Наближення часу президентських виборів підштовхує топову політичну двійку Януковича-Тимошенко до пошуку взаємовигідних сценаріїв спільного політичного майбутнього. Рейтингові показники кожного з цих політичних гравців не дають можливості діяти в старій логіці двополюсної боротьби. Відмінністю передвиборчої президентської кампанії 2010 є її персональна багатовекторність, поява хвилі нетехнічних кандидатів (Яценюка, Тігіпка, Гриценка, Богословської). Такий стан речей унеможливлює передвиборчу кампанію за принципом “Виграє сильніший”, тому доцільніше діяти за іншим принципом: “Все можуть королі, доки вони королі”.
Посилення інформаційної присутності меседжу про коаліцію ПР і БЮТ може говорити про те, що наразі спостерігається черговий етап розвідувальних дій. Лідери двох найбільших фракцій для того щоб реалізувати «об’єднання» повинні з хірургічною точністю прорахувати всі можливі політичні ризики, які несе перегляд Конституції і маніпуляція з правом народного волевиявлення. Тому, було окреслене завдання, по-перше, виявити рівень суспільного спротиву можливому сценарію ПРіБЮТ, і, по-друге, уяснити інструментарій протидії, яким володіють противники об’єднання.
Наступний етап злиття може мати форму широкомасштабної медійної кампанії по популяризації ідеї об’єднання - заради порятунку, заради економіки, заради політичної стабільності. Особливістю початкових етапів є те, що залишається можливість до згортання новокоаліційних ініціатив за умови появи системної протидії як з боку Президента (гіпотетичне оголошення конституційного референдуму), так і з боку суспільства (широкомасштабні акції протесту, очолювані кандидатами нової хвилі Яценюком та іншими).
Для того, щоб розуміти значимість ставок для Ю.Тимошенко і В.Януковича у коаліційній грі, необхідно окреслити коло загроз і ризиків. Системні загрози, ті що підштовхують лідерів БЮТ і ПР до дій.
Для Ю.Тимошенко головна системна загроза - наслідки фінансово-економічної кризи, результатом якої є низхідний тренд популярності Прем’єра. За своїм характером ця системна загроза не є критичною для Ю.Тимошенко, так як, з одного боку, лідер БЮТ навіть за мінімуму ресурсів здатна провести блискучу передвиборчу кампанію, з іншого – залишаються надії на поліпшення стану в економіці за рахунок покращення міжнародної економічної ситуації. Теперішні соціально-економічні показники утримуються Прем’єром у відносно задовільному стані. Складовою «Х» у формулі загроз Ю.Тимошенко є стан економіки на передодні самих виборів Президента, саме ця змінна спонукає її до пошуку альтернативних варіантів пролонгації власних повноважень.
Системною загрозою для лідера Партії регіонів є ризик політичної негації. Зараз для В.Януковича шанси на отримання влади визначаються активністю альтернативних кандидатів. За умови проходження з ним до другого туру політики нової хвилі зможуть позиціонуватися як “менше зло” на фоні морально спрацьованого лідера біло-блакитних. Моральна спрацьованість характерна і для Ю.Тимошенко, однак цей недолік повною мірою компенсується її політичною багатоликістю. Таким чином, системна загроза В.Януковича є критичною і потребує від нього невідкладних контрдій. Єдиною можливістю є альянс з БЮТ. Можна зробити висновок, що з огляду на значення системних загроз обох кандидатів, союз ПРіБЮТ є більш вигідним саме В.Януковичу, як гарантія отримання мінімуму влади в майбутньому.
Інше коло – ситуативні загрози, які виникають у наслідок альянсу Партії регіонів і БЮТ.
Для Прем’єр-міністра, за умови відкритого курсу на злиття з регіоналами, виникає цілий комплекс ситуативних загроз:
По-перше, поглиблення внутрішньопартійної кризи. Автори «Великого договору» передбачили відцентрові тенденції у власних партіях. Однак, навіть жорсткий імперативний мандат не в змозі нівелювати значення внутрішньопартійних груп, кожна з яких має власне бачення коаліції з ПР. Для “бютівських” націонал-демократів обов’язковим є входження фракції НУНС до коаліції, або широка коаліція без комуністів. Також на даний момент є певне коло “ображених” внутрішньопартійною політикою Ю.Тимошенко. Зрозуміло, що вибудувати нову конструкцію розподілу владних ресурсів з урахуванням побажань всіх зацікавлених сторін – завдання надважке.
По-друге, іміджеві втрати. Цей ризик пов'язаний з тим, що Прем’єр-міністр Ю.Тимошенко вдається до маніпуляцій з демократичними практиками в Україні. Зокрема, перенесення виборів Президента до парламенту та тимчасовий мораторій на вибори до Верховної Ради України. Цей прецедент матиме негативні іміджеві наслідки і позначитися на сприйнятті лідера БЮТ європейською політичною спільнотою. У результаті відбудеться ідеологічне демаскування Ю.Тимошенко, як такої, що докорінно змінила демократичний вектор помаранчевої доби.
По-третє, електоральна делигітимація. Загроза, що пов’язана з настанням “точка неповернення” для Ю.Тимошенко, як політика віщої ліги. Точка неповернення – це момент, після якого будуть остаточно підтверджені конституційні домовленості між ПР і БЮТ. Після цього моменту мобільний електорат БЮТ, що в основі своїй становить помаранчевий електорат, поступово переорієнтується на ту силу, яка очолить антикоаліційну демократичну опозицію. Не виключено що провідниками стануть саме ідеологічні лідери Ющенко – Гриценко - Тягнибок. Ця ситуативна загроза має потенціал до перетворення у системну, що загрожує політичному майбутньому Тимошенко.
Аналіз диспозицій В.Януковича свідчить про те, що для нього лише певною мірою актуалізується ситуативна загроза поглиблення внутрішньопартійної кризи, однак за умови збереження лідерства електоральних симпатій Партія регіонів буде стримуватися від центробіжних тенденцій. У арсеналі біло-блакитних еліт так чи інакше залишається два варіанти самозбереження: через народне волевиявлення (в рамках дострокових парламентських виборів), і через оформлення коаліції з БЮТ.
Останній варіант означатиме початок переконституювання державного устрою і призведе до появи спільної для БЮТ і Партії регіонів побічної загрози – спротиву Президента України, який за умови збереження антидемократичних трендів отримує шанси на поновлення себе у якості захисника демократичних цінностей і конституційних прав громадян України.
Павло Солод, політолог, IGLS.com.ua, 02.06.2009
