Зустріч Ющенка з бізнесменами - необхідність чи банальний піар?

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних та економічних експертів із питанням:

«З якою метою Президент зустрічався з «олігархами»?»

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Первая причина, скорей всего, – моральная, поскольку Президент, потеряв свое привычное окружение, старается найти моральную поддержку среди других людей, и такими людьми, на его взгляд, должны быть знаковые в Украине люди или, по крайней мере, известные. Насколько мы знаем характер Президента, он не может чувствовать себя комфортно, если не окружает себя некой психологической поддержкой.

Вторая причина – необходимость пополнения бюджета. Уже ясно, что с бюджетом будут большие сложности, что крайне сложно будет выполнить его доходную часть, и, видимо, уже заранее ведутся сначала явные (а потом, очевидно, дойдет очередь и до неявных) переговоры о том, что некоторые богатые люди должны будут помочь наполнить бюджет.

Может быть и третья причина – международная. За каждым очень богатым человеком в Украине стоит международное лобби, и, видимо, Президент не хочет портить отношения с зарубежными партнерами, которые лоббируют своих украинских бизнес-партнеров”.

Олександр ПАСХАВЕР (президент Центру економічного розвитку):

„В Украине не существовало политики в отношении крупного капитала. Было только непрозрачное личное отношение представителей власти к его представителям. Это неестественное положение. Уникальность встречи заключается в том, что на ней была провозглашена идея публичной и планируемой политики в отношениях с крупным капиталом. Раз она публичная, планируемая – это значит, что она выходит из тени, становится подконтрольной обществу, с одной стороны. С другой стороны, она дает возможность использовать потенциал крупного капитала в интересах общества”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Після політичної кризи, розколу «помаранчевої коаліції» та відходу Тимошенко в нішу «нової опозиції» Ющенкові для утримання влади знадобилися нові союзники. Політичну «стару опозицію» Ющенко задобрив Меморандумом, скріпленим підписом Януковича. Регіональні еліти (основа кучмістського режиму) отримали дарунок у вигляді недоторканості депутатів місцевого рівня. Тепер надійшла черга задобрювання великого бізнесу, залежність економіки України від якого, як виявилось, є колосальною. Імовірно, що зустріч спочатку планувалась у форматі «1 + 5» (Ющенко + Ахметов, Пінчук, Суркіс, Ярославський, Коломойський), а подальше розширення кола запрошених повинне було дещо розмити в очах громадськості картинку «змови з олігархами». У будь-якому разі, слід констатувати: Ющенко планомірними діями вирівняв політичну ситуацію і тепер знаходиться вже не в такому кепському положенні, як це виглядало місяць-півтора тому”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Во-первых, потому что вместо политики реприватизации новое правительство Еханурова и Ющенко будут заниматься реанимацией и реабилитацией бизнеса. Надо было встретиться с, так сказать, объектами новой политики.

Второе. Этим самым признано, что «оранжевая революция» была скорее революцией элит, в лучшем случае – политической революцией, но ни в коей мере не экономической. Встреча формально подтвердила, что сломать большой бизнес в Украине «оранжевой» команде не удалось.

Отсюда – третья причина, или обстоятельство. Оно связано с тем, что правительство Еханурова будет правительством бизнеса, а поскольку основную роль в Украине играет именно большой бизнес, то это будет правительство большого бизнеса (ПББ), или УББ (так даже лучше звучит) – Украина и большой бизнес.

Четвертая причина связана с тем, что только большой бизнес может остановить спад темпов экономического роста, включить более высокие экономические скорости и выйти на параметры позитивной экономической динамики. Без позитивной экономической динамики новый политический режим долго не продержится. Запасы революционной легитимности тают, а производство ресурсов новой легитимности – именно за счет экономического и социального благосостояния – абсолютно недостаточно.

И еще один немаловажный момент, связанный с тем, чтобы, приблизив большой бизнес к себе, интегрировать его в сегодняшний политический режим и сыграть роль некоего гаранта стабильности для большого бизнеса. Гарантия неприкосновенности в обмен на налоги – такова формула сделки, предложенной Виктором Ющенко. Претензия Ющенко на статус гаранта будет делать претензии Юлии Тимошенко на роль политического провайдера бизнес-групп и всего бизнеса в Украине менее реальной, а стало быть, и политические перспективы ее будут менее реальны”.

Віктор УКОЛОВ (провідний експерт Центру екстремальної політики):

„У нього було дві мети. Одна мета – це показати іноземним, у першу чергу, інвесторам, що влада ставиться позитивно до великих платників податків і ніякої реприватизації, мовляв, не буде. Багато іноземних інвесторів взяли участь у приватизації за останні кілька років, і результати цієї приватизації можна оскаржити, оскільки процедура була не завжди, скажімо так, відверто правильною. Якщо іноземні структури проходили цю процедуру згідно з законом, то ті, в кого вони купували (а часом це є другі власники: наприклад, хтось приватизував державне підприємство, а потім продав його), здійснювали це з порушенням закону. Тому, звичайно, в іноземних інвесторів є занепокоєння, і зустріч мала на меті заспокоїти їх.

