувати можливу свою участь у новій владі.

Отже вплинути ці дії (судові позови – ІМІ) на нову владу не можуть і навіть створити прецедент для торгу вони не можуть. Тому що надто тяжкою була перемогу, щоб вже у перші тижні нова влада йшла на такі широкі компроміси, яких би певно хотіли шанувальники Януковича і його команда. Таким чином ці дії видаються не більше ніж політичним невіглаством.

ІМІ

12.04.2005