Перерозподіл на медіа ринку

Продаж “1+1” уже майже відбувся – таку інформацію оприлюднила вчора інтернет-версія авторитетного видання “Телекритика”, посилаючись на неофіційну, але підтверджену з кількох джерел інформацію.

Йдеться про угоду з продажу 40% акцій групи “Студія 1+1”, які наразі належать Олександрові Роднянському та Борисові Фуксману, групі “Приват”, зокрема голові наглядової ради “Приватбанку” Ігореві Коломойському. Про інші 60% акцій, які належать Central European Media Enterprrises Ltd., а якщо персонально – Рональдові Лаудеру, синові знаменитої Есте Лаудер, наразі не йдеться.

За словами джерел “Телекритики”, ймовірна майже повна зміна менеджменту на телеканалі, оскільки саме група Роднянського-Фуксмана займалася управлінням і визначала редакційну політику телеканалу.

Якщо інформація про купівлю частки “плюсів” групою “Приват” відповідає дійсності – а офіційних підтверджень цьому вчора не було, то що це говорить про роль Ігоря Коломойського в політичному житті країни? На це запитання “Газети” відповів політолог, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов:

– Це говорить про те, що він відносно лояльний до нової влади, по-перше, а по-друге, що політичні амбіції групи “Приват” зростають. До їхніх бізнес– і промислових активів долучається ще такий брендовий медійний ресурс, як “1+1”. Тож сукупний політико-фінансовий вплив групи “Приват”, її роль у політиці й економіці України зростатиме.

Тим часом Інститут масової інформації припускає, що ймовірним новим власником телеканалу “Інтер” є структури, близькі до російської гірничо-металургійної групи “ЕвразХолдинг”, а президент компанії Алєксандр Абрамов готовий придбати 71% “Інтера” в народного депутата, заступника голови СДПУ(о) Ігоря Плужникова за 250-
300 млн. доларів. Саме така сума звучала в інтерв’ю Миколи Вересня агенції “Главред”. Тоді відомий телеведучий висловив свої припущення про перерозпо діл на медіаринку. За інформацією ІМІ, решта 29% акцій ТК “Інтер” належать ОРТ.

Близько місяця тому з’явилася інформація, що секретар РНБОУ Петро Порошенко виступає посередником  у продажу телеканалу “Інтер” російським бізнес-структурам. Мовляв, пан Порошенко є посередником угоди, в підсумку якої нібито всі або більша частина акцій, що наразі належать  Ігореві Плужникову, повинні перейти у власність якогось російського бізнесмена, лояльного до нової української влади.

“ЕвразХолдинг”, який, за припущеннями, готовий придбати частку “Інтера” – найбільший у РФ виробник сталі. За даними газети RBC daily, валовий дохід “ЕвразХолдингу” (а саме – люксембурзької Evraz Group S.A., яка контролює його активи) 2004 року становив 5,9 млрд. дол., чистий прибуток – 1,25 млрд. дол. Бенефіціарами (тобто особами, в інтересах яких здійснюють трастові операції, які отримують гроші за векселем, страховим полісом, іншим документом або угодою) Crosland є президент “ЕвразХолдингу” Алєксандр Абрамов, який контролює 65,26% компанії, старший виконавчий віце-президент Алєксандр Фролов – 31,11% і виконавчий директор, старший віце-президент Валерій Хорошковський – 2,08%. Наш співвітчизник і колишній міністр економіки та європейської інтеграції в “ЕвразХолдингу” відповідає  за поточні операції, промислову політику та зовнішньоекономічну діяльність.

– Якщо “ЕвразХолдинг” купує частку Плужникова, – зазначив “Газеті” Вадим Карасьов, – то це, по-перше, означає, що Плужников відходить від великої політики, тим паче на боці СДПУ(о), по-друге, “ЕвразХолдинг” розглядає “Інтер” як потужний медійний ресурс для просування своїх бізнес-інтересів в Україні, зокрема для позиціювання “ЕвразХолдингу” на медійному українському ринку, не кажучи про його профільні позиції в українській металургії. В нашу державу приходять нові транснаціональні медійні та бізнесові гравці. Це буде доволі відчутно через деякий час на конкретних конфігураціях медійного, політичного та бізнесового поля.

Минулоріч ВАТ “Нижнетагильский металлургический комбинат”, який входить до “ЕвразХолдингу”, подавав заявку на участь у конкурсі на купівлю 93,02% акцій “Криворіжсталі”. Зголосилися й ВАТ “Северсталь” (РФ), “Інвестиційно-металургійний союз” (Україна, корпорація “Інтерпайп” і System Capital Management), “Індустріальна група” (Україна, корпорація “Індустріальний союз Донбасу”). Політолог Вадим Карасьов не відкидає зв’язку між повторним продажем “Криворіжсталі” та можливою появою “ЕвразХолдингу” на медіа-ринку:

– Думаю, що є зв’язок. Просування транснаціональних бізнесових інтересів сьогодні не може бути вузькопрофільним. Це багатосторонній процес.

– Не було сумнівів, що медійне поле України очікує перерозподіл, – прокоментував “Газеті” чутки про зміну власників “Інтера” та “1+1” президент Академії української преси Валерій Іванов. – Але, відверто кажучи, я не чекав, що так скоро. Вважаю, якщо підсилиться російська складова “Інтера”, то це погано. Адже буде підставою, щоб оскаржувати таке рішення. Бо в будь-якій країні, тих же Сполучених Штатах, обмежують власність іноземних громадян на медійному полі. (Той же Руперт Мердок саме з цієї причини взяв американське громадянство, щоб мати змогу купувати ЗМІ США). Проте навряд чи реально оскаржити таку купівлю в Україні, адже нічого не роблять безпосередньо. Віктор Пінчук не оскаржує, що він володіє чотирма загальнонаціональними каналами, але ж вони оформлені не на нього. Таким чином він уникає звинувачень у монополізації медійного простору. Тож імовірно, що такі операції будуть йти через акселеровані структури, якесь ТОВ в Україні, знайти іноземні корені буде тяжко. Там грамотні люди, і я впевнений, оформлення відбуватиметься таким чином, щоб унеможливити або затягнути судове оскарження. Інша річ, якщо ухвалять зміни до Закону “Про телебачення і радіомовлення”, які унеможливлюють такі-от оборудки й дозволять з’ясувати, хто є справжнім власником телерадіоресурсів. Якщо це станеться – можливо, буде й оскарження. Щодо “1+1” – це ще в стані чуток. Переговори вже кілька разів були й щодо “Інтера”, й щодо “1+1”, але жодних угод не підписали. І цілком імовірно, що не підпишуть. Можливо, і “Плюси”, й “Інтер” побоюються якогось тиску, але наразі з боку влади його не спостерігають, може, його й не буде.

Оксана Форостина, Львівска газета, 15 липня 2005 року.