03.03.2009, 13:29


. Поворот не туди?

З входженням у зону усесторонньої соціально-економічної кризи, яка особливо загострилась на регіональному рівні, змінюється і політична повістка дня. Зараз лідери країни не в змозі більше не помічати  безпрецедентних економічних ризиків і соціальних загроз, що виникли унаслідок складного переплетіння політичної безвідповідальності і економічної некомпетентності. Які виходи для ключових політичних гравців можливі в цьому театрі антикризових дій?

Події останнього часу свідчать про еволюцію позицій Прем’єр-міністра Ю.Тимошенко. Відсутність контролю над кризовими явищами в економіці підштовхують її до пошуку шляхів консолідації з іншими політичними акторами як в горизонтальній площині на рівні владних конкурентів, так і у вертикальній - на рівні регіональних еліт. Наразі, для Прем’єра актуалізувався регіональний фокус політики. Зустрічі з мерами міст України і главами обласних адміністрацій покликані, по-перше, посилити вплив Уряду на регіони України і їхні регіональні еліти. По-друге, зменшити критичні настрої регіональних еліт стосовно економічної діяльності Уряду. Це можливо зробити за рахунок введення інституту представництва цих еліт в урядовому апараті, перші кроки до цього Прем’єр уже реалізувала. Маємо на увазі нововведення з обранням представника від мерів у міністерство ЖКГ.

Цей тактичний хід говорить про те, що зараз Ю.Тимошенко активізує політику громовідводів . Зміст цієї політики полягає в активному розсіюванні невдоволення і критики в бік Уряду. Поширення критичних настроїв в суспільстві, викликане економічною нестабільністю і незахищеністю підштовхує Ю.Тимошенко до превентивних заходів по мінімізації впливу цього невдоволення на її президентські перспективи.

Серед потенційних політичних союзників, що стратегічно будуть вигідні Ю.Тимошенко у майбутньому найбільш прийнятними є А.Яценюк і В.Литвин. Це пояснюється спільністю електорального поля цих політичних гравців. В умовах наближення президентської і парламентської кампанії, електоральне поле Ю.Тимошенко зазнає суттєвих змін під дією кризових економічних явищ. Мобільний помаранчевий електорат розпочав переорієнтацію на А.Яценюка, за тим принципом за яким він раніше переорієнтувався з В.Ющенка на Ю.Тимошенко. Такий стан речей не влаштовує Прем’єра, тому можна прогнозувати  початок кампанії по “наверненню” А.Яценюка до табору пропрем’єрських сил у якості “паритетного” союзника.

Суспільство посилює тиск на органи влади на всіх рівнях, що в свою чергу мобілізує проти Уряду бюрократичну регіональну більшість, не останню роль у цих процесах починають відігравати громадські правозахисні об’єднання і профспілки. У цих умовах для пропрем’єрських сил єдиним вірним рішенням є налагодження громадського діалогу. Симптоматичними є недавні акції протесту автомобілістів. У результаті акції за клопотанням Прем’єра норма транспортного збору була переглянута. Винними у ситуації з автомобілістами виявилися депутати, хоча проект закону був суто урядовим без поправок ВР.

У подальшому можна прогнозувати кампанію по посиленню позицій пропрем’єрських сил у середовищі громадських організацій і профспілок. Серед механізмів цього “діалогу” можна виділити по-перше, агресивні медіа-кампанії по дискредитації громадських об’єднань, що незгодні з економічною політикою Уряду. По-друге, прийом з третім винним” як в ситуації з автомобілістами. Згідно з цією політтехнологічною тактикою в медійному просторі створюються міфічні образи внутрішніх ворогів, на кшталт голови НБУ, п’ятої колони в Уряді чи парламенті. По-третє, переадресація проблем громад і профспілок відповідальним міністерствам з подальшим критичним висвітленням їхньої роботи у публічній площині. Слід відмітити, що така популістична практика широко використовується російськими політичними лідерами і забезпечує, з одного боку, ілюзорну відкритість політики, а з іншого - дистанціює керівників держави від проблем, створюючи образ “доброго царя”.

Іншим важливим політичним трендом є спроби певних політичних гравців із пропрем’єрського табору схилити В.Ющенка до дострокового складення повноважень. Цей меседж розрахований на остаточний підрив позицій В.Ющенка і є ударом на випередження” для того, щоб зняти питання  повторного його балотуванням на другий термін.

Провокаційна заява Л.Кравчука адресована не стільки самому Президенту, скільки залишкам пропрезидентського помаранчевого електорату. Сили, що стоять за Л.Кравчуком розуміють, що добровільна відставка Президента означатиме повну політичну капітуляцію В.Ющенка. Традиційний персональний електорат В.Ющенка на даному етапі може відійти до групи тих, хто розчарувався. Такий розвиток подій влаштовує теперішніх “помаранчевих” фаворитів майбутнього президентського марафону. Спроби винести в суспільство тему дострокового припинення повноважень викривають наступальну тактику Прем’єра, яка вбачає в електоральному потенціалі В.Ющенка можливу загрозу її президентським перспективам. Єдиною тактично вірною позицією для В.Ющенка є активний контрнаступ у медійному полі боротьби, посилення номінального і реального авторитету інституту президентства.

Важливою подією, що дозволяє говорити про зрушення в контексті протистояння ключових політичних гравців, стало засідання Президента, Прем’єра, Голови НБУ, Спікера  ВР і Голови фінансового комітету ВР. На засіданні була обговорена декларація спільних дій у боротьбі з фінансовою кризою. Про що може свідчити цей крок?

Перш за все про те, що більшість представників політичних еліт зрозуміли небезпеку зволікання з антикризовими діями. По-друге, консенсус став можливим завдяки наполяганню країн членів “великої сімки”, адже руйнування фінансового сектору України становить суттєву загрозу їх фінансовій безпеці. Як відомо, від’їзд місії МВФ спровокував зниження рейтингу фінансової надійності України.

Ключовим моментом засідання стало те, що В.Ющенко, поновив себе у статусі модератора політичних еліт, йому вдалось вистояти у фінансовому протистоянні з пропрем’єрськими силами - на посаді Голови НБУ залишився В.Стельмах. Ця ситуативна перемога, є наслідком домінування стратегічного підходу в політиці В.Ющенка. В ситуації конфронтації з Прем’єром Президент використав настрої європейської спільноти і став ініціатором початку внутрішнього політичного діалогу. Слід відмітити, що  В.Ющенко, який опікуються проблемами фінансового сектору економіки, позиціонує себе як фахівець цієї сфери. Ця позиція найбільш адекватна для кризових реалій. Наступним кроком має стати чітка програма дій по виходу із фінансової і соціально-економічної кризи.

Компроміс досягнутий на засіданні можна порівняти з упокоренням непримиренних , адже такі політичні фігури, як Ю.Тимошенко і В.Янукович не можуть більше ризикувати власним політичним майбутнім, в свою чергу для В.Ющенко, який не є гравцем рейтигоорієнтованої політики, важливо мінімізувати наслідки політичної кризи. Можна говорити, що для нього це завдання-максимум на останній рік президентства.

Для владної еліти зараз важливо віднайти себе в новій якості, а для цього необхідно «розбігтися по кутах» і змінити тактику бою, або виробити нові спільні правила, які будуть враховувати відсутність старих докризових ресурсних баз: фінансово-економічних і електоральних, в іншому випадку суспільство буде вимушене само перезавантажити владу без інструкцій.

Павло Солод, політолог, IGLS.com.ua, 03.03.2009