Об институте Аналитика Мониторинг Блоги
   
24.12.2008, 20:55


. Хто буде перший?


Ні кінець року зі святами, ні поширення протестних настроїв серед населення не можуть вплинути  на безпрецедентне протистояння двох гілок влади. Президент і Уряд з Прем’єром – ось два політичні інститути, які із перманентного латентного протистояння перейшли у фазу відвертих цілеcпрямованих звинувачень. Події і заяви останнього тижня показали, що час критичних оцінок вже скінчився, настав ключовий раунд боротьби, результатом якої має бути відповідь на питання: „Хто винен і хто перший у цій країні?”.

З підписанням коаліційної угоди між представниками БЮТ, Блоку Литвина і НУНС закінчився перший затяжний етап політичної боротьби, боротьби за парламент. Його не без бою взяла Ю.Тимошенко з лояльним до неї спікером В.Литвиним, супротив чинили пропрезидентська частина НУНСу, у зв’язку з чим відбулася зміна керівництва фракції, яку очолив Б.Тарасюк. Незгодні з коаліцією депутати НУНС мотивують свою відмову відсутністю прозорих механізмів співпраці з пропрем’єрськими силами, зокрема йдеться про різні варіанти трактовок питань, що стосуються інтеграції в Євроатлантичний Альянс і базування  Чорноморського флоту РФ в Україні. Коаліційна угода стала лакмусовим папірцем, який продемонстрував неспроможність коаліціонерів вибудувати предметну програму дій, яка так необхідна в умовах кризи.  Ще один чинник, це дефіцит довіри до Прем’єра і БЮТ, як до партнерів по коаліції. Намагаючись бути послідовними, депутати НУНС, що входять до пропрезидентської частини фракції, відмовляються поновлювати союз і ставити свої підписи, але залишають за собою право голосувати за законопроекти, які спрямовані на підтримку економіки. Не останню роль  відіграють і ідеологічні протиріччя з комуністами, які засвідчили свою підтримку пропрем’єрській більшості під час обрання спікера. Підсумовуючи все вище наведене, можна сказати, що реальна коаліція, яка зможе взяти на себе відповідальність, де-факто так і не відбулася. Іншими словами, була створена не коаліція декількох політичних сил, а недо-оформлена більшість одного прем’єра.

Стратегічний плацдарм, яким є Верховна рада з коаліцією „Стабільності і порятунку”, дозволить Тимошенко утримати владний ресурс, такий потрібний у президентському передвиборчому марафоні. Незважаючи на закиди регіоналів стосовно нелегітимності коаліції, адже вона не нараховує більшості від конституційного складу парламенту, Прем’єр-міністр починає проводити агресивну наступальну політику. В чому вона полягає і яка її мета?

  Першочергове завдання   для Ю.Тимошенко після укріплення позицій в парламенті – це переорієнтація відповідальності за непрофесійну і несвоєчасну антикризову діяльність Уряду. Розуміючи, що заходи по ротації міністрів не зможуть забезпечити достатнього рівня безпеки від електоральних рейтингових ризиків, Прем’єр швидко знаходить винуватців стрімкого знецінення гривні.

Зараз рівень невдоволення серед населення, що потерпає від валютних коливань, наближається до критичної межі. Отже, списати знецінення гривні на об’єктивні чинники, такі як валютна паніка, вже не вдається. Це добре розуміє керівництво НБУ, Президент і Прем’єр. В результаті з’явилась резонансна заява Ю.Тимошенко, в якій вона  вимагає від Нацбанку припинити валютні махінації, а від Президента не прикривати  ці неблаговидні дії. Всі можуть знову спостерігати прем’єра у досить знайомому  амплуа захисниці народу. А відповідальність за девальвацію гривні концентрується на конкретних особистостях, якими є керівник НБУ Стельмах і Президент В.Ющенко. Поряд з цим Прем’єр-міністр залишає поза увагою такі фактори, як від’ємне сальдо торгового балансу, рекордну інфляцію і відсутність дієвої програми підтримки реального сектору економіки. Ці чинники  безпосередньо впливають на курс гривні і характеризують ефективність роботи саме КМУ.

