Кому вигідна смерть екс-міністра Кравченка?

В день виклику в Генеральну Прокуратуру України для допиту було знайдено тіло одного з ключових свідків у справі Гонгадзе – Юрія Кравченка. Центр досліджень політичних цінностей звернувся за коментарем з цього приводу до політичних експертів, аби з’ясувати „Кому могла  бути вигідна смерть екс-міністра внутрішніх справ генерала Юрія Кравченка?”  

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби Інституту стратегічних досліджень НАН України):

„ Конечно, страшно об этом говорить, она могла быть выгодна как представителям старого режима, так и формирующемуся новому режиму, что позволяет сформировать список виновных по собственному усмотрению. На самом деле, тут может быть какой угодно мотив, и кто больше всего других воспользуется – покажет время”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„На місці Генпрокуратури та МВС я б негайно надав би охорону колишньому Президенту України Леоніду Кучмі. Бо цілком може трапитися, що наступним трупом може виявитися саме Кучма. Таке враження, що суспільство готують до кимось заздалегідь визначеної версії: Кучма – Кравченко - офіцери МВС - Гонгадзе. Тобто, Кучма, в присутності Кравченка, кількаразово віддавав накази вгамувати журналіста. Кравченко, зрозумівши це буквально, віддав наказ своїм ”орлам”, а ті вбили Георгія. До такої версії готується суспільство. І ця версія може бути цілком правдивою. Але, вона не дає відповіді на запитання, хто цілеспрямовано підкидав Кучмі інформацію про Гонгадзе та „Українську правду”? Хто знав, де поховане вбивцями тіло і перепоховав його в місці, де його легше було знайти? Тобто, чи не було в ланцюжку „замовник-організатор-виконавці” співробітників інших спецслужб? Може хтось в цьому ланцюжку виконував функцію подвійного агента? А, відповідно, може хтось цілеспрямовано підштовхував Кучму і Кравченка до злочину? Якщо версія зі спецслужбами правдива, тоді смерть Кравченка може виявитися лише вдало замаскованою під самогубство. Тоді для остаточного „замітання слідів” комусь може знадобитися і смерть самого Леоніда Кучми”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Скоріш за все, вона вигідна тим, хто володіє таємницями, дійсними таємницями справи Гонгадзе і, можливо, тим хто був замовником цього вбивства. Смерть Кравченка забирає з собою багато таємниць цієї справи як і інших досить темних справ попереднього політичного режиму (особливо початку 2000 року). Тут, можна провести багато паралелей зі смертю Кирпи, але є ще одна паралель, на якій я б сьогодні наголосив. Кирпу багато хто розглядав як можливого наступника Кучми. Кирпа був ймовірним кандидатом на президентську посаду. А восени 2000 року, багато хто розглядав Кравченка як можливого прем’єр-міністра України. Тому Юрій Кравченко – це прем’єр, що не відбувся - міністр осені 2000 року. Є ще багато паралелей, але є ще й ось яка паралель, пов’язана з тим, що Кравченко забрав з собою не тільки „таємниці слідства”, але і те, що фактично, ця смерть підвела до логічної риски кар’єру міністра, який не відбувся, як, до речі, і саме вбивство Кирпи довело до логічного завершення його ймовірне президентство”.

Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

„В принципі може бути вигідна тим, хто займався приховуванням своєї участі в справі Гонгадзе, тобто безпосереднім замовником його вбивства, і виконавцям середньої ланки. Тобто тим, хто мав безпосередньо нести кримінальну відповідальність за злочин. Звичайно, у Кравченка були і бізнес інтереси, і певні зв’язки з різними політичними і фінансово-економічними групами. Тому смерть Кравченка знімає і підозри, і деякі питання з цих груп. Тобто, є кілька груп інтересів, які від цієї смерті виграють: ті, хто безпосередньо брав участь в ліквідації Гонгадзе, або причетний до цієї праці, до розробки цієї операції, і ті фінансово-економічні групи, з якими був пов’язаний сам Кравченко”.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень „Пента”):

„Найбільш проста відповідь на це запитання – смерть його могла бути вигідна тим, хто так чи інакше пов’язаний зі справою Гонгадзе. Але таких людей достатньо багато. В принципі, я, чесно кажучи, не виключаю і версію самогубства. Тому, що це і певне вирішення проблем і для самого Кравченка, і, частково, для його родини, і для тих людей, які так чи інакше були з ним пов’язані. Я побоююсь, що взагалі з його загибеллю багато таємниць так і залишаться не розкритими”.

"Обозреватель", 4 марта 2005 года