Арешт Кушнарьова – захист державних інтересів чи політичні репресії?

Як кваліфікувати "справу сепаратистів" у державних масштабах? На це питання відповідають Сергій ДАЦЮК, Олесь ДОНІЙ, Володимир ПОЛОХАЛО, Вадим КАРАСЬОВ, Юрій ЯКИМЕНКО та Віталій КУЛИК.

17 серпня лідер партії «Нова демократія», колишній губернатор Харківської області Євген Кушнарьов прибув до Генпрокуратури для ознайомлення з матеріалами справи про сепаратизм, після чого був затриманий.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів з питанням:

«Справа сепаратистів» - це захист державних інтересів чи політичні репресії?»

Сергій ДАЦЮК (консультант корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»):

«У даному випадку, я думаю, було б правильніше виділити сепаратизм в абсолютно окреме провадження справи, з єдиною метою – щоб виробити звичку й розуміння в людей, що безпека держави самоцінна. Не примішувати сюди ні економічні, ні інші злочини, а просто показати, що держава може себе захищати. Сепаратизм – це державна небезпека. Люди, які зазіхають на державну безпеку, мають бути засуджені, без всіляких економічних злочинів, які мають місце. Таким чином було б правильніше. Все тільки замутнюється іншими злочинами, і ми не будемо мати прецедент, а він важливий, навіть за умови, що в нас немає прецедентного права».

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

«Заклики (а тим більше – дії) до відокремлення частини української території та утворення на ній іншої держави, або приєднання цієї території до третьої держави – це сепаратизм, і з такими закликами (або діями) правоохоронні органи повинні рішуче боротися. Натомість заклики по створенню автономії у складі України не містять у собі складу злочину, бо федеративний устрій – це є лише один з варіантів державного устрою країни. Деякі політичні активісти не відокремлюють ці поняття, тим самим фактично дезорієнтуючи суспільну свідомість. Правоохоронні органи мусять керуватися законом і чітко розібратися, чи був у діях когось з колишніх високопосадовців реальний склад злочину. В той же час існує підозра, що декому у владі вигідно не так завершити «справу сепаратистів», як навпаки – постійно тримати її відкритою. Це дасть можливість фактично шантажувати значну частину східноукраїнської еліти, тримати їх на «гачку» страху і, відповідно, отримувати від них ренту – чи то у вигляді політичних бонусів, чи у вигляді економічних».

Володимир ПОЛОХАЛО (керівник проекту «Політична думка»):

«Якщо підходити до цього питання з точки зору національної безпеки, з державницьких інтересів, то ті заклики й дії, які мали місце на сході України, зокрема в Сіверодонецьку, безперечно, були спрямовані проти України, її політичної цілісності як унітарного державного утворення, а не просто були елементами політичної боротьби на президентських виборах. Інакше кажучи, в правовому контексті, звичайно, є складнощі щодо визначення тих месиджів деякої частини політиків східного регіону як сепаратизму – через недосконалість чинного законодавства. Важко також це визначити як злочин. У політичному й моральному контексті, безперечно, це були виступи проти України як держави.

Щодо того, як цим займаються правоохоронні органи, я думаю, що якраз вони й виявили мінімальну увагу до цього питання й не дали належної оцінки діям колишніх адептів режиму Кучми, і, власне кажучи, адептів російської державної політики, яка в той час проявилася повною мірою. Вони є значною мірою некомпетентними, непрофесійними й неадекватними з точки зору безпеки, попередження загроз, які залишаються і на сьогоднішній день. Привід затримання Кушнарьова, судячи з повідомлень преси, є непереконливим і незначним. Це певною мірою переключає увагу з сепаратистських дій, відверто проросійських дій багатьох чиновників, на площину дріб’язкового значення. На мій погляд, це нівелювання сценарію сепаратизму, який розігрувався. Це був насправді політичний сепаратистський сценарій дій колишньої владної еліти, а не вияв гострої конкуренції. Це профанує якраз ті небезпеки й ризики, які пов‘язуються з багатьма представниками колишньої команди Кучми і його близького оточення, що тоді було повністю підпорядковане інтересам Кремля».

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

«Ні перше, ні друге – коротка відповідь. Пан Кушнарьов був затриманий на підставі відкриття іншої справи – за зловживання службовим становищем на посаді губернатора Харківської області. І взагалі, цю справу потрібно розглядати в контексті справ щодо інших чільників регіональних і місцевих еліт: Колесников, Тихонов, Кушнарьов, певною мірою до цієї серії можна записати Гриневецького. Влада зацікавлена в тому, щоби провести таку велику санацію регіональних еліт з українського індустріального сходу й нейтралізувати впливових конкурентів на східноукраїнському електоральному полі, особливо тих, які мають вплив у регіональних елітах і які могли б не тільки брати участь в загальнонаціональній парламентській кампанії, а й створити досить некомфортні умови для провладних сил на виборах мерів міст, на виборах до обласних і міських рад.

