Юрій Кравченко мертвий. Істину у справі Гонгадзе не дізнаємось ніколи?

Сьогодні зранку на власній дачі в Кончі-Заспі під Києвом знайшли мертвим екс-міністра Юрія Кравченка. Саме сьогодні о 10 годині він мав давати свідчення по справі Георгія Гонгадзе, яку вже на рівні Президента оголосили розкритою.

Юрія Кравченко був ключовим свідком у справі Георгія Гонгадзе. Якщо за твердженням генпрокурора, вбивали Гонгадзе діючі працівники міліції, то вони не могли діяти без наказу свого безпосереднього керівника, тоді генерала Юрія Кравченка. А відповідь на питання, хто наказував йому вбити журналіста, ми можемо не дізнатися ніколи після смерті Кравченка.

На разі щодо замовника вбивства існують дві головні версії. І лише Кравченко мав стати ключовою фігурою, аби довести ту чи іншу.

Версія 1. Замовлення від Кучми.

Ця версія поки що грунтується виключно на плівках Мельниченка. Ще у 2000 році Олександр Мороз оприлюднив записи Мельниченка у частині розмов про журналіста Гонгадзе. Там чітко чути, як президент обурюється поведінкою журналіста і придумує для нього покарання.

Отже, ця версія виглядає приблизно так: Кучма роздратований роботою журналіста і вимагає його покарати, або ж налякати. А вже виконавці “перестаралися” і вбили журналіста чи то випадково, чи то свідомо, демонструючи свою “відданість наказам”.

Версія 2. Замовлення Кучми.

Часто поширена і друга версія, що насправді головною метою вбивства Гонгадзе був шантаж Кучми. Ті, хто організовував прослуховування президентського кабінету знали про вище згадану розмову в Кучми. Відтак для того, аби мати можливість вливати на президента, було замовлено вбивство журналіста. За версією Олега Єльцова, голову відтяли для того, аби шантажувати, наприклад, того ж Кучму.

Як каже один із фігурантів історії з плівками Мельниченка Володимир Цвіль, записів в кабінеті Кучми на тему Гонгадзе після 16 вересня не було оприлюднено. Але про це не могли не говорити.

У багатьох експертів є сумніви щодо самостійних дій Мельниченка у цій справі. Відтак, головне питання, хто стояв за підслуховуванням Кучми і наскільки ці люди, чи структури, причетні до вбивства Гонгадзе?

Свого часу Володимир Арь”єв у своєму фільмі розглядав версію так званого “російського сліду” у цій справі. Адже саме ця країна найбільше виграла від історії з вбивством Гонгадзе. Леоніда Кучми перестали приймати на Заході, під ним відверто захиталося крісло, і єдиною “точкою опори” для нього виявилася підтримка Кремля. Вплив цього на українську зовнішню політику був очевидним.

Очевидно, що смерть генерал Юрія Кравченка була легко прогнозованою, оскільки він був найнезручнішою фігурою для замовників. Відтак тепер у справі Гонгадзе виникають нові дуже складні питання. Чому, усвідомлюючи все це, Генпрокурор на всю країну оголосив день і час допиту Юрія Кравченка? Чому Піскун, натякаючи, що він знає, де перебуває Кравченко, не забезпечив йому найретельнішу охорону, чому останні дні країна спостерігала безпрецедентний і, безперечно, свідомий витік інформації, яка насправді була таємницею слідства, що охороняється законом? Чому справу Гонгадзе оголосили розкритою, якщо вбивці, по суті, не були навіть заарештовані, а лише затримані без санкції суду? І чи після смерті Юрія Кравченка вони не скористаються своїм конституційним правом змінити свої покази? І нарешті, хто понесе відповідальність за те, що Україна, по суті, втратила шанс будь-коли дізнатися правду і найрезонанснішої справі в історії сучасної України – справі про вбивство Георгія Гонгадзе? Хто після цього пояснить все це рідним Георгія, після голосних заяв і оголошення про сотні привітань за розкриття цієї справи?

Андрій Федур, адвокат

Адвокат Лесі Гонгадзе Андрій Федур не вірить у звичайну смерть чи самогубство Кравченка.

За його словами Андрія Федура це закономірно: “Все, чого треба було чекати”. “Кравченко не та людина, б щоб зводити рахунки з життям, на мій погляд це нонсенс. Це є закономірною ситуацією в результаті того, що останні дні на заявляв Піскун”, - констатував він. - Тепер є очевидним, що Григорій Омельченко був правий, додав пан Федур.

- Це є лише спроба замітання слідів, спроба зробити Кравченка крайнім у цій ситуації для того, щоб тему закрити. Я вважаю, що це не останні такі результати.” На думку Федура, сьогодні “Кравченко міг зайти туди і за 15 хвилин розставити всі крапки над “І” і справі”.

Днями голова слідчої комісії ВР зі справи Гонгадзе Григорій Омельченко наголошував у коменарі ЗМІ, що Кравченка необхідно взяти під варту для того, аби вберігти йому життя.

Григорій Омельченко, голова тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування справи Гонгадзе

- Я вже раніше все сказав. Тепер запитання до Ющенка: "Як довго він ще буде терпіти Піскуна і як той довго буде покривати злочинну діяльність президента України Кучми та його оточення?"

