Сто днів президента Ющенка: приклад „Нового курсу" Рузвельта

Великодні свята збігаються із першими 100 днями перебування на посаді президента України Віктора Ющенка, тобто, можна говорити про проходження першої контрольної позначки, яка вже дає можливість говорити про перші успіхи і невдачі, прогнозувати подальшу політику і, загалом, робити перші оцінки.

Традиція використовувати перші сто днів роботи на посаді в якості „першого контрольного терміну" для оцінок, критики і прогнозів походить від першого президентського терміну президента США Франкліна Рузвельта. Президент Рузвельт склав присягу в березні 1933 року, під час Великої депресії. Його перемозі на виборах надзвичайно сильно сприяло проголошення політики виходу країни з найсерйознішої кризи в історії країни, яка отримала назву „Новий курс". Програма „Сто днів" (або „програма стабілізації") була першою складовою частиною „нового курсу Рузвельта", і саме досягнуті за цей час результати стали причиною надзвичайної популярності президента Франкліна Рузвельта. „Новий курс" включав у себе також програму „150 днів", або програму відновлення, і програму розвитку на найближчі 10 років.

100 днів Рузвельта як приклад для наслідування

Рузвельт свої перші 100 днів на президентській посаді почав з банків. У перший же день своєї діяльності Рузвельт просто закрив усі банки, вони були піддані ретельній перевірці. У результаті ревізії було знайдено понад мільярд прихованих доларів. Було ухвалено закон, який уможливив державний нагляд за діяльністю банків, поділ банків на інвестиційні і комерційні. Певна кількість банків була закрита назавжди, були радикально знижені кредитні ставки, скасовано „золотий стандарт" у міжнародних торговельних операціях. Гроші було заборонено виводити за кордон, у газетах публікувалися „чорні списки" - списки тих, хто поспішив перевести гроші за кордон. У результаті дуже швидко відновилася довіра населення до банків, держава стала гарантом їхньої діяльності і, відповідно, гарантом безпеки вкладів, створено єдину банківсько-фінансову структуру, яка стала важливим інструментом економічного відродження. Спеціально створена адміністрація опікувалася громадськими роботами (спорудження доріг, будівництво тощо), які поступово зменшували рівень безробіття. Був також ухвалений закон про фермерські кредити.

Протягом цих 100 днів працювала спеціально скликана Рузвельтом сесія Конгресу США. Більшість внесених президентом до Конгресу законів базувалася на рекомендаціях, які команда фахівців розробила ще до виборів, внесені ним закони часто створювали нове правове поле. У рамках „Нового курсу" Рузвельта, до речі, почала функціонувати Рада з питань національної та економічної безпеки, завданням якої була координація дій керівництва країни в умовах Великої депресії.

Історики зазначають, що жоден акт „нового курсу" Рузвельта не був прийнятий тільки для збереження політичного іміджу президента, хоча є й свідчення того, що під час виборчої кампанії він мав не стратегічний план, а лише нотатки в записнику.

Можна помітити, що приклад Рузвельта наслідується в Україні не лише формальною оцінкою перших 100 днів діяльності. Як і в часи Рузвельта в США, в сьогоднішній Україні робиться ставка на регулюючу роль держави (зокрема, в ціновій політиці), спостерігається намагання повернути довіру людей до національної валюти, модернізувати систему управління, змусити тих, хто отримував надприбутки, ділитися ними з суспільством. Де в чому схожими можуть бути і загальні очікування суспільства: від Рузвельта американці очікували не просто виходу з кризи, але якісних змін на краще і світового лідерства. Очікування українців від Ющенка - якісний стрибок як у рівні життя пересічного жителя, так і новий рівень міжнародного визнання країни, нові можливості для її жителів.

Президент Ющенко, як і президент Рузвельт, виходить з того, що саме приватне підприємництво ефективною роботою повинне забезпечити досягнення економічної стабільності, як і засновник „Нового курсу", Ющенко не є прихильником повністю вільного від будь-якого регулювання ринку, але виступає за дію принципів вільної та чесної конкуренції. Майже всі кроки команди Ющенка так чи інакше співпадають із завданнями програм „Нового курсу", хоча вона діє в інший час і за інших умов, і нерідко кроки конкретних членів нового українського державного керівництва суперечать і завданням президента, і логіці командної роботи.

