Чим «Спільнота демократичного вибору» відрізнятиметься від ГУАМ?

Президенти України та Грузії Віктор Ющенко й Михаїл Саакашвілі в грузинському місті Боржомі підписали спільну заяву, в якій оголосили про намір створити співдружність демократій Балто-чорноморсько-каспійського регіону – «Спільноту демократичного вибору».

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

"Принаймні якісно. Тому що цей проект все-таки має на увазі створення такого міждержавного об’єднання країн чорноморсько-каспійського субрегіону, який виходив би за межі пострадянського простору. ГУУАМ – це була організація в межах пострадянського простору, а нова співдружність має на меті долучити до України та Грузії, можливо, такі країни, як Туреччину, Болгарію. Це значить, що може формуватися новий політичний субрегіон, який би стягував країни пострадянського простору у більш широкий геополітичний простір. Якщо це вдасться, то це буде означати новий етап руйнування пострадянського простору і формування нових проміжних просторів і субрегіонів, які дадуть Україні додаткові геополітичні і геокультурні можливості, не кажучи вже про вклинення України в євроатлантичний геополітичний простір”.

Олександр ДЕРГАЧОВ (провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України):

"Вона буде ще більш абстрактною, символічною. Я думаю, якщо проведені попередні консультації, то можна сподіватися, що це не буде тільки двосторонньою угодою, що вона буде ширшою. Але поки що я бачу єдиний можливий формат: це такий собі символічний рух з об’єднання держав, де загалом утвердилася демократія, на противагу тим, де ця проблема не вирішена. Тож поки що це в царині пропаганди”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

"Більше об’єднань - хороших і різних! Виникає питання – а для чого створювати нове геополітичне об’єднання? Щоб українському керівництву їздити до своїх друзів у Грузії? Так і нині, якщо рахувати частоту візитів, виглядає, що Грузія - це наш найстратегічніший партнер. Щоб дружньо спілкуватися з Президентом Польщі? Так Польща і так постійно лобіює наші інтереси в Європі. Щоб боротися за демократизацію Білорусі, Туркменістану, Узбекистану чи Азербайджану? Так таке відверте втручання в життєдіяльність суверенних держав можуть собі дозволити хіба що правозахисні NGО. Щоб отримати грант від США? Можливо, але ж якось дрібно для 47-мільйонної держави. Ймовірно панове президенти мають щось інше на меті, але тоді це щось інше варто було би докладніше пояснити своїм громадянам.”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

"Ви знаєте, я є поміркованим критиком усіх цих «прожектів» і ось чому: і «балто-чорноморська дуга», і балто-чорноморська співдружність, і ГУАМ – це різні версії одного й того ж концепту, а мова йде, в першу чергу, про так званий «євро-азійський коридор стримування», або «санітарний євро-азійський коридор». Це концепт доктринальний, він пов’язаний із доктриною про втримання так званого «євразійського центру» і чи ми будемо прикладати до цього предикат «демократичний», чи тут буде предикат «геополітичний» – це вже не має значення. Тим більше, що, як на мене, питання про амбіції всіх країн цієї дуги на статус нової демократії є сумнівними. В усякому разі, крім України і, можливо, частково однієї з трьох країн Балтії, усі інші на сьогодні не є взірцем демократії. Претендувати на те, що вони створять якийсь пояс, – велике питання. А ось те, що вони граються в доктрини, які пов’язані, в першу чергу, з американською політикою, в мене викликає велике занепокоєння. Причина: якщо така співдружність буде створена, вона, без сумніву, буде сприйнята й Росією, і Євросоюзом як так званий «новий американський проект». Достатньо ознайомитися, скажімо, з доктриною Спайдмена, щоб зрозуміти, про що я говорю. В очах і Євросоюзу, й Росії це буде співдружність, що посяде місце поряд із такою доктриною, як, скажімо, доктрина так званої «нової Європи» – компліментарні Сполученим Штатам політичні режими, які граються в геополітику в Євразії, при чому в коротко-часових діапазонах – не більше й не менше. Я б вітав, якби сьогодні Україна, Грузія більш серйозно зайнялись таким проектом, як чорноморська економічна спільнота, яка дійсно пов’язана з інтересами Євросоюзу, та є одним із елементів розширення європейської економіки на схід і дійсно перспективна. А балтсько-чорноморська співдружність, повторюсь, – це є, нехай на мене не ображаються, короткотермінова й недалекоглядна маріонеткова політика. Ми вже пам’ятаємо і проект «НАТО-2», і проект «балто-чорноморської дуги», і невдалий варіант ГУАМ. Сьогодні маємо вже четверту чи п’яту версію. Переконаний: вона не буде довго жити. Окрім конфліктів, нічого в зовнішній політиці вона не викличе”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

"Ці організації мають різні цілі, в усякому разі, задекларовані. Так, якщо ГУАМ – це певна структура, яка може бути виправдана ідеєю транзиту каспійської нафти в Європу, то уявити собі якийсь економічно змістовний характер нової структури неможливо – він і не декларується. Мова йде про створення певного консорціуму держав, які виконують функцію демократизації країн пострадянського простору - навколо Росії. Це завдання, по-перше, є антиросійським за змістом, по-друге, виглядає для демократів досить іронічно, оскільки демократичний характер режиму Саакашвілі поставлено під сумнів навіть симпатиками в Раді Європи. Також є проблеми, про які дуже добре відомо, щодо ситуації із російськомовним населенням у Прибалтиці. Тобто характер тої демократії, що можуть презентувати ці держави, дає певне уявлення для всіх, хто не хотів би зайвих проблем, скажімо, у стосунках з Росією.

Я розглядаю це як ще один експромт президента, схожий на ліквідацію Державної автоінспекції, оскільки є навіть сумніви, що можна зібрати під цю угоду для її ратифікації більшість у цьому парламенті, і , можливо, в наступному”.

Максим СТРІХА (керівник наукових програм Інституту відкритої політики):

"Я думаю, що ключовим тут є слово «Балто», оскільки українська дипломатія давно намагалася долучити до такого регіонального об’єднання Польщу і Литву, що, звичайно, дозволило б Україні отримати дуже значні додаткові дипломатичні бали. Проте наскільки це є чи не є реальним, зараз говорити важко, оскільки, як відомо, Польща, попри всі добрі почуття до України, не поспішила увійти до ГУАМ. Більше того, для польської дипломатії головним є зараз діяльність в рамках Європейського Союзу, і вони вважають для себе менш перспективними різні регіональні утворення. Відтак, мені важко судити про перспективи такого об’єднання, хоча, безумовно, його ідея як, скажімо, потенційно важливого транспортного коридору від Каспійського моря до Балтики є дуже цікавою ”.

Центр політичних досліджень, 15 серпня 2005 року.