Друга мета. Останнім часом відбувається така собі піар-кампанія, спрямована на 13 мільйонів виборців, які живуть на сході України. Це й підписання Меморандуму, яке, окрім мети обрання Прем’єра, мало й піар-завдання. Це й інтерв’ю «Financial Times» на минулому тижні, де Ющенко сказав, що він звертається не до Януковича, а до 13 мільйонів виборців на сході України, які його підтримують. У цьому сенсі й слід розглядати зустріч із бізнесменами, які в основному представляли Південь і Схід країни. Останні опитування «Демократичних ініціатив» засвідчили, що Ющенко не має підтримки серед колишніх виборців Януковича. Для нього це є не лише проблема, а й можливість здобути нового виборця. Починається велика гра. Ющенко хоче дати сигнали, що він є «своїм» для виборців Сходу України, хоче показати, що він не чіпатиме місцевий бізнес. Мабуть, наступним кроком Президента буде візит до Донецька, а ще далі ми побачимо візит Путіна до Києва. Але єдине, що має непокоїти Ющенка у цій грі, – це можливість втрати свого традиційного виборця на Заході й у Центрі. Тоді розмін буде нерівноцінним, тому що на Сході він багато не забере, а на Заході втратить значно більше. Як показують ті ж дослідження, майже 60% прихильників Ющенка, як другий варіант обирають Тимошенко. І це є реальна «загроза».

Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

„По-перше, я вважаю, що це абсолютно виправданий крок, крок навіть не своєчасний, а трішки запізнілий, оскільки проблеми, з якими стикається зараз влада, пов’язані з неможливістю досягнення консенсусу між провідними економічними групами, які є власниками, роботодавцями, та інтересами нової влади, нового уряду. Відповідно, узгодження цих інтересів, узгодження стратегій – це була мета зустрічі. Але, як на мене, перший крок поки що має суто символічний характер, оскільки сторони лише задекларували бажання вести діалог. Поки що розмова не завершилась ні погодженням принципів реалізації урядової політики й інтересів провідних бізнесових груп, ні обміном конкретними пропозиціями та вираженням інвестиційних ініціатив. Я вважаю, якщо цей діалог буде продовжено, якщо він виходитиме на певні ініціативи, а можливо навіть спільні проекти державної влади та крупного бізнесу, то це буде позитив. Якщо ж це залишиться суто декларацією для телебачення, як це часто буває з нинішньою владою, то тоді, на жаль, все це завершиться «пшиком»”.

Олександр РЯБЧЕНКО (директор Інституту приватизації і управління власністю та інвестиціями):

„Я гадаю, це правильна зустріч, тому що це господарі найбільших українських підприємств, які багато в чому визначають показники зростання чи незростання економіки України. Політика уряду змінилася, і ця нова політика кабінету Єханурова, відмінна від політики Тимошенко, мала бути підтримана Президентом. Він мав сказати, що він прихильник нового курсу, щоб це почули представники великого бізнесу, і разом із тим почути від них, що вони це сприймають і будуть далі працювати”.

Наталя ІЩЕНКО (експерт інформаційно-аналітичного Центру «Україна сьогодні»):

„На самом деле, причина начала тесного диалога между украинской властью и представителями крупного бизнеса – осознание властью того, что экономика Украины тесно связана с большим бизнесом, и если проблемы испытывают крупнейшие украинские финансово-промышленные группы (так называемые олигархические структуры), то проблемы испытывает вся экономика Украины.

Я думаю, что для многих сторонников Ющенко это оказалось очень большим и очень неприятным сюрпризом. Наверное, многие из сторонников Президента не могут понять этого его шага именно с точки зрения политики, но могу сказать, что с точки зрения экономики тут нет никакого противоречия и все абсолютно объяснимо. Если Президент, Премьер независимо от фамилий хотят, чтобы экономика в стране развивалась, необходимо находить формы взаимодействия с большим бизнесом.

Оказалось, что в Украине так называемые олигархи гораздо сильнее в экономическом и политическом смысле, чем, например, в России, и невозможно их уничтожить без того, чтобы это одновременно не нанесло ущерб всей экономической системе страны. Ющенко, общаясь с олигархами, на самом деле, таким образом обеспечивает экономическую основу своего правления. Не в том смысле, в котором все подумали, а в абсолютно прозрачном: эта встреча, по сути, призыв к олигархам вкладывать деньги в Украину, не боятся, развивать свои активы, что положительно будет сказываться на динамике роста.

Кроме того, не секрет, что многие так называемые олигархи уже давно вышли на тот же рынок внешних заимствований, привлекли иностранные кредиты на свои предприятия, создали какие-то совместные предприятия. И я думаю, что много вопросов задавали команде Президента в частности и иностранные партнеры украинских бизнесменов. Мне кажется, что, заключив некое соглашение о ненападении, Ющенко ответил и на вопросы крупных иностранных бизнес-структур”.