![]() | ![]() |
![]() ![]() ![]() ![]() |
14.11.2005, 18:12 ![]() Березовському далеко до Жванії та ПорошенкаВплив олігархів можна побачити в самих різноманітних проектах і Березовський - це лише верхівка айсберга. По суті, він просто більше засвітився, і то можливо не через свою більшу участь, а просто через схильність до самопіару. 13 листопада в прямому ефірі каналу «ICTV» віце-прем‘єр-міністр України Роман Безсмертний заявив, що має намір проконсультуватися з Борисом Березовським (Платоном Єлєніним) відносно виборчої кампанії 2006 року. У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Наскільки залежать українські політичні партії від олігархів?» Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»): „Я думаю, що залежність українських політичних партій від олігархів зараз є на порядок меншою, ніж вона була за часів режиму Кучми. В той же час я б відзначив спроби загравання з тими чи іншими олігархами, як з українськими так і з закордонними, практично всіх політичних сил України. В цьому є певна проблема і небезпека, тому що в принципі українські політики мають піклуватися про те, щоб більше орієнтувались на інтереси суспільства, а не на інтереси окремих олігархів”. Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей): „Більшість українського населення доведено до такого економічного стану, що воно не спроможне утримувати на свої внески громадські організації та політичні партії. Відповідно, ці структури заради втілення своїх статутних завдань змушені вишуковувати кошти «на стороні», а отже в тій чи іншій мірі поступово підпадають чи то під повний, чи під частковий вплив капіталу. Деяку частину капіталу, який стоїть за політичними проектами, можна сміливо віднести до олігархічного. Олігархів не можна класифікувати однозначно за ідеологічними вподобаннями, не можна їх чітко і вписати в систему влади-опозиції. Вплив олігархів можна побачити в самих різноманітних проектах і Березовський - це лише верхівка айсберга. По суті, він просто більше засвітився, і то можливо не через свою більшу участь, а просто через схильність до самопіару. Щодо Безсмертного – то важче пригадати коли він каже щось вдале, аніж коли він черговий раз проколюється”. Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій): „Я б сказав так, що сьогодні все ж таки політичні партії не належать олігархам але багато в чому від них залежать: фінансово, кадрово, медійно, не кажучи вже про те, що в списках фаворитів передвиборчої кампанії якраз і будуть фігурувати прізвища осіб, які в Україні вважаються олігархами. Це стосується як провладних партій, в яких є серйозна бізнесова гілка, так і партій опозиційних. Взагалі потрібно сказати, що фактично всі фаворити виборчої кампанії всередині партії мають декілька течій, і одна з потужних внутрішньопартійних течій – це бізнесова, поряд з адміністративно-інституційною та публічною. Ці бізнесові течії проявляють себе у внутрішньопартійних протиріччях і дискусіях, та ще проявлять себе при формуванні списків, в тому числі і першої двадцятки. Тобто олігархічні течії в новітніх українських партіях – це вже звичайне явище. Але воно свідчить не тільки про те, що партії за щось купуються, а й про те, що олігархи поступово починають розуміти - найбільш ефективним способом реалізації своїх економічних і частково політичних цілей є не стільки пряме законодавче лобіювання, в тому числі на рівні дружніх депутатів, стільки самі політичні проекти, політичні партії і ті політико-професійні команди, які багато в чому й будуть визначати політико-професійний склад не тільки майбутнього парламенту, а й що головне, майбутнього уряду”. Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень): „Я думаю, что от Березовского они зависят относительно не очень сильно, хотя могли бы использовать Березовского не столько ради его финансирования, сколько как фигуру, которая могла бы попытаться примирить две части «оранжевых», то есть сблизить «Нашу Украину» с БЮТ. А у части «нашеукраинцев» есть такая тенденция. Сильно влияние других олигархов, тех которые входят в группу «Разом» (Жвания, Порошенко и т. д.). Так же тех олигархов, которые сегодня находятся вроде бы в оппозиции, я имею в виду группу Ахметова и других, но которые в принципе готовы формировать вместе с «Нашей Украиной» коалиционное правительство после выборов 2006 года. Я думаю, что зависимость от олигархов сохраняется. Более того, я считаю, что они по-прежнему, как и за прошлой власти руководят экономикой страны и оказывают решающее влияние на политические процессы. И не случайно сейчас Ющенко говорит об амнистии капитала. Это объективная реальность. Не смотря на то, что первичные накопления осуществлены нынешними олигархами грабительским способом, решающий вклад в развитие украинской экономики оказали именно олигархи. Так что их место и до сих пор в нашей жизни ведущее”. Олександр ЛИТВИНЕНКО (провідний експерт політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова): „Тут питання стоїть дещо в іншій площині, тому що Березовський крупний олігарх, але, по-перше, олігарх не український. По-друге, олігарх з досить скандальною репутацією. І ця скандальність вже дошкульно торкнулася і України, і тієї політичної сили, яку представляє Роман Безсмертний. Тому, в цьому контексті мені, чесно кажучи, його заява здається незрозумілою. Я не знаю, про що він може з Березовським консультуватися і наскільки це може бути дійсно корисним і ефективним? І взагалі, чи ця заява сприятиме позитивному іміджу «Нашої України»?”. Андрій ЄРМОЛАЄВ (президент Центру соціальних досліджень «Софія»): „Я думаю, что мы тут имеем дело с оговоркой. Но, как правило, у человека бывает несколько причин оговорок. В одних случаях это связано с типом мышления, когда превалирует образный тип. В других случаях это может быть связано просто с неграмотностью в терминах. Но в данном случае, мне кажется, мы имеем дело с ярким проявлением состояния человека, который пытается преодолеть фобию. Он в своих предложениях выразил то, о чем не стояло бы говорить. Почему Березовский? Поскольку известно, что в эти дни разгорается очередной этап конфликта между Березовским и представителями новой элиты в связи с деньгами, которые по утверждению Березовского исчезли. Березовский грозит подать в суд и сделать ряд резонансных заявлений. Безсмертный, как известно, фигурант этих заявлений. Я думаю, с этим связан вчерашний «ляп» в телеэфире. Естественно в средствах массовой информации этот «ляп» рассматривается, как самостоятельное заявление. Что касается олигархов. Во-первых, феномен олигархии не связан прямо с богатством, состоянием, он связан с ролью людей имеющих финансовые, медийные и инфраструктурные ресурсы влияния на власть с точки зрения подготовки, проведения и распоряжения государственным решением. На сегодняшний день олигархия, как феномен, если не упразднена, то демонтирована. Поэтому, мне кажется, на Украине об олигархах нужно уже говорить в кавычках, во всяком случае, мы находимся в таком переходном этапе демонтажа олигархической системы. Другое дело, что и до сих пор большинство политических проектов и отдельных политиков, занимающих, в том числе очень высокие посты в государственной системе, находятся под прямым влиянием людей-собственников. В этом вообще особенность украинской политико-экономической системы, что крупные собственники научились не только инвестировать в политику, но и инвестировать в политиков-провайдеров. Тоесть мы можем говорить о взаимосвязи между интересами очень крупного бизнеса, который сейчас лишен возможности вести себя как олигархический, и отдельными политиками, которые являются буквально «партнерами на зарплате». Поэтому в ближайшем будущем подавляющее большинство политических партий и отдельных политиков-одиночек украинской политики, к сожалению, будут себя вести как одноемные менеджеры крупного капитала. В этом и причина кризисного состояния большинства политических партий, которые напоминают скорее рекламные политические конторы, и проблема «поиска со свечей» личности украинской политики”. "Центр дослідження політичних цінностей", 14 листопада 2005 року.
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||
![]() |