„Я чекаю нової амбітної політики"

Ці слова Ющенко сказав, маючи на увазі модернізацію військового технічного оснащення в Україні, але їх можна застосувати і до всіх інших сфер. Серед того, що президент „хоче" (форма звертання „я хочу, щоб" абсолютно рівносильна „я вимагаю"): у вузах за державним замовленням має навчатись не менше половини студентів (сьогодні ж таких лише 39%), щоб було „єдине вікно при перетині кордону", процедура реєстру суб'єктів підприємницької діяльності була спрощена, а корупція - викорінена, чисельність держапарату - скорочена, національні святині мають охоронятись законом, парків та скверів має побільшати (розпочато Всеукраїнську акцію „Зелений паросток") тощо. Усього того, що запропонував змінити президент Ющенко, багато, і сфери його інтересів, очевидно, дуже різноманітні. Але все ж, впродовж перших ста днів свого правління Ющенко зосередився на міжнародному іміджі Україні та на кадрових призначеннях: з масиву перших указів президента Ющенка найбільше стосується кадрових призначень (з п'ятдесяти останніх указів, підписаних у квітні, коли ключові призначення вже відбулися, 29 стосуються „призначень-звільнень", а ще 2 - „нагороджень орденами").

Для порівняння: президент Рузвельт у перші 100 днів своєї роботи на посаді направив до Конгресу США 15 послань і ввів у дію 15 законів, які потім стали законодавчою базою для подальших дій з подолання кризи.

Президент Ющенко протягом перших 100 днів свого мандату жодного разу не реалізував свого права законодавчої ініціативи. Він, щоправда, підписав низку документів не для друку, якими, можливо, регулюються серйозні проблеми сьогодення.

У команді Ющенка переважають практики (банкіри, фінансисти, юристи тощо). Так само, як і в команді Рузвельта.

Найбільші досягнення президента Ющенка

КОМЕНТАРІ:

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:

-В.К.: Ну, по-перше, основний мандат Віктора Ющенка на виборах - це моральний мандат, тобто електорат голосував за нього з надією морального антикорупційного очищення влади і суспільства. В цьому сенсі Ющенко і нова команда роблять все, щоби цей мандат підвередити і розвинути. Тому суспільство і виказує такий високий рівень довіри до влади, бо бачить намагання нового президента, нового уряду зробити все, щоби країна очистилася морально, зробити все, щоб проходила боротьба з бідністю, з корупцією. В цьому сенсі мені здається, що новий уряд реалізує запити суспільства на нову, чесну, моральну, некорупційну владу.

По-друге, це соціальна складова, соціальний бюджет - тобто те, що виборці чекали від нової влади. І те, що влада платить по соціальним зобов'язанням попередньої влади і виконує свої соціальні зобов'язання - це дуже добре. І підвищення пенсій і підвищення зарплат - це важливо для суспільства, для якого характерна масова бідність і для якого, щоб зробити суттєвий крок у економічному і соціальному вимірі, треба подолати рівень бідності.

По-третє - це омолодження влади. Мені здається, що прихід нових молодих політиків можна записати в актив нинішньої влади.

По-четверте, це здобутки у сфері зовнішньої політики. Вони полягають в тому, що більш чіткою стала позиція влади у визначенні нової політики євроатлантичної інтеграції, а також активність України у всіх напрямах - у західному і східному. Публічні претензії України на лідерську роль у Чорноморсько-каспійському регіоні, на лідерство на пострадянському, східноєвропейському просторі - все це формує елементи нової національної ідентичності, нової зовнішньої політики України і нової національної ідеї, які мають надихнути населення. Так що поки що влада не розчаровує, хоча є моменти, які не можуть не насторожувати суспільство і людей, які фахово спостерігають аз політикою.

По-перше, насторожують ціни, які зростають. З одного боку, це може бути наслідком боротьби з контрабандою і намірами влади контролювати митні кордони. Але з другого боку, це може бути пов'язано і з помилками нового уряду - тобто із ситуацією навколо реприватизації, бензиновими питаннями.

Мусування теми реприватизації і цінова політика формують тривожний фон для тих, хто безпосередньо спостерігає за станом економіки і соціального життя. Думаю, що тут необхідні більш чіткі пріоритети і треба вирішувати проблеми реприватизації не тільки у судовому, процедурно-юридичному вимірі, але і так, щоби не сформувати підозри у тих економічних груп, які мають намір інвестувати в українську економіку і стимулювати економічний зріст.

-МЦК: А чи були в діяльності Ющенка „провали” на зовнішній арені?

В.К.: Цікавий факт - українська зовнішньої політика стає більш моральнішою і більш такою конфліктно-ідеологічною. Боротьба за свободу сьогодні розглядається новою владою як центральний елемент, як ціннісна платформа нової української ідентичності. Але тут є питання щодо співвідношення ціннісного, морального і прагматичного компонентів української зовнішньої політики. Безумовно Україна, як країна, сформована демократичною революцією, не може не ставити в центр своєї зовнішньої політики демократичні цінності. З другого боку, Україна не настільки сильна, щоб відмовитися від прагматичних, кон'юнктурних моментів у своїй зовнішній політиці. Мені здається, що оцей оптимум між моральними і прагматичними моментами ще не віднайдено. Приклади - коли на тлі заяв міністра закордонних справ Тарасюка у Вашингтоні про просування демократичних свобод на пострадянський простір, Віктор Ющенко перебував у Туркменістані і спілкувався з автократором Ніязовим. Це також було помітно із скандалом навколо „демократичного” демаршу проти Куби.

