Об институте Аналитика Мониторинг Блоги
   
18.09.2003, 18:57


Пропорційні перегони — міжпартійне дербі


Що чекає на основні політичні сили у зв’язку з очікуваним переходом до нової системи виборів

Наступні вибори до представницьких органів влади, ймовірно, будуть пропорційними, а не мажоритарними. У цьому сьогодні всі політичні сили справді досягли консенсусу, незважаючи на труднощі обговорення проектів відповідних законів у ВР. Однак за різними системами стоять різні типи представництва і вираження інтересів виборців. Докладніше про це розповідає відомий політолог Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій.

— Вадиме Юрійовичу, в чому ж принципова різниця між пропорційними та мажоритарними виборами?

— Серед частини політиків поширена точка зору, що пропорційні вибори можуть відбуватися в мажоритарних округах, де перемагає лише один представник тієї чи іншої партії. Насправді пропорційні вибори виражають собою статистичний тип представництва. Для мажоритарної системи характерний функціональний тип, принцип якого — «виборець — депутат», де останній виступає агентом виборця на рівні округу і лобіює інтереси його мешканців. Тому й політика формується по-різному з огляду на те, який тип представництва існує в тій чи іншій країні і яка виборча система діє. При представництві «депутат — виборець» держава будується знизу. Наприклад, у США, Великій Британії, де нижня палата називається палатою громад.

За пропорційної системи політика будується для того, щоб відбивши кількісний склад соціальної структури суспільства, узгодити його інтереси на рівні політичної коаліції і втілити це в програмі дій коаліційного уряду. Політика будується не від виборця даного округу, а від виборців усього суспільства. Інтереси громадян враховуються через профспілки, різні асоціації, релігійні організації. Через ці канали представництва інтересів формується партія як політична організація. Партія в цьому сенсі — організаційна й ідеологічна надбудова в складній архітектурі масових організацій і представництв інтересів.

У Європі укрупненню й становленню масових стабільних партій із реальними програмами і доброю організацією сприяла низка умов. Наприклад, у Франції, Італії, Німеччині впадає в око наявність право-лівої політичної субкультури, на якій будується партія. Але в неї включається не тільки ідеологічний чинник, а й релігійний. Як правило, усі ліві партії або атеїстичні, або некатолицькі. Тобто в них релігійна компонента наче «стерта».

А в правих європейських партіях — навпаки. Це не означає, що вони є виразниками тієї чи іншої релігії. Їх підтримують різні релігійні організації, у партійних доктринах присутні елементи соціального католицизму. Так Християнсько-демократична партія Німеччини ближче до католицької основи, на відміну від Соціал-демократичної.

Тому для формування партій програмного й організаційного типу необхідні субкультурні підстави, в яких перетинаються релігійні джерела, ідеологія, соціально-класове і професійне становище.

— Чи спроможні наші виборці розібратися в цих нюансах за досить короткий проміжок часу, що залишився до виборів? Чи дотримуватимуться вони своїх уподобань, сформованих на минулих виборах?

— У Європі все більш розмиваються так звані стабільні субелекторати тих чи інших партій. Натомість збільшується «змінний електорат». У 1970-ті роки лише 20% виборців вагалися, а сьогодні в Німеччині їх уже 40%.

В Україні партійна структура відрізняється від тієї, що була сформована в європейському індустріальному суспільстві в середині ХХ століття. Але в багатьох партій є стабільні прихильники, погляди яких засновані на традиційних і регіоналістських цінностях, орієнтації на Росію або на Захід. Політичні напруження та полеміка навколо підписання документів по ЄЕП багато в чому протестувала різні ціннісні засади партій в Україні. Насамперед це комуністи, що ближче до «робітничої субкультури», і партії «рухівської сім’ї», що орієнтуються на виборців Західної України та більш релігійно мотивовані.

На відміну від західноєвропейських, наші партії не опираються на профспілки. Парадоксально, що залишки колишніх державних профспілок, які за визначенням лівої або лівоцентристської орієнтації чи, як правило, схильні до неї, на останніх виборах підтримували націонал-демократичні сили. Причому профспілки відігравали роль не мобілізаційного каналу, а чисто піарного.

Центристські партії, як правило, були створені за рахунок владних ресурсів (адміністративного, медійного, фінансового). Інакше й бути не могло, оскільки в них немає стабільного ідеологічно орієнтованого електорату. Тому за кількістю партійних і, особливо, фракційних «перебіжчиків» ми випереджаємо західні країни і навряд чи коли-небудь перейдемо до їхньої моделі партійності.

Наші центристські партії — це партії не масового, а кадрового типу, що орієнтовані на ті чи інші електоральні проекти, хоча вони й працюють на ідеологічних напрямках. Але їхній ресурс знаходиться скоріше в навколовладних каналах, чим у структурній товщі самого суспільства.

