Кривава «завіса»

Учора, 4 березня, один із основних фігурантів «касетного скандалу», екс-міністр внутрішніх справ і колишній глава податкової адміністрації Юрій Кравченко мав з’явитися на допит до Генеральної прокуратури у справі про вбивство Георгія Гонгадзе. (Його привселюдно «запросив» на своїй прес-конференції 2 березня Генеральний прокурор України Святослав Піскун. Він також повідомив, що слідству відома особа, яка віддала наказ убити журналіста.) Проте тоді, коли представники мас-медіа чекали Ю. Кравченка біля входу до Генпрокуратури, він, імовірно, був уже мертвий.

Обставини загибелі 54-річного генерала, пік кар’єри якого припав на виборчу кампанію 1999 року, вражаюче нагадують ті, за яких трохи більше двох місяців тому, 27 грудня минулого року, було знайдено мертвим екс-міністра транспорту Георгія Кірпу. І в цьому випадку, як і тоді, тіло виявили родичі в одній із господарських споруд на території власної дачі загиблого. Аналогічна i попередня версія правоохоронних органів — самогубство. На місце події виїжджала, за повідомленнями ЗМІ, слідча група на чолі з головою СБУ Олександром Турчиновим. Зі слів заступника міністра внутрішніх справ Петра Коляди, Юрій Кравченко помер від пострілу в голову зі своєї особистої зброї. Відповідаючи на запитання журналістів про можливі мотиви самогубства, П. Коляда припустив, що «також вплинула» та інформація, яка «звалилася із засобів масової інформації».

Хоч якими були б причини смерті Юрія Кравченка, на цей час очевидно: в прямому ефірі може відбуватися суд, — але не слідство. Ця трагедія — дуже серйозне застереження людям на посадах від, скажімо так, непрофесійної поведінки. Професіонали, які розслідують резонансну справу та бажають зберегти свідків, не перетворюватимуть слідство на чергове політичне шоу та не займатимуться самопіаром.

У тому, що смерть Юрія Кравченка пов’язана iз розслідуванням справи про вбивство Георгія Гонгадзе, ніхто не сумнівається. Президент України Віктор Ющенко доручив Генпрокурору Святославу Піскуну та міністру внутрішніх справ Юрію Луценку взяти з’ясування обставин загибелі Кравченка під особистий контроль. Учора у Верховній Раді, куди Президент прибув, щоб бути присутнім при складанні присяги суддею Конституційного Суду, В. Ющенко, спілкуючись із пресою, закликав політичні сили України не спекулювати на справі Гонгадзе в контексті майбутніх парламентських виборів 2006 року та «політично не розгойдувати країну». Президент також пообіцяв не допустити «формування політичних інтриг». «Я не хотів би, щоб цю справу вели політики», — наголосив В. Ющенко. За його словами, слідство вестиме Генпрокуратура, яка буде підзвітна «Верховній Раді, журналістським колам й українській нації».

Водночас голова ВР Володимир Литвин в інтерв’ю журналістам висловив думку про те, що розслідування справи про вбивство Георгія Гонгадзе вже «перетворилося на політичний процес», що й стало однією з причин загибелі екс-голови МВС Юрія Кравченка. Оскільки сам В. Литвин також є однією з «дійових осіб» «касетного скандалу», журналісти запитали, чи не побоюється Володимир Михайлович за власне життя, на що спікер відповів, що не боїться нічого...

Якщо Президент, очевидно, не має претензій до Генпрокуратури, то деякі члени його команди мають. Зокрема, віце-прем’єр із гуманітарних питань Микола Томенко сказав пресі, що він та інші політики «ще до закінчення виборчої кампанії» зверталися до правоохоронних органів із проханням взяти під охорону основних фігурантів справи Гонгадзе й інших резонансних справ. М. Томенко також вважає, що правоохоронні органи зобов’язані «приділити увагу забезпеченню безпеки екс-президента Леоніда Кучми й інших високопоставлених осіб, які могли бути причетні до тих чи інших резонансних справ».