Володимир Бойко, журналіст

- Це наслідок брифінгу Ющенка. Я писав про те, що цим все закінчиться ще в середині грудня. Це домовленість між Порошенком і Кучмою. Кравченко буде крайнім, а плівки оголосять фальшивими. Кравченка по суті довели до цього, його примушували або виїхати, або покінчити життя самогубством. Для цього дотягнули до п”ятниці. Оголосили на п”ятницю допит. Порошенко організував брифінг Ющенка. Мав Піскун оголошувати, а йому заборонили (2 березня брифінг в ГПУ о 16.00 за годину до початку перенесли на 3 березня), замістсь того Ющенко поліз....Я буду про це писати....

Володимир Бойко зазначив, що вже писав про перипетії призначення Святослава Піскуна генеральним прокурором, і чому саме це відбувалося через Печерський райсуд. За його словами, “Це була домовленість між Порошенком і Кучмою." За словами Володимира Бойка, Піскун був гарантією недоторканості для Кучми. Винуватцем заплановано було оголосити Кравченка, який з власної ініціативи вбив Гонгадзе.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій, політолог

- Зі смертю екс-міністра МВС Юрія Кравченка обірвалася не лише нитка, що зв’язувала замовників та виконавців вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, а перш за все обірвалася можливість переростання цієї справи з кримінальної в кримінально-політичну та морально-політичну. Cаме в цьому полягають головні політичні наслідки трагічної смерті Юрія Кравченка.

Зрозуміло, що екс-міністр Кравченко був ключовим свідком по справі Гонгадзе і, можливо, що він забрав з собою на той світ найважливішу інформацію по цій справі. Але слідство втрачає не лише одного з носіїв не просто важливої інформації, але й носія для формування переконливої, об’єктивної доказової бази, перш за все, для державного звинувачення. Таким чином, процес по справі вбивства Георгія Гонгадзе не зможе піти у напрямку політичного звинувачення деяких осіб колишньої влади, і обмежиться лише певними кримінальними і процесуальними нормами.

Зі смертю Юрія Кравченка у справі Гонгадзе тепер можливо поставити крапку в кримінальному контексті, тобто покарати вбивць, але навряд чи вдасться «дати відповіді на всі питання, пов’язані з політичними аспектами відомих і невідомих політичних плям колишнього політичного режиму.

Звичайно, залишається можливість притягнення до слідства екс-президента Леоніда Кучми, але його подальша процесуальна доля у цій справі буде залежати, перш за все, від того, як слідству вдасться дати всі відповіді поставлені питання.

Олександр Мороз, лідер СПУ

Олександр Мороз вважає, що оцінку усьому, що відбулося в Україні , у тому числі у справі георгія Гонгадзе повинен дати гласний суд. "Нашим обов"язком є те, щоб відкритий суд дав оцінку усьому тому, що було в Україні і щоб це не повтроилося", - сказав він з трибуни ВР, - пережає ЛІГА.

Мороз не виключає того, що якщо суду не буде, Україна може опинитися у ситуації, коли стане неможливим розслідувати справу загиблого журналіста Георгія Гонгадзе до кінця. "Якщоло такого суду не буде, то буде самосуд і тоді у цій справі вже не буде свідків і тих, хто давав вказівку вбити журналіста", - сказав він.

Володимир Полохало, головний редактор журналу «Політична думка» Володимир Полохало

Смерть екс-міністра МВС Юрія Кравченка так само, як і попередні смерті Юрія Ляха і Георгія Кірпи, є скоріше закономірністю, ніж випадковістю. Закономірністю, яка характеризує сутність колишнього авторитарно-олігархічного режиму, якому як будь-якому авторитарному режиму притаманні насильство, репресії, переслідування тих, хто міг нести якусь загрозу цьому режиму.

Оскільки свідчення Юрія Кравченка вважалися надзвичайно важливими, то зараз не може не виникнути сумнівів, наскільки права, що буде передана до суду, отримає необхідну доказову базу, чи буде повною мірою розкрита ця справа.

Можливо, всі заяви про розкриття справи були передчасними, можливо, вони спонукали до активних дій суб’єктів(а) чи самого Кравченка, що зрештою призвело до його смерті. Можливо, була права Юлія Тимошенка, яка пропонувала утриматися від коментарів до передачі справи до суду. Адже в таких резонансних справах завжди є зацікавлені особи, які не хочуть, щоб справа була розкрита до кінця. І тому, можливо, та пі-ар кампанія, яка передувала цій події майже тиждень, була певним мотивом, що пришвидшила чи спонукала до цього факту (смерті Кравченка - ІМІ).

Але найгіршим буде, коли окремі важливі ланки цього ланцюгу злочинного режиму випадуть і спотворять реальну картину, в якій будуть відображені всі замовники і виконавці.

Я не відкидаю тих версій, в яких допускається причетність російського режиму до такої регіонально-глобальної спецоперації, яка б передбачала обумовлення ухвалення рішень і поведінки найвищих посадовців держави на користь іншої держави. Я не виключаю, що така спецоперація (пов’язана з подіями навколо справи Гонгадзе - ІМІ) могла замислюватися спецслужбами чи подібними структурами, які часто бувають виконавцями у складній геополітичній грі, спрямованої на підпорядкування інтересів однієї держави своїм власним. І тому сьогодні у зникненні важливих свідків можуть бути зацікавленні не лише внутрішні суб’єкти, але й зовнішні.

IMI, 4 березня 2005 року