Влада не має сьогодні конкурентноздатних лояльних регіональних еліт, тому ось один із інструментаріїв для досягнення мети – стабілізації політичного режиму в ході парламентських виборів 2006 року й стабілізації місцевих провладних еліт – це точкове вичищення символічних і реальних політичних фігур, які ще мають якісь ресурси, у тому числі матеріальні, на якийсь спротив владі. Цікаво, що влада це проводить досить грамотно. Коли випустили Колесникова, всі полегшено зітхнули, подумавши, що все закінчилося. Але очевидно, що це була персональна домовленість із Колесниковим, із донецькими елітами, а щодо інших, то процес буде продовжуватись. Тим більше, що є підстави, перш за все економічні, для того, щоб відкривати карні справи щодо колишніх місцевих високопосадовців.

Якщо донецькі зможуть домовитись щодо Колесникова з владою, то у влади більше нема інструментів і аргументів для того, щоби продовжувати тиск на донецькі еліти, окрім виїмки документів фірми «Люкс». Щодо інших персон місцевих лідерів українського сходу – Кушнарьова, Тихонова, – очевидно, влада буде більш послідовною, робитиме все, щоби ті персони та групи, які за ними стоять, зійшли остаточно з загальнонаціональної й регіональної політичної сцени».

Юрій ЯКИМЕНКО (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

«Звичайно, це обов’язок держави – захищати свою територіальну цілісність від зазіхань – як зовнішніх, так і внутрішніх. І справа сепаратистів (так, як вона виглядала в період виборів, коли фактично з’явилися ці тенденції), на мій погляд, пов’язана саме з цим аспектом. Але єдине, що в цьому контексті слід сказати – що дуже довго вже справа тримається в Генпрокуратурі, й вона, здається, тільки передана чи не передана до суду, але суспільство не знає достатньо деталей, що були з’ясовані в процесі розслідування, суспільство не знає висновків, які робилися щодо Кушнарьова й інших осіб, яким були пред’явлені звинувачення, тому зараз не можна сформувати повну картину, на підставі чого взагалі робляться такі висновки і чи є достатніми підстави.

Можливо, якщо буде проведений судовий процес і про нього суспільство буде знати, тоді можна буде повною мірою кваліфікувати це як те, що має підстави, чи як те, де підстави є недостатніми. І, звичайно, тут рішення залежатиме від суду. Тому говорити однозначно, що це в даному випадку – прояв захисту державою своїх інтересів чи політичні репресії, – на мій погляд, ще передчасно. Тобто від того, які матеріали з’являться в процесі судового розгляду, на підставі чого і яке прийматиметься рішення, можна буде говорити, що в цьому випадку превалює. Поки, я ж кажу, немає достатньої інформації, щоб зробити якийсь висновок, але в питанні політичних репресій, як загалом ставиться питання, скажімо, опозиційними політиками, від самого початку з’явилася тенденція, коли за політичними репресіями можна з’ясувати все, що завгодно: звинувачення в сепаратизмі, інших протиправних діях і таке інше. Тому ця фразеологія є елементом захисту тієї сторони, яка звинувачується».

Віталій КУЛИК (директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства):

«На мою думку, ця справа має деякий негативний характер, тобто її достатньо легко використати в певних політичних цілях, в певних політичних спекуляціях. Це є мінусом для цієї справи, є мінусом для діючої влади: для силових відомств та для Генпрокуратури зокрема. Негатив у тому, як було з попереднім арештом: Колесникова викликали по одній справі, а затримували по іншій. Тобто, справа сепаратизму недостатньо аргументована з точки зору доказової частини з боку Генпрокуратури. Діючі фігури, які виступають у цій справі, звичайно, можуть використовувати варіант про політичне переслідування, однак є непослідовність дій прокуратури. Якщо справа має політичне забарвлення і стосується сепаратизму – це одна справа, а якщо ж це перевищення службових повноважень з боку Кушнарьова - то це вже інша кримінальна справа. Те, що прокуратура дала можливості для спекуляції, для політизації цієї справи, вже однозначно вказує на певне скочування до політичних переслідувань з боку діючої влади радикальної опозиції, до якої належить і Кушнарьов, який виступає з радикальних позицій та не підшукує компромісні фрази чи ідеологеми під час критики діючої влади. Його затримання можна трактувати як тиск на опозицію».

Центр політичних досліджень, 18 серпня 2005 року.