Тому сьогодні проблеми української міжнародної політики - в тому, що співвідношення між морально-ціннісними і прагматичними моментами не віднайдено, а національний інтерес реалізовуються не тільки через ідеологію і мораль, але і через прагматичний момент, через вигоду для країни. Звичайно, так має бути, але урівноважено.

Олександр ЛИТВИНЕНКО, перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень

МЦК: що можна вважати найбільшими досягненнями діяльності Ющенка у внутрішній політиці за 100 днів його правління?

-О.Л.: Швидке встановлення контролю за регіонами та чітке підпорядкування собі парламенту, створення політичної бази в парламенті. Ці два основні досягнення.

-МЦК: А які провали, невдачі у внутрішній політиці?

-О.Л.: Ну, Президент сам її назвав - кадрова проблема.

-МЦК: А на міжнародній арені?

-О.Л.: Зовнішньополітичний прорив „Сполучені Штати Америки-Європа". І з тим самим тріумфальним проривом пов'язана і у свою чергу найбільша проблема те, що поки що від Європи та США отримані запевнення, пропозиції, але скоріше лише демонстративні. Будемо сподіватись, що успіх, який був досягнутий на зовнішньополітичному напрямі буде поступово розвинутий. А провалів як таких значних не було.

 Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог

В.Н.: Прежде всего, нужно отметить мощное и неожиданное ни для Кремля, ни для Вашингтона, тем более ни для Брюсселя геополитическое наступление Украины и прежде всего Президента Ющенко. Это очень важный момент. Несмотря на то, что результаты может быть не такие, как казались бы Ющенко в первое время, но, вне всякого сомнения, через Ющенко, Украине удалось поддержать внимание к себе, которое после Помаранчевой революции было достаточно высоко в мире. Это - очень положительный момент.

Отрицательный момент управления Ющенко, - это, конечно же, кадровая политика, связь бизнеса с административными чиновниками, и отсутствия хотя какого-то плана действий Президента хотя бы на год. Вне всякого сомнения, то, что сейчас творится в высших эшелонах власти, нельзя назвать синхронизированными и скоординированными действиями. И задача координация действий правительства, Совета Национальной безопасности и аппарат Президента (или как его сегодня называют скромно, секретариата) - очень важная проблема Ющенко. А без Ющенко, естественным образом здесь ничего не произойдет кроме очередных конфликтов. Если Ющенко не справится с этой проблемой, то вне желания Ющенка возникает новый центр власти - МВД Украины, чего последних 50 лет не было. А это уже слишком много как для Украины, четыре центра власти как для Украины - это слишком много. Я думаю, это политическая проблема лично самого Президента.

МЦК: А які досягнення Ющенка у внутрішній політиці?

-В.Н. Прежде всего то, что он здорово напугал украинскую бюрократия и украинских олигархов. Так сильно, что они даже готовы изменяться. Но к изменениям не готов сам Ющенко, и тем более не готова его команда, которая просто хочет заменить одних «олигархов» другими. А это, конечно, плохая альтернатива для Украины. Я думаю, Ющенко на это не пойдет. Вот это, испуг и пассивность экономических и политических врагов Ющенка - это очень важно, потому что это - условия очищения и реформирования Украины. Это первое условие, когда люди понимают, что они действовали не так и не в интересах Украины, и не собираются сопротивляться. Пока. Я как политолог, обращаю внимание на пассивность и на готовность финансово-промышленных групп считаться с Ющенко - это очень важно. Что Ющенко может представить им? Им же тоже нужна какая-то четкая стратегия, а не какие-то разновекторные импульсы.

МЦК: Чиє є якісь невдачі, „провали" у зовнішній політиці Ющенка?

-В.Н. Провалов на курсе нет. Все он правильно сделал. Его этот кавалерийский наскок на Европу и даже на Москву был мало чем обоснован, но он был абсолютно правильный с точки зрения политической тактики и стратегии. Единственное, что уже начинает чувствоваться - это снижение темпов консолидации с Европой. Ведомство, которое отвечает за евроинтеграцию, кажется, снижает темпы усиления контактов с Европой. Но, может быть, я ошибаюсь. Может быть, это все проявится через несколько месяцев, а работы у Рыбачука намного больше, чем мы предполагали. Ему надо бы после каждой поездки Ющенка результаты поездок чем-то инструментализировать, повышать их эффективность, а не ждать новых. То есть, одну работу должен делать Президент страны, а в десять раз больше должен делать работу - вице-премьер по евроинтеграции.

