Піскун прикривається Стретовичем

Народного депутата України, голову комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією Володимира Стретовича можуть призначити на високу посаду в Генпрокуратурі України. Про це повідомляє УНІАН з посиланням на слова самого депутата.

Зокрема пан Стретович відзначив, "Мені подзвонив генеральний прокурор (Святослав Піскун. -- Авт.) і попросив про зустріч. На мою відмову, мотивовану крайньою зайнятістю, Піскун відзначив, що він бажає повідомити приємну для мене новину: Президент хоче призначити мене першим заступником генпрокурора", -- сказав депутат.

Водночас, за твердженням депутата, Президент йому про це ще нічого не повідомляв, "тому продовження розмови щодо переходу на роботу в Генеральну прокуратуру можливе лише після переговорів із Президентом", -- відзначає пан Стретович, однак він не заперечує, що прийме від Президента таку пропозицію й готовий достроково припинити свої депутатські повноваження.

Що ж стосується особи Піскуна, то Стретович заявив, що на місці генпрокурора повинна бути інша людина, тим паче після того, як була опублікована розмова Святослава Піскуна з Віктором Пінчуком: "Я сказав, що він не може бути генеральним прокурором України апріорі. Тому вважаю, що він повинен подати у відставку, щоб зберегти свою честь".

Однак, голова парламентського комітету зауважив: "Поки що цього не бачимо. Хоч я переконаний, що Генпрокуратура починає втрачати позиції за такого нинішнього керівництва".

КОМЕНТАР

Вадим КАРАСЬОВ

директор Інституту глобальних стратегій

Це вимушений союз. І вимушений насамперед з боку Піскуна, оскільки позиції генпрокурора в його відомстві стають щораз менш стійкими. Йому необхідне кадрове обновлення, яке б організувало політичну підтримку з боку символічних, однак знакових націонал-демократичних сил. От фігура Стретовича, на мій погляд, і є досить оптимальною. Саме через Стретовича Піскун, мабуть, намагається закріпити свою політичну підтримку в тих парламентських і політичних колах, які представляє Стретович.

Андрій Лід, "Поступ", № 696, 04 липня 2005 року.