Рішучий превентивний удар дозволяє Ю.Тимошенко ще більше ослабити рейтингові позиції В.Ющенка. Однак, у цій грі ставка  - це електоральний рейтинг саме Ю.Тимошенко, як можливого головного претендента на президентський пост. Цей факт усвідомлюють всі політичні сили і Прем’єр, яка йде ва-банк.

Опозиція, яку Прем’єр Ю.Тимошенко декларує, окрім можливостей подальшої політизації питань кризи, несе загрозу поступового звуження простору для політичного маневру пропрем’єрських сил у майбутньому. Відкрита конфронтація, якою є опозиція діючого Голови Уряду до Президента, загрожує в першу чергу не Президенту, а саме Ю.Тимошенко. Вона провокує  радикалізацію „Банкової” і всіх сил, які залишились поза владним протистоянням, насамперед Партія регіонів. Саме ця політична сила має виступити найближчим часом тим арбітром, який зможе урівноважити пропрем’єрську критику і амбіції.

В арсеналі біло-блакитних є декілька переваг. Небезпідставні заяви В.Януковича, про можливість організації масштабних акцій протесту серед населення. Взагалі кризові явища в економіці, такі як масові звільнення, будуть сприяти зростанню політичної і електоральної ваги регіоналів. Ця політична сила в певний момент сфокусує протестні настрої населення на фігурі Ю.Тимошенко, яка є головною представницею „помаранчевих” сил. Програма максимум, яку декларують Регіони, це новий Уряд, Парламент і Президент. Ця перезагрузка можлива за умови проведення дострокових парламентських і президентських виборів навесні. До цього часу  для В.Ющенка ініціюють процедуру імпічменту. Можна припустити, що в ПР добре розуміють, який спротив чинитиме БЮТ і Президент, тому існує програма мінімум, менш амбітна, але більш вірогідна. Регіонали сконцентрують зусилля саме на критиці Уряду, висвітлюючи причинно-наслідкові зв’язки між зниженням рівня життя та діями чи бездіяльністю Ю.Тимошенко. І на дострокових парламентських виборах ПР зможе “зірвати банк”, однак для цього необхідно мобілізувати протестні настрої населення, під тиском якого Уряд погодиться йти на вибори.

Тож для Ю.Тимошенко питання мінімізації наслідків кризи є першочерговим і стратегічно важливим завданням. Умови в яких опинилася Прем’єр досить непрості, вони потребують від неї зваженості у діях і заявах.  Ключове питання, чи зможе Уряд, відвоювавши другий шанс, перейти від гасел до реальних заходів по стабілізації економіки і валютно-кредитної сфери. Від ефективності дій Ю.Тимошенко залежить не лише її політичне майбутнє, а й те, хто у фіналі боротьби залишиться першим …

Павло Солод, політолог




Предыдущие материалы из раздела
Все можуть королі, доки вони королі
02.06.2009, 13:17
Наближення часу президентських виборів підштовхує топову політичну двійку Януковича-Тимошенко  до пошуку взаємовигідних сценаріїв спільного ...
Поворот не туди?
03.03.2009, 13:29
З входженням у зону усесторонньої соціально-економічної кризи, яка особливо загострилась на регіональному рівні, змінюється і політична повістка дня. ...
Після Мюнхену
17.02.2009, 15:32
Безумовно, світовий економічний порядок зазнав суттєвих змін під впливом глобальної фінансової кризи. Україна, як стратегічний економічний партнер і ...
Вотум зневіри
12.02.2009, 11:47
Перманентні “партизанські” сутички між ключовими політичними гравцями нарешті переросли у відкритий бій, що мав назву вотум недовіри Уряду України. ...
Ставка більша ніж газ
29.01.2009, 12:48
Україна ще не до кінця оговталась від газової війни з РФ, як розпочався новий виток внутрішньополітичного протистояння. З підписанням газової угоди ...
Версія коаліції 3,0
17.12.2008, 19:01
Головною політичною подією минулого тижня було обрання Голови ВР. Ним став Володимир Литвин. Поява саме цього політичного гравця на посаді спікера ...
Мониторинг
 Архив