Не словом єдиним

Ще перед остаточним закінченням президентських виборів Ющенко підписав 11 указів (трьома пакетами), які набирали чинності одразу після його інавгурації. Експерти ще тоді зазначали нереальність виконання деяких положень цих указів. Серед них, зокрема, встановлення прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної платні та пенсії не меншими, ніж 423 грн. (згідно з бюджетом на 2005 рік, мінімальна заробітна плата зафіксована на рівні 290 грн. (з 1 квітня 2005 року), мінімальна пенсія - 332 грн., а мінімальний прожитковий мінімум - 423 гривні) тощо.

Закріплення значних прав за парламентською опозицією, передача контролю над важливими парламентськими комітетами представникам опозиції - не відбулося. Ті парламентські комітети, якими керувала колишня опозиція і досі залишаються без голови комітету (з питань бюджету, європейської інтеграції, свободи слова та інформації, з питань науки і освіти, комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, комітет з питань промислової політики і підприємництва).

Державний службовець мусить відповідати громадянам України тією мовою, на якій до нього звернулись. Захист мов національних меншин. Таке рішення президента міністр Борис Тарасюк вже назвав неконституційним: „Створена достатня нормативна база, функціонують національні заклади культури, школи і класи, виходять газети і журнали, здійснюється книговидання, ведеться радіо і телемовлення в обсягах, які часто навіть перевищують потреби з огляду на чисельність етносів". На практиці цей указ президента ще не введений в дію.

У двотижневий термін внесення документа про виведення українських військових з Іраку. Виконано. Президент Ющенко пообіцяв, що до жовтня цього року всі українські військові повернуться на батьківщину, і цей процес уже триває.

Зменшення терміну податкових перевірок. До 1 квітня 2005 року Генеральна прокуратура повинна перевірити діяльність ДПА та покарати за порушення закону. Спрощення процедури реєстрації підприємств. Не відбулося.

Кабінет Міністрів має до 1 квітня 2005 року внести на розгляд ВРУ проект нового податкового кодексу Поки що відомостей про це немає. Офіційний сайт Верховної Ради інформації про проект нового податкового кодексу не містить.

Державні органи мають щомісячно публікувати відомості про результати своєї роботи. Має бути створено комітет народного контролю з відділеннями в областях і районах, які будуть стежиати за дотриманням прав громадян. Членами цих органів будуть також представники громадськості. Не виконано. Хоча час ще є - обмежень собі Ющенко не встановив (якщо, звичайно, не рахувати сто днів).

Встановлення на 2005 рік прожиткового мінімуму на рівні 423 гривень. Мінімальна зарплата і пенсія мають бути не меншими. Мінімальний прожитковий мінімум, згідно зі зміненим бюджетом на 2005 рік справді становить 423 гривні, але мінімальна пенсія дорівнює 332 грн., а мінімальна заробітна плата з 1 квітня 2005 року - 290 (але вже з 1 вересня 2005 року вона становитиме 332 гривні).

Залучення додаткових коштів у бюджет під час повторної приватизації об'єктів. Перше рішення у цій сфері було ухвалено у найгучнішій справі: Господарський суд Києва визнав незаконним продаж на приватизаційному конкурсі 93,02% пакета акцій "Криворіжсталі". Суд ухвалив повернути ці акції Фонду державного майна України. Суд також зобов'язав ФДМ забезпечити, повернення коштів промислово-фінансовому консорціуму "Інвестиційно-металургійний союз", що в 2004 році придбав 93,02% пакет акцій "Криворіжсталі" на приватизаційному конкурсі за 4 260 млн. грн. У власність держави повернуто також акції ЗАлКу.

Одноразова допомога матері при народження дитини становитиме 8 460 гривень. Ухвалено відповідний закон.

Залишилося сказати, що за даними соціологічного опитування, проведеного Фондом „Демократичні ініціативи" і Київським міжнародним інститутом соціології у березні 2005-го року, позитивно діяльність президента Ющенка оцінювали 54 відсотки опитаних громадян України, що є незвично високим показником для України. Попри неймовірно високий рейтинг Ющенка та прем'єра Тимошенко (який за словами експертів „б'є рекорди"), 21% українців вважають, що країна рухається у неправильному напрямку, а соціологи зазначають, що зросла кількість тих, хто особисто зіштовхнувся з корупцією у своєму житті (41% у травні 2004 і 65% у березні 2005р.). Провідні експерти-політологи відгукуються про діяльність президента Ющенка переважно схвально.

26.04.2005

Галина Титиш, Медіа-центр „Кандидат”