Коментуючи справу Колеснікова політологи не дають однозначної оцінки, не відкидаючи ані кримінальний ані політичний контекст справи.
Вадим КАРАСЬОВ
директор Інституту глобальних стратегій
Я б не говорив про політичні репресії в Україні. Те, що нині відбувається, я б назвав політичним пресингом щодо другого ешелону колишньої владної еліти, яка намагається стати новою опозицією. Думаю, тут є кримінально-процедурний контекст, але не варто забувати і про політичний підтекст усіх цих справ. Власне його можна і розглядати, як точковий вибірковий пресинг щодо окремих персон екс-владної еліти. Адже у багатьох, якщо не у більшості українських політиків (як з влади, так і з опозиції) є сумнівні фінансово-кредитні історії, які дають правоохоронцям підстави порушувати кримінальні справи. Так що це не політичні репресії, а політичний пресинг.
Володимир ПОЛОХАЛО
політолог, шеф-редактор журналу "Політична думка"
Політичні репресії передбачають переслідування людей за політичні та ідеологічні погляди, за приналежність до якоїсь політичної сили, яку переслідує влада. А у нас в Україні нині існує безмежний політичний плюралізм. Я кажу безмежний, бо у влади немає якоїсь єдиної політичної доктрини.
Зокрема немає жодних підстав говорити про те, що політична діяльність пана Колесникова була настільки небезпечною для влади, що влада розпочала репресії. Отож немає жодних підстав говорити про політичні переслідування. Щодо арешту Колесникова та інших, то я не знаю, наскільки бездоганними були дії правоохоронних органів, але було сказано про те, що є підстави і доказова база для арешту. Якщо ж це не так, то, згідно зі законом, повинні відповісти ті, хто порушив процедуру чи діяв неналежно.
А політичний контекст, звісно, тут існує. Значною мірою його сформували захисники тих чи інших політичних сил. На мою думку, сьогодні відбувається експеримент з боку олігархічних сил, які колись були владою. Цю справу вони використовують для власного піару і формування негативного іміджу влади, яка начебто переслідує за переконання. Я, наприклад, не можу уявити, які політичні переконання має пан Колесников. Як, до речі, важко визначити ідеологічні засади Януковича, Медведчука, Ахметова та ін. Як на мене, ці політики якраз є позаідеологічними. За діяльністю цих людей важко їх якось політично чи ідеологічно ідентифікувати. Отже, треба відділяти політичні технології чи репресії від тих дій, які пов'язані із боротьбою з корупцією, з очищенням влади і суспільства. Оздоровлення суспільства не може відбутися без того, щоб до відповідальності не притягнули тих, хто, використовуючи особисті зв'язки з президентом Кучмою, не зважав на закон.
Дмитро ВИДРІН
директор Європейського інституту інтеґрації та розвитку
Справа в тому, що політологи не повинні давати коментарі стосовно кримінальних справ, оскільки саме їхні коментарі як публічних людей можуть вважати політичним тиском. Тому, на мою думку, на досудовому рівні усім бажано утриматися від коментарів, навіть якщо говорити про певну тенденцію, яку нині можна прослідкувати в Україні. От після суду можна говорити, чи були це репресії, чи ні. Оскільки тоді ми будемо знати, якою була доказова база, що саме інкримінували, а що довели. А під час досудового слідства будь-які коментарі -- це втручання в судовий процес і спроба підмінити професійний судовий процес тиском, а це в правовому суспільстві не можливо.
Ігор ШУРМА
народний депутат, член фракції СДПУ(о)
Передовсім скажу, що справа Колесникова чи Боделана -- це ті теми, які були в полі зору об'єднаних соціал-демократів. Нас не цікавить, винний Колесников чи ні. На ці запитання повинні відповідати зовсім інші органи. Нас цікавить законність процедури затримання й утримання. Те ж і щодо Боделана. Нас не цікавить, законно чи незаконно переміг на виборах Боделан. Нас цікавить, наскільки законною була процедура, якою суд призначив мером Одеси Гурвіца.
А щодо політичних оцінок, то їх можна буде давати тоді, коли справа вже дійде до логічного завершення. Наприклад, стосовно суду з Боделаном зрозуміло, що якщо були зловживання і суд ухвалив рішення скасувати результати виборів, то логічно було б призначити нові. У світовій практиці нема такого, щоб суд виносив рішення, як це було щодо Гурвіца. Тому сьогодні передчасно ставити політичні акценти. А щодо переліку осіб, діяльність яких перевіряють, то, якщо подивитися на їхні політичні уподобання, можна зробити висновок, що нині прискіпливу увагу приділяють тим, хто є опонентом нинішньої влади.
Олександр ГОЛУБ
народний депутат, член фракції КПУ
У нас відбувається розподіл власності і боротьба між різними фінансово-олігархічними групами, які з'ясовують стосунки щодо власних доходів і того, хто кого підтримував на виборах. Однак я не вважаю це політичними репресіями. Чому? Бо програма, з якою виступав кандидат, котрого підтримував Колесников та інші, майже нічим не відрізняється від тих програм, які нині втілюють у життя. Тому вважати їх політичною опозицією не можна, як не можна говорити і про політичні переслідування.
Андрій ШКІЛЬ
народний депутат, фракція БЮТ
Політичними репресіями нинішні кримінальні справи можна буде назвати лише тоді, коли буде доведена недоцільність порушення цих справ. Якщо ж ці справи порушені по суті і суд поставить крапку у процесах, то про жодні політичні репресії не може бути й мови. Якщо ж вину тих, кого обвинуватили, не підтвердять, то, звісно, це буде репресіями. Однак я б дуже цього не хотів, бо прагну, щоб міліція більше ніколи після завершення режиму Кучми політикою не займалася.
Роман Рак, Поступ, 21квітня 2005 року