Деякі вітчизняні політики висловлюють подив, що Генпрокуратура не відпрацювала механізми охорони свідка, а Генпрокурор не звернувся до правоохоронних органів із запитом про цілодобову охорону Ю. Кравченка. Голова тимчасової парламентської комісії з розслідування резонансних справ Григорій Омельченко в свою чергу в ефірі «5 каналу» заявив про необхідність терміново надати охорону народному депутату Олександру Волкову, екс-голові Держуправління справами Ігорю Бакаю, колишньому главі ДПАУ Миколі Азарову й екс-голові СБУ, нині депутату Ради Леоніду Деркачу.

Тема забезпечення безпеки інших фігурантів «касетного скандалу» (який у суспільній свідомості фактично ототожнюється зі «справою Гонгадзе») на сьогодні справді надзвичайно актуальна. Це стосується представників не лише старої, а й нової влади, про що недавно недвозначно заявив організатор першої презентації «плівок Мельниченка» Олександр Мороз. Юрій Кравченко був однією з основних ланок цього ланцюга. Але чи останньою? Принаймні, ймовірність «замикання» справи на екс-міністрі є високою.

Учора в другій половині дня агентство Інтерфакс-Україна, посилаючись на джерело в правоохоронних органах, інформувало, що ще однією відпрацьовуваною версією у справі про смерть Юрія Кравченка є постріл снайпера. Інтернет- видання «Кореспондент» у свою чергу з посиланням на заступника міністра Петра Коляду повідомило, що на тілі Ю. Кравченка виявлено сліди двох поранень. «Це те, що мені сказав черговий, — що було два постріли», — цитує видання заступника міністра...

 Мар’яна ОЛІЙНИК, «День»

Володимир ФЕСЕНКО , голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:

— Для суспільства ця смерть, звісно ж, безпосередньо пов’язана зі справою Гонгадзе. Хтось, можливо, вбачає в цій смерті мало не крапку в цій справі, хтось — кому. Але так чи інакше ця смерть ставить багато запитань і перед слідством, і перед громадськістю. Зокрема, найголовніше запитання: чи буде доведене до кінця розслідування справи Гонгадзе, чи не обiрветься слід у ній на генералові Кравченку?

Не можна не відзначити в зв’язку з цим елемент непрофесіоналізму, який був присутній в останніх заявах Генпрокуратури iз вказівкою дати допиту Кравченка, з оголошенням цілої низки деталей слідства, хоча саме слідство ще не завершене. Я розумію мотиви Президента — він хотів показати, що за перший місяць його президентства досягли суттєвого просування в справі Гонгадзе. Але такі політичні заяви могли прискорити процеси, пов’язані з цією справою, в тому числі стимулювати і трагічну подію, пов’язану з генералом Кравченком.

Я би ще провів одну аналогію. Віктор Ющенко зробив заяву про розкриття справи Гонгадзе 1 березня. Цього дня якраз виповнилося десять років від дня загибелі відомого російського журналіста Влада Лістьєва, якого вбили в його ж під’їзді. З одного боку, здавалося б, тут явний контраст: в Україні суттєве просування в справі Гонгадзе, а в справі Лістьєва десять років жодних слідів. Проте тут треба відзначити, особливо в зв’язку iз сьогоднішньою трагічною подією, що одна з причин того, що справу Лістьєва так і не було доведено до кінця, полягала в тому, що під час слідства постійно відбувалися витоки інформації — як публічні, так і непублічні. І зараз треба зробити з цього висновки і Генпрокуратурі, і політичному керівництву країни. Тому що той політичний галас, який протягом останніх днів здійнявся навколо справи Гонгадзе, заважає слідству, може деформувати його хід, і, можливо, навіть спрямувати не в той бік. З іншого боку, він створює нервозність і, можливо, стимулює негативні процеси навколо цієї справи.

Смерть мало не основного свідка в справі Гонгадзе залишає багато нерозкритих питань. Зокрема, ми не дізнаємось, можливо, кому належала ініціатива і викрадення, і вбивства журналіста. Ми можемо не дізнатися, чи було це випадкове вбивство (те, що називають «ексцесом виконавця»), чи все- таки навмисне вбивство. Можливо, ми не дізнаємось про мотиви цього злочину: чи справді з цим пов’язаний колишній Президент країни, чи, навпаки, вбивство могло бути здійснене для того, щоб підставити президента? Тобто запитань дуже багато, і на превеликий жаль, смерть генерала Кравченка може назавжди залишити їх без відповідей.

Може бути й інше — хоча це менш імовірна тенденція розвитку подій, — що смерть генерала Кравченка може якоюсь мірою прискорити процеси навколо справи Гонгадзе.

Вадим КАРАСЬОВ , директор Інституту глобальних стратегій:

— Ця смерть означає насамперед трагічну політичну розв’язку не просто справи Гонгадзе, але й багато в чому попереднього політичного режиму. Особливо в його персоналістській і політико-конкретній іпостасі кінця 1990-х — початку 2000-х років. Звичайно ж, смерть Кравченка забрала iз собою багато таємниць. Як справи Гонгадзе, так і багатьох темних і сумнівних моментів справ старого політичного режиму. У ній проглядаються паралелі з таким самим трагічним фіналом міністра транспорту Кірпи. Усі ці трагічні події — свідчення фатального та сумнівного фіналу попереднього політичного часу, який перекреслює багато позитивних рис, характерних для так званої епохи Кучми.

Коли в країні революція, то на перший план виступають більше політичні, піарні й інші моменти, пов’язані, швидше за все, з революційною доцільністю, аніж із чистотою процедури та бездоганністю процесуальних моментів. Тому неминуче в таких умовах професіоналізм йде в тінь політичних заяв і прагнень бігти в ногу з революційним часом. У тому числі й для тих державних інститутів, які повинні керуватися нормами Процесуального кодексу, нормами права, а не імперативами політичної революції. Зараз Україна й інші пострадянські держави, в тому числі й Росія, входять у тривалу смугу (10—15 років) політичної та соціальної нестабільності, політичної турбулентності. Власне справа Гонгадзе, самогубство Кірпи, сьогоднішнє ймовірне самогубство Юрія Кравченка й інші менш резонансні та менш трагічні знаки минаючої епохи та нинішнього революційного часу лише підтверджують це. Отже, попри революційний запит часу, загальну соціальну нестабільність, нова влада повинна робити все, щоб революційні зміни та необхідність масштабних оновлень і змін не зачіпали норм права, процесуальної бездоганності та не призводили до трагічних розв’язок нинішніх протиріч і нинішньої ситуації.

Головним політичним наслідком цієї смерті може бути прискорення процесу падіння еліти, пов’язаної зі старим режимом. Смерть Кравченка — знак процесу падіння цих еліт у багатьох значеннях цього слова — і політичному, і морально-політичному.

Віктор НЕБОЖЕНКО , політолог:

— Це насамперед трагедія людини — Юрія Кравченка, який загинув. Звичайно ж, її пов’язуватимуть зі справою Гонгадзе. Але тут треба бути надто обережним, бо ми ще не знаємо обставин загибелі цієї людини. І я боюся, що в цьому можуть виявитися зацікавленими представники як старої влади, так і нової. Це все ускладнює. Принаймні, є підозри, що все, що буде пов’язане зі справою Гонгадзе, тепер спишуть на смерть Юрія Кравченка. Але, я думаю, що це не знімає проблеми колосальної внутрішньої кризи, в якій опиняється Україна. Тому що регулярні смерті таких високопоставлених чиновників, як Кірпа та Кравченко, свідчать про те, що щось у країні недобре, що хвороба державної влади в Україні набагато глибша, ніж ми підозрювали.

Олесь ДОНІЙ , голова Центру досліджень політичних цінностей:

— На місці Генпрокуратури та МВС я б негайно надав охорону колишньому Президенту України Леоніду Кучмі. Бо цілком може трапитися, що наступним трупом може виявитися саме Кучма. Таке враження, що суспільство готують до кимсь заздалегідь визначеної версії: Кучма — Кравченко — офіцери МВС — Гонгадзе. Тобто Кучма в присутності Кравченка кількаразово віддавав накази вгамувати журналіста. Кравченко, зрозумівши це буквально, віддав наказ своїм «орлам», а ті вбили Георгія. До такої версії готують суспільство. Tак, ця версія може бути цілком правдивою. Але вона не дає відповіді на запитання, хто цілеспрямовано підкидав Кучмі інформацію про Гонгадзе та «Українську правду»? Хто знав, де поховане вбивцями тіло та перепоховав його в місці, де його легше було знайти? Тобто чи не було в ланцюжку «замовник — організатор — виконавці» співробітників інших спецслужб? Може, хтось в цьому ланцюжку виконував функцію подвійного агента? А відповідно, може, хтось цілеспрямовано підштовхував Кучму та Кравченка до злочину? Якщо версія зі спецслужбами правдива, тоді смерть Кравченка може виявитися лише вдало замаскованою під самогубство. Тоді для остаточного «замітання слідів» комусь може знадобитися і смерть самого Леоніда Кучми. (www.obozrevatel.com)

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ , фракція Народної партії:

— Наразі є факт, що Юрій Кравченко мертвий. Як це відбулося, говорити рано. Адже в історії криміналістики є чимало фактів інсценування самогубства. Тож прокуратура повинна серйозно працювати, а не бігати до Президента та рапортувати, що вже все розкрито. Якщо ще й це вбивство чи самогубство залишиться таємницею, в народу з приводу того, що нова влада суттєво інша, віри поменшає. Як не можна бути трошки вагітною, так і не можна бути трошки моральним, або трошки займатися очищенням — це відносно влади. Якщо очищення, то повне очищення, якщо моральність, то повна моральність. Одним словом — «карти на стіл».

Леонід КРАВЧУК , фракція СДПУ(О):

— Я не пов’язую прямо заяви Генпрокурора Піскуна про просування справи Гонгадзе зі смертю Кравченка. Так чи інакше, кожна людина, яка була причетна до справи, напевне знає, що там і до чого краще за Генпрокурора. Якщо в людини щось є в душі або за душею, то вона завжди відчуває не тільки моральну, а й політичну відповідальність, і вона живе весь час під пресом того, що вона знає, але суспільство не знає. В таких випадках нервова система не кожного готова витримати. Звинувачувати Генпрокурора Піскуна, що він винний в смерті Кравченка, було б неправильно. Інша справа, що нікому не потрібно робити передчасні висновки. Ні Генеральному прокуророві, ні депутатам, ні Президентові. Поки слідство не завершене, поки справа не передана до суду, не можна говорити про результати — це користі не приносить.

Віктор КИРИЛЛОВ , фракція Народної партії:

— Я не вірю в самогубство Георгія Кирпи і нізащо не повірю в самогубство Кравченка. Це свідчить про те, що на плівках Мельниченка є досить чіткі вказівки на винуватців убивства Георгія Гонгадзе. Я думаю, що його вбили з метою замітання слідів. Усе це дуже погано відіб’ється на міжнародному іміджі держави, це величезний мінус нашим правоохоронним органам. Я не зовсім розумію, як у світлі того, що сталося, буде виглядати Генеральна прокуратура. Вона при старій владі займалася розкриттям справи Гонгадзе майже в тому ж особовому складі, що й зараз. Розповіді, що щось комусь дуже сильно не давали розслідувати непереконливі.

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО , фракція БЮТ:

— Ще в 2002 році тимчасова слідча комісія парламенту по розслідуванню справи Георгія Гонгадзе вимагала порушити кримінальну справу проти Володимира Литвина за ознаками злочину, передбаченого ст. 146, ч. 3 — викрадення людини, яке призвело до її загибелі. Литвин робив усе, щоб не звітувати перед нашою комісією, він не приходив для дачі пояснень комісії відносно незаконних дій в справі Гонгадзе. Якщо сьогодні Президент Віктор Ющенко своїм указом не звільнить Генпрокурора Піскуна, а проти Піскуна не буде порушено кримінальну справу як мінімум за злочинну недбалість, я буду підозрювати, що Ющенко пообіцяв Кучмі юридичні гарантії безкарності за вчинені злочини, в тому числі і стосовно Георгія Гонгадзе, а виконавцем цих гарантій є Генпрокурор Святослав Піскун. Я знаю, як проходило призначення Генпрокурора і тих чотирьох осіб, які брали в цьому участі. Трьох з них я називаю — Кучма, Ющенко і Литвин. Щодо четвертого, то нехай він живе.

Напередодні голова комісії Верховної Ради України з питань розслідування резонансних справ Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО за день до смерті Юрія Кравченка в інтерв’ю агентству Інтерфакс-Україна повідомив, що звертався до генпрокурора з вимогою невідкладно затримати екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. «Насамперед тому, що утримання його під вартою в слідчому ізоляторі Служби безпеки України — це засіб збереження життя Ю. Кравченка. Я знаю, в якому зараз морально-психологічному стані вiн перебуває. Його життю реально загрожує небезпека від психологічного, психічного зриву та самогубства або фізичного знищення, або зроблять вигляд, що він покінчив життя самогубством, або просто безслідно зникне».

Геннадій ВАСИЛЬЄВ , колишній Генеральний прокурор:

— Цього тижня Генпрокурор С. Піскун на весь світ оголосив про «розкриття» вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. Вчинивши вкрай непрофесійно, порушивши норми закону, що стосуються нерозголошення таємниці слідства, нехтуючи загальноприйнятою в органах прокуратури тактикою слідства, С. Піскун повідомив про затримання «вбивць» і публічно викликав на допит Ю. Кравченка. Назвавши прізвище Кравченка, він фактично запропонував тому покінчити життя самогубством (якщо це було самогубство). Некомпетентні заяви С. Піскуна, його непрофесіоналізм і зневажання законів призвели до того, що тепер Генпрокуратура, не переймаючись процесом доведення та встановлення мотивів злочину, зможе списати все на Ю. Кравченка.

Тарас ЧОРНОВІЛ , народний депутат:

— Я не маю ані даних, ані доказів, але підозрюю, що це хтось від нинішньої влади вирішив виконати ті домовленості, які були дані не особисто Кучмі, а були дані й міжнародним посередникам. Йдеться про надані екс-президенту Леоніду Кучмі абсолютні гарантії недоторканності. Ю. Кравченко мав компромат на всіх, але зараз усі мають компромат на всіх. Плівок Мельниченка вистачить, щоб стосовно кожного, хто лише є у Верховній Раді, щось таке витягнути — там є і нова влада, і стара влада, і хто завгодно.

Петро ПОРОШЕНКО , секретар РНБО України:

— Безумовно, це трагедія. Безумовно, це шок. Безумовно, це плата за стиль, плата за гріхи, плата за те, на що перетворилася міліція за часів попередньої влади. Вона справді перестала бути правоохоронним органом. Справді була задіяна у виконанні непритаманних їй функцій і замовлень.

Володимир СТРЕТОВИЧ , голова парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією («Наша Україна»), сумнівається в тому, що смерть колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка була самогубством і вважає, що наступним може загинути екс-голова департаменту зовнішньої розвідки МВС Олексій Пукач. Як зазначив журналістам В. Стретович, зі смертю Ю. Кравченка ситуація ускладнилася, і невідомо як доводитимуть до логічного завершення та передаватимуть до суду «справу Гонгадзе». «Знайдуть стрілочників, як знайшли Вередюка», — висловив думку В. Стретович. Зі слів В. Стретовича, екс-президент Леонід Кучма може повертатися до України «абсолютно спокійно, бо довести його причетність буде складно, оскільки головний свідок уже пішов на зустріч до праотців». Депутат наголосив: якщо «почалася така зачистка», складно уявити собі, що Ю. Кравченко пішов на самогубство, і це означає, що існує загроза життю О. Пукача.

Наталія ТРОФІМОВА