— Очевидно, для того щоб допомогти нашому суспільству якнайчіткіше виразити його інтереси, кількість партій збільшиться? Чи це відбудеться, щоб реалізувати інтереси самих політиків?

— Якщо реформа пройде в тому варіанті, у якому вона зараз обговорюється і буде прийнято закон про пропорційні вибори, основним напрямом реформи залишиться скорочення повноважень президента, збільшення повноважень парламенту і, відповідно, політичних коаліцій, то для партій основним політичним призом будуть вибори не 2004, а 2006 року. Партії вже починають до цього готуватися.

— А як складеться доля депутатів-мажоритарників у зв’язку з переходом до пропорційної системи?

— Неважко передбачити майбутнє бізнес­менів, які прийшли в політику не для того, щоб нею займатися, а для того щоб лобіювати свої інтереси, попутно проводячи світло і газ своїм виборцям, фактично за бюджетні гроші виконуючи соціальну функцію держави у своєму окрузі. Перед ними постане дилема: залишатися в політиці, підвищувати свій професіоналізм або йти в бізнес, спонсуючи партії, які формуватимуть нормальний бізнес-клімат (як це і прийнято в західних демократіях).

Не всі одразу зможуть вибрати між бізнесом і політикою, адже багато хто вже звик займатися і тим, і іншим. Але їм доведеться або приєднуватися до вже існуючих партій (як це зробили однодумці Степана Гавриша), де лідерські місця давно зайняті, або на базі своїх депутатських груп створювати політичні проекти, партії. Наприклад, на основі групи Богдана Губського. Це може бути «реінкарнація» партій з традиціями, що вже давно ледь животіють (приміром, Демпартія, ПЗУ) і через нові фінансові і кадрові вливання зможуть пролонгувати «прописку» в українській політиці.

— Як це може вплинути на перебіг парламентських виборів?

— У 2006 році розгорнеться серйозна боротьба за виборців, молодим політикам буде дуже важко розкрутитися. Ми станемо свідками й учасниками внутрішньоцентрист­ського партійного дербі. На флангах будуть добре почуватися комуністи, соціалісти, народні демократи, партії «рухівскої сім’ї», есдеки, що мають свої парламентські традиції.

Цьому може завадити зниження електорального порогу до 2%. Тоді до парламенту увійде велика кількість партій. Але мультифракціонізм не сприятиме нормальній роботі коаліції в стінах вищого представницького органу. Як правило, стабільні парламенти й уряди існують при 3—4 партіях. Проблеми виникнуть і при формуванні міжпартійних коаліцій, з’єднанні списків різних партій, закріпленні результатів виборів — щоб депутати не йшли у «вільне плавання».

Під час переходу до пропорційних виборів партії почнуть формуватися, зміцнюватися, ставка робитиметься на сильну партійну структуру в центрі і регіонах як спосіб доступу до влади. Це змінить поведінкову модель депутатів, що змушені будуть працювати в партії. А партії будуть «селекціонувати» молоді перспективні кадри. Інакше кажучи, свої особисті кар’єрні політичні перспективи нові політики будуть пов’язувати з перспективами своїх партій. А це майже тектонічний зсув у бік партійності політики, в тому числі й на рівні особистих політичних біографій.

Розмову вела Ірина ШКОНДА http://www.uwtoday.com.ua

"Україна і світ сьогодні" 




Предыдущие материалы из раздела
Развод по-украински
18.07.2006, 19:08
Последние события в Киеве из Москвы представляются неким хаосом. Может быть, потому, что в России их некому пока адекватно описывать. Даже по недавно ...
Конституция – это политическое тело государства, и оно должно иметь свои органы
03.07.2006, 16:52
В последнее время все чаще ведутся разговоры о том, что нынешняя Конституция Украины 1996 года устарела и ее надо менять. Так ли это? Бесспорно, ...
Проход по минному полю с преследователем за плечами
30.06.2006, 13:18
«Оранжевое» парламентское большинство наконец-то создано. Но ситуация в украинском политикуме остается крайне сложной и оттого интересной. О том, ...
ГУАМ всегда будет дополнительным институтом к СНГ
22.05.2006, 15:20
22 мая в Киеве пройдет саммит союза государств Грузия, Украина, Азербайджан и Молдавия (ГУАМ). О саммите рассказывает Вадим Карасев, директор ...
Мороз не стоятиме на заваді Тимошенко-прем’єрові
19.05.2006, 15:20
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов говорить про причини затягування часу з боку ”Нашої України” та впевнений, що на сьогодні її ...
«Вторая пятерка – не аутсайдеры».
12.05.2006, 16:44
Политолог и главный политтехнолог партии «Виче» Вадим Карасев утверждает, что проведенной избирательной кампанией доволен. Хоть политическая сила и ...
Мониторинг

Мониторинг