17.10.2005, 16:04

Піскун навіть не пискнув

Він заявив, що є щасливим від такого рішення, називає попередню роботу «суцільною шизофренією» і мріє про політику. У п’ятницю, перед одинадцятою ранку, достроково закінчилася генпрокурорська кар’єра Святослава Піскуна.

Указ про його звільнення підписав Президент Віктор Ющенко. Про причини свого рішення глава держави обіцяв повідомити персонально. А перед тим завісу над подією тижня привідкрив керівник його секретаріату Олег Рибачук, сказавши, що підстав для відставки Генпрокурора більш ніж достатньо і що “це був нормальний, вчасний крок”. З юридичної точки зору, О. Рибачук вважає рішення бездоганним – перед тим, як його прийняти, відбулася консультація з провідними юристами, і ті дали “добро”.

"Святослав Михайлович останнім часом такий збуджений, стільки справ відкриває... Ми убезпечили його від того, щоб він часом не завів справу на самого себе і не посадив себе», - наводить, як завжди, іронічні слова правої руки В. Ющенка “Українська правда”.

Святослав Піскун був єдиним високопосадовцем в Україні з кучмівської “обойми”, якого Віктор Ющенко залишив у кріслі після свого січневого в’їзду на Банкову. Цей факт викликав багато запитань. С. Піскуну закидали імітацію бурхливої діяльності, відсутність професіоналізму, надмірну “балакучість”, що інколи межувала з цинізмом.

Екс-генпрокурора небезпідставно звинувачували у затягуванні “справи Гонгадзе”, зволіканні зі встановленням обставин отруєння Ющенка, “пшиках” зі звинуваченнями Б. Колесникова, затягуванні з покаранням фальсифікаторів виборів та в інших проколах.

Схоже, останніми днями С. Піскун відчував, що хмари над його головою стрімко згущаються, тому пішов ва-банк. “Шепнув” Президенту про “таємну” нарадeу перед відставкою уряду, порушив кримінальну справу проти самого П. Порошенка, чиновників з колишньої Адміністрації Л. Кучми, гнівно виступив проти депутатської недоторканності. А принагідно перед телекамерами натякнув, що не боїться звільнення, бо звільняти, мовляв, нема за що і нема кому. Ще й насварив допитливих журналістів за те, що не читають Конституції, яка буцімто на його, Піскуна, боці. При цьому попередив: якщо хтось надумає його звільнити, він піде до суду і виграє його.

Одначе Піскун помилився. Він тепер уже “екс”, і його “понти” – у минулому. Повідомлення про свою відставку сприйняв, на диво, спокійно, навіть з гумором. “Ну, це нормально. Підписав, значить, підписав”, - сказав С. Піскун на нараді в Генпрокуратурі. Нічтоже сумняшеся, він повідомив представникам преси, що задоволений від того, що більше не буде Генеральним прокурором: “Я щасливий, хлопці, я вам клянуся”. Попередні 9 місяців свого генпрокурорства назвав “суцільною шизофренією”. І заявив, що у майбутньому займатиметься політикою.

Звільнивши С. Піскуна, В. Ющенко, зробив сильний хід. Він виконав одну зі своїх недавніх майданних обіцянок не давати нікому індульгенцій. Позбувшись одіозного силовика, Президент зняв велику частку звинувачень на свою адресу, які акумулювались в одному з львівських гасел “Чому бандити не сидять в тюрмах?”. Зрештою, Президент дав зрозуміти, що саме він, а не хто інший, тримає важелі влади.

Хто буде наступним Генпрокурором, не наважуються сказати навіть досвідчені експерти. Одні схиляються до кандидатури “нашоукраїнця” Володимира Стретовича – про нього говорять упродовж кількох останніх місяців. Не виключено, що С. Піскуна замінить свіжоспечений голова СБУ І. Дріжчаний.

Коментар для «ВЗ»

Вадим КАРАСЬОВ, політолог

Звільнення С. Піскуна – закономірний результат. Останнім часом він був не стільки Генпрокурором, скільки резонансним і діючим політиком, ньюсмейкером. З іншого боку, його можна назвати й жертвою – він все зробив і обставив так, що звільнення може інтерпретуватися як помста тих, проти кого він останнім часом відкрив кримінальні справи, – проти близького оточення Президента.
- Піскун ще “поп’є крові” В. Ющенку під час виборів?

- Він справді буде “пити кров”, і не тільки у Президента. А можливо, у всіх “християнських немовлят” від української політики, тому що є дуже інформаційно ємним політиком. Піскун володіє оперативними, слідчими та процесуальними подробицями багатьох справ – від справи Гонгадзе, плівок Мельниченка і до діоксинового отруєння.

"Високий замок", 15 жовтня 2005 року.

